Постанова № 76219308, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5913/18 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не надано документ про сплату судового збору у розмірі 616 700 грн та письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с. 1-2 Том I).

Крім того, вказаною ухвалою встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Оскільки позивачем не було усунуто недоліки, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, ухвалою Окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року позовну заяву повернуто.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду від 08 квітня 2018 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт посилався на те, що у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, браком коштів на розрахункових рахунках, так як сума судового збору, яку необхідно сплатити одноразово, є занадто великою для підприємства, тому станом на 30.04.2018 підприємство мало можливість сплатити лише 15 000 грн.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив звільнити від сплати судового збору, при цьому судовий збір не повинен обмежувати право заявників на доступ до правосуддя та має бути розумним.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

28 серпня 2018 року представником позивача Горбовим В.А. до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він буде приймати участь у вирішенні іншої справи в Апеляційному суді міста Києва, однак доказів поважності причин неприбуття до суду не надав.

Крім того, представник зазначив, що у разі відкладення розгляду справи, просив суд врахувати, що він буде перебувати у відпустці з 03.09.2018 по 10.09.2018 та з 01.10.2018 по 15.10.2018.

Частиною першою статті 309 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За правилами частини другої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2018 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду на 28.08.2018.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, та скорочені строки розгляду справи на ухвалу, колегія суддів, відповідно до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позовна заява не відповідала вимогам положень ст. 161 КАС України (а.с. 1-2 Том I).

Так, позивачем не надано документ про сплату судового збору у розмірі 616 700 грн та письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію зазначеної ухвали позивачем було отримано 20 квітня 2018 року (а.с. 29 Том II).

02 травня 2018 року позивачем на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому останній просив відстрочити ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» сплату судового збору до ухвалення Окружним адміністративним судом м. Києва судового рішення у даній справі та надав платіжне доручення в сумі 15 000 грн (а.с. 30-34 Том II).

Оскільки позивачем не було усунуто недоліки в позовній заяві, визначені ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу (а.с. 84-85 Том II).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є суб'єктом, на яких розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Відтак, позовну заяву слід повернути позивачеві в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частиною третьої статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З аналізу наведеної норми вбачається обов'язок позивача подати документ про сплату судового збору.

Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009, в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до позовної заяви не було додано квитанції про сплату судового збору, та у вказаному позові було відсутнє клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Крім того, позивачем не надано письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ, який набрав чинності з 01.11.2011 (далі по тексту Закону №3674-VІ).

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VІ встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» №2246-VIII від 07.12.2017 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив 3 вимоги майнового характеру на загальну суму 44 655 892 грн (23 010 338 грн + 20 892 206 грн + 753 348 грн).

Таким чином, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону №3674-VІ, розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду позовної заяви становить 616 700 грн (1762 грн. * 350 = 616 700 грн).

Щодо посилань апелянта на те, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений, тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відстрочення судового збору та повернув позовну заяву, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини першої ст. 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною першою ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Відповідно до частини другої ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23 січня 2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Між тим, як вже зазначено вище, спеціальними нормами Закону України «Про судовий збір» закріплено обов'язок сплати судового збору незалежно від майнового стану особи, а Кодекс адміністративного судочинства України визначає судові витрати, які повинні сторони здійснити для розгляду та вирішення адміністративної справи в суді.

Однак, статтею 133 цього Кодексу встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат лише для фізичних осіб з низьким рівнем достатку.

Положення цієї статті спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб і слугують гарантуванню принципу рівності (стаття 8 КАС України) всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.

При цьому, суд може відтермінувати особі, яка звертається до суду, виконання обов'язку щодо сплати судового збору на певний строк, у разі наявності в такої особи станом на момент звернення до суду об'єктивних перешкод фінансового (матеріального) характеру.

Суд, до якого звертається особа зі скаргою, при вирішенні питання щодо можливості відстрочення сплати судового збору повинен з'ясувати показники фінансових ресурсів у джерелах акумулювання коштів скаржника станом на момент звернення до суду у кожному конкретному випадку.

Згідно частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права на доступ до суду.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 (справа № 826/18775/16).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на те, що позивачем окрім повної сплати судового збору не було надано письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 07.07.2014 № 0006642208, № 0006652208, № 0006662208, які є предметом даної справи, мають статус узгоджених, оскільки вже оскаржувались позивачем у судовому порядку у справі №826/10233/14 (а.с. 117-120 Том II).

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, третя особа: ТОВ «Торенія» про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (а.с. 117-120 Том II).

Вказані обставини підтвердив представник відповідача у наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях.

Відповідно до п.1 частини четвертої ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 03 вересня 2018 року.