Ухвала суду № 76221192, 29.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 р.Справа № 818/1129/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Курило Л.В.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. (суддя Савицька Н.В.; м. Суми; повний текст рішення складено 25.06.2018) по справі № 818/1129/18

за позовом ОСОБА_2

до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, третя особа: ОСОБА_3

про скасування будівельного паспорту,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2П.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа - ОСОБА_3, в якому просив суд: скасувати будівельний паспорт від 29.08.2011 №55/11.01-17б, виданий управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_3

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на те, що будівельний паспорт від 29.08.2011 №55/11.01-17б,виданий управлінням архітектури та містобудування ОСОБА_3 із грубим порушенням норм містобудівного законодавства, що є підставою для його скасування та не було враховано судом першої інстанції під час прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 (а.с.8, зворотній бік).

У вересні 2017 року на суміжній з позивачем земельній ділянці власником земельної ділянки - третьою особою ОСОБА_3 було розпочато будівництво.

Вважаючи, що будівництво здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства, позивач 28.09.2017 звернувся до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради із заявою про скасування будівельного паспорта від 29.08.2011 № 55/11.01-17б, виданого ОСОБА_3 (а.с.32).

Листом від 27.10.2017 за № 226/08.01.01-10 управління архітектури та містобудування Сумської міської ради відмовило у скасуванні будівельного паспорта, пославшись при цьому на відсутність повноважень, та запропонувавши із вказаного питання звернутися до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області або до суду.

Вважаючи, що будівельний паспорт від 29.08.2011 № 55/11.01-17б виданий ОСОБА_3 з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З позицією суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, адміністративний позов ОСОБА_2 про скасування будівельного паспорту обґрунтований тим, що у вересні 2017 року на суміжній земельній ділянці по вул. Поліській у м. Суми третьою особою було розпочато будівництво з грубим порушенням державних будівельних норм, внаслідок чого було створено загрозу для безпечного проживання позивача. Вказане будівництво, на переконання позивача, здійснювалось на підставі незаконно виданого будівельного паспорту від 29.08.2011 № 55/11.01/17б.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Правові та організаційні питання містобудівної діяльності врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі Закон №3038-VI).

Згідно частин 4, 5 ст. 26 Закону № 3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно із ст. 36 Закону № 3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.

Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:

1) подання замовником заяви про скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт;

2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;

3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Відомості про скасування права на виконання будівельних робіт вносяться до реєстру.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що будівельний паспорт є документом, який містить дані містобудівних та архітектурних вимог індивідуального будівництва, на підставі якого у визначених законодавством випадках здійснюється будівництво. Разом з цим колегія суддів зазначає, що будівельний паспорт не надає замовнику право на виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, оскільки право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт набувається на підставі поданого до уповноваженого органу повідомлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що будівельний паспорт виданий ОСОБА_3 не може вважатись рішенням, яке породжує, змінює або припиняє права та/або обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 здійснила реконструкцію житлового будинку та господарських будівель, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Об'єкт будівництва було введено в експлуатацію та 03.10.2017 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта СМ 141172760131, та 05.10.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.10.2017 (а.с. 82).

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону № 3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною 5 ст. 39 вказаного Закону №3038-VI встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно ч. 9 ст. 39 вказаного Закону визначено, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону встановлено, що право власності підлягає державній реєстрації прав.

Відповідно до п. 1 ст.1 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, на момент звернення позивача до суду з цим позовом, третя особа ОСОБА_3 набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, після здійснення його реконструкції, шляхом реєстрації у встановленому Законом порядку права власності на нього та з цього часу набула правомочностей власника вказаного об'єкту нерухомого майна та, одночасно, державою здійснено офіційне визнання і підтвердження факту набуття таких речових прав на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частинами 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) також гарантує непорушність права власності, відповідно до якої право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз зазначених норм права є підставою для висновку про припинення ОСОБА_3 прав та обов'язків замовника будівництва з моменту його введення в експлуатацію згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації у відповідності до ч. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто з 03.10.2017 та набуттям прав та обов'язків власника вказаного житлового будинку та господарських будівель з моменту реєстрації права приватної власності на вказаний об'єкт нерухомості з 05.10.2017.

Характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №-рп/2009 (справа №1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, оскаржуваний будівельний паспорт вичерпав свою дію шляхом виконання та його скасування не породжує жодних правових наслідків для позивача, оскільки у третьої особи виникло право власності на вищезазначене нерухоме майно, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, подальше оспорювання правомірності набуття третьою особою права власності на об'єкт нерухомості може вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Колегія суддів зазначає, що відновлення того становища, яке існувало до видачі будівельного паспорту, в обраний позивачем спосіб є неможливим, тому вказана справа не підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

Незважаючи на те, що відповідачем у справі є орган місцевого самоврядування, пред'явлений позивачем для вирішення судом спір не є публічно-правовим, оскільки спір у справі, що розглядається, не стосується захисту прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а заявлений позивачем на захист порушених цивільних прав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. по справі № 818/1129/18 скасувати.

Провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 про скасування будівельного паспорту по справі № 818/1129/18 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.09.2018 р.