Рішення № 76214778, 03.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3180/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: не з’явився

третя особа: не з’явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд.19, оф.1; код НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) про визнання протиправними та скасування постанов № 56437958 від 18.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт коштів боржника, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт майна боржника, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, в якій позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 18.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження № 56437958 по примусовому виконанню виконавчого напису за реєстр. №24166, виданого 31.10.2017р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості по договору кредиту №2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р. на суму у розмірі 109077,98 доларів США за період з 17.07.2015р. по 17.07.2017р. та суму плати за вчинення виконавчого напису;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 30.05.2018р. у виконавчому провадженні № 56437958 про арешт коштів боржника;

визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 30.05.2018р. у виконавчому провадженні № 56437958 про арешт майна боржника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови, прийняті відповідачем у виконавчому провадженні № 56437958 по примусовому виконанню виконавчого напису за реєстр. №24166 від 31.10.2017р., є протиправними та такими, що порушують процесуальні права боржника у виконавчому провадженні, а також його майнові права у спірних правовідносинах з ПАТ «Укрсоцбанк» щодо умов та порядку виконання договору кредиту № 200/13-2.06/544 від 15.08.2007р. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 1-4/2015 від 31.03.2015р., позивач зазначив, що оскаржувані рішення не узгоджуються з принципом верховенства права. Позивач акцентував увагу на тому, що за приписами п. 3ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо боржника визнано банкрутом. Однак, при зверненні до приватного виконавця із заявою про прийняття виконавчого документа до виконання від 10.05.2018р. (вх. № 280-1588719), ПАТ «Укрсоцбанк» не повідомлено останнього про те, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом (постанова господарського суду Одеської області від 01.06.2011р.). За наслідками оприлюднення у газеті Верховної ОСОБА_1 України «Голос України» від 02.07.2011р. № 118 (5118) постанови про банкрутство ФОП ОСОБА_5 до господарського суду Одеської області 01.08.2011р. надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк'' (вх. № 25237/2011) про визнання кредиторських вимог до банкрута на загальну суму у розмірі 5 924 726,47 грн.

При цьому, заявою від 31.08.2011р. за вх. № 30076/2011 ПАТ "Укрсоцбанк" кредиторські вимоги були уточнені та заявлені у розмірі 5 856 828,50 грн. В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2014р. в межах провадження у справі № 31/17-1686-2011 затверджено звіт ліквідатора по даній справі про визнання боржника банкрутом та припинено провадження у справі.

При цьому, п. 5 резолютивної частини даного судового рішення, яке набрало законної сили, ухвалено: "Звільнити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від подальшого виконанння вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"", тобто крім вимог щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або погашені частково чи не заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Відтак, на думку позивача, оскільки майнові вимоги по договору кредиту № 2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р. (заборгованість за яким є предметом виконавчого напису за реєстр. № 24166 від 31.10.2017р.) вже були предметом провадження по справі № 31/17-1686-2011 про банкрутство, то на такі майнові вимоги не поширюються положення абз. 2 ч.2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 27.08.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 КАС України щодо розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 03.09.2018 р.; встановлено третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача строк для подання письмових пояснень щодо позову або відзиву до 03.09.2018р.; зобов’язано позивача надати до Одеського окружного адміністративного суду докази на підтвердження того, коли саме ним отримано оскаржувані постанови; зобов’язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчені копії: матеріалів виконавчого провадження № ВП № 56437958, постанов № 56437958 від 18.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт коштів боржника, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт майна боржника, доказів направлення та вручення позивачу оскаржуваних постанов, пояснення щодо того, які вчинялись дії на виконання виконавчого провадження №56437958 із наданням відповідних доказів; призначено судове засідання по справі, яке відбудеться за адресою суду: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14 в залі судових засідань № 23, на 03.09.2018р. о 15 год. 15 хв.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2018р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” до судового засідання явку представника не забезпечила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином та завчасно.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 18.05.2018р. ВП № 56437958 про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” заборгованості, яка виникла на підставі договору кредиту № 2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р., на загальну суму 109077,98 дол. США (а.с. 29).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 30.05.2018р. ВП № 56437958 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах): Акціонерний банк «Південний», МФО 328209; АТ «Місто Банк», МФО 128760; АТ «ОТП ОСОБА_6», МФО 300528; АТ «Ощадбанк», МФО 300465; АТ «ОСОБА_6 МКБ», МФО 300658,; АТ «ОСОБА_7 Аваль», МФО 300335, АТ «Укрексімбанк», МФО322313, АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ПАТ «ІНГ ОСОБА_7 Україна», МФО 300539; ПАТ «А-БАНК», МФО307770, ПАТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346; ПАТ «БАНК ВОСТОК», МФО307123; ПАТ «ОСОБА_8 ДНІПРО», МФО 305749; ПАТ «БТА БАНК», МФО 321723; ПАТ «ВТБ БАНК», МФО 321767; ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310; ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299; ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_9», МФО 300614; ПАТ «МТБ БАНК», МФО 328168; ПАТ «МЕГАБАНК», МФО 351629; ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, ПАТ «ПУМБ», МФО 334851; ПАТ «СБЕРБАНК» МФО320627; ПАТ «УКРСОЦБАНК», МФО 300023; ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001; ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 380838; АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478; АТ «ТАКСОМБАНК», МФО 339500; АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 320984 та всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: Одеська область, м. Ізмаїл, пр.. ЛенінаАДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 3141227,67 грн. (а.с. 30)

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 від 30.05.2018р. ВП № 56437958 про арешт майна боржника накладено арешт на все майно, що підлягає державній реєстрації та належить боржнику ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження 3141227,67 грн. (а.с. 32).

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

За приписами ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

З матеріалів справи встановлено, що представник позивача ознайомився з оскаржуваними постановами 02.07.2018р., а позов подано до суду 02.07.2018р., тобто з дотриманням встановленого п.1 ч.2 ст.287 КАС України строку звернення до суду.

Відповідачем, в тому числі на вимогу суду, не надано доказів ознайомлення з оскаржуваними постановами позивача раніше.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частинами 3, 4 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Судом встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження в даному випадку послугував виконавчий напис нотаріуса за реєстр. № 24166 від 31.10.2017р., виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості по договору кредиту №2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на обставини навмисного приховування ПАТ "Укрсоцбанк" при зверненні 18.05.2018р. до приватного виконавця із заявою про прийняття виконавчого документа до виконання від 10.05.2018р. за вих. № 280-1588719 відомостей про те, що питання виконання договору кредиту за № 2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р. (заборгованість за яким є предметом виконавчого напису за реєстр. №24166 від 31.10.2017р.) вже було предметом судового розгляду господарського суду Одеської області у справі № 31/17-1686-2011 про визнання банкутом ФОП ОСОБА_2

Постановою господарського суду Одеської області від 01.06.2011р. у справі № 31/17-1686-2011 визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1); відкрито ліквідаційну процедуру фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_4, Ідентифікаційний код НОМЕР_1), передбачену ст.ст. 22-26, 29, 30, 32-34, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2014 р. у справі № 31/17-1686-2011, яка набрала законної сили, затверджено звіт ліквідатора по справі № 31/17-1686-2011 про визнання відсутнього боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) – банкрутом; звільнено Фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1) від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим ст. 49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Посилаючись на приписи ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України, позивач зазначає, що відносини, які виникли між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” згідно договору кредиту №2007/13-2.06 від 15.08.2007р., характеризуються як майново-господарські.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що при прийнятті оскаржуваних постанов були наявні передбачені п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення приватним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, у зв’язку з тим, що боржника (фізичну особу- підприємця ОСОБА_2) визнано банкрутом, оскільки, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір кредиту №2007/13-2.06/544 від 15.08.2007р. було укладено між банком та громадянином України ОСОБА_2, а не фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

У виконавчому документі, яким в даному випадку є виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстр. №24166, від 31.10.2017р., боржником зазначено ОСОБА_2.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що на момент прийняття оскаржуваних постанов, були відсутні передбачені п.3 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, враховуючи, що боржника визнано банкрутом, на які посилається позивач, а інших обґрунтувань щодо неправомірності оскаржуваних рішень позивачем не наводилось.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних постанов № 56437958 від 18.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт коштів боржника, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт майна боржника приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження», в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст 6, 14, 78, 90, 139, 161,205, 255, 273, 287 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 (68600, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, буд.19, оф.1; код НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29; код ЄДРПОУ 00039019) про визнання протиправними та скасування постанов № 56437958 від 18.05.2018р. про відкриття виконавчого провадження, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт коштів боржника, № 56437958 від 30.05.2018р. про арешт майна боржника, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.