Рішення № 76214567, 30.08.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 р. № 814/1405/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника третьої особи: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_3, АДРЕСА_1, 54055 до відповідача:Державного реєстратора Вітовської районної державної адміністрації Колтунової Оксани Миколаївни, просп. Богоявленський, 306, м. Миколаїв, 54050 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 ОСОБА_5, АДРЕСА_2 про:визнання незаконним та скасування рішення від 06.12.2016 № 32753460; визнання незаконним та скасування запису від 30.11.2016 № НОМЕР_4,

ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 32753460, від 06.12.2016, земельної ділянки загальною площею 0,22 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, здійснену державним реєстратором Вітовської (Жовтневої) районної державної адміністрації Колтуновою Оксаною Миколаївною;

визнати незаконним та скасувати запис про державну реєстрацію № НОМЕР_4 від 30.11.2016 речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_3 за ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказала, що, в порушення вимог Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952), державний реєстратор прав на нерухоме майно Жовтневої районної державної адміністрації Колтунова Оксана Миколаївна (надалі - Реєстратор або відповідач) не перевірила у Державному земельному кадастрі наявність відомостей щодо земельної ділянки, в результаті чого фактично здійснила повторну реєстрацію одних і тих же земельних ділянок, чим порушила права позивача.

В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_3 вказала Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (надалі - Управління), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 (надалі - ОСОБА_5 або третя особа).

У відзиві на позовну заяву (арк. спр. 70-71) Реєстратор зазначила, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не містилося інформації щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, відповідно, підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про державну реєстрацію права власності не було. Крім того, Колтунова О.М. вказала, що, з урахуванням пункту 59 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Порядок), подання заявником (ОСОБА_5) витягу з Державного земельного кадастру не було обов'язковим, а до 01.10.2017 (дата початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 «Про затвердження Порядку доступу державних реєстраторів прав на нерухоме майно та користування відомостями Державного земельного кадастру») у Реєстратора не було доступу до кадастру.

У поясненнях (арк. спр. 60-62) Управління вказало, що земельна ділянка, про реєстрацію права на яку було прийнято спірне рішення, накладалася на земельні ділянки, право власності на які раніше було зареєстровано за позивачем, що стало підставою для відмови ОСОБА_5 у внесенні відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 до Державного земельного кадастру, а державна реєстрація права власності на земельну ділянку не входить до повноважень Управління.

Третя особа у поясненнях (арк. спр. 49-53) заявила клопотання про закриття провадження у справі та зазначила, що, з невідомих причин, відомості про належну їй на праві власності земельну ділянку не були перенесені з бази даних АС ДЗК до Державного земельного кадастру.

Позивач подав відповідь на пояснення третьої особи (арк. спр. 66-69), в якій зокрема вказав, що Реєстратор, за умови дотримання вимог Закону № 1952 та Порядку, мав встановити суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та, відповідно, відмовити третій особі у державній реєстрації.

Ухвалою від 30.08.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги позову підтримав, представник ОСОБА_5 просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, проте в судове засідання не прибула.

Управління заявило про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з «Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна» (арк. спр. 12-14), у квітні 2017 року за позивачем було зареєстровано право власності на земельні ділянки:

кадастровий номер НОМЕР_5 (надалі - земельна ділянка № НОМЕР_8), площа 0,1144 га;

кадастровий номер НОМЕР_6 (надалі - земельна ділянка № НОМЕР_11), площа 0,1144 га;

кадастровий номер НОМЕР_7 (надалі - земельна ділянка № НОМЕР_10), площа 0,1915 га.

Рішенням від 06.12.2016 (індексний номер 32753460) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (надалі - Рішення, арк. спр. 74) відповідач зареєстрував за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,22 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (надалі - земельна ділянка № НОМЕР_9).

При цьому, відповідно до рішення державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Жовтневому районі від 08.02.2017 № НОМЕР_12 про відмову ОСОБА_5 у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (арк. спр. 35), встановлено перетин земельної ділянки № НОМЕР_9 із земельною ділянкою № НОМЕР_8 (площа співпадає на 49,6406%, перетин земельної ділянки № НОМЕР_9 із земельною ділянкою № НОМЕР_11 (площа співпадає на 34,1438%, перетин земельної ділянки № НОМЕР_9 із земельною ділянкою № НОМЕР_10 (площа співпадає на 9,556%).

Таким чином, з урахуванням того, що, згідно з частиною другою статті 3 Закону № 1952, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, в результаті прийняття відповідачем Рішення, у третьої особи виникло право власності на земельні ділянки, щодо яких раніше було зареєстровано право власності за позивачем.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з преамбулою, Закон № 1952 спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952, - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Засадами державної реєстрації прав, згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952, є зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Як вказано у частині третій статті 10 Закону № 1952, державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації права, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру.

Якби відповідач, після отримання заяви ОСОБА_5, вчинив всі дії, обов'язковість яких визначена Законом № 1952, він встановив би суперечність між заявленими (третьою особою) та вже зареєстрованими (за позивачем) речовими правами на нерухоме майно, що, згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 Закону № 1952, є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Недотримання ж Реєстратором вимог Закону № 1952 призвело до подвійної реєстрації права на земельну ділянку та до порушення права позивача.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на пункт 59 Порядку.

Згідно з абзацом першим цієї норми (в редакції, що була чинною станом на день прийняття Рішення), для державної реєстрації права власності на земельну ділянку в разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку, також подається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

На думку відповідача, наявність в поданих ОСОБА_5 документах відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, звільняла Реєстратора від обов'язку отримання ним відомостей Державного земельного кадастру.

Суд визнав доводи відповідача помилковими. Відсутність в поданих для державної реєстрації документах відомостей про кадастровий номер земельної ділянки унеможливлює безпосереднє отримання державним реєстратором інформації про таку земельну ділянку та, відповідно, вимагає одержання витягу з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку. Натомість, якщо у поданих для державної реєстрації документах наявні відомості про кадастровий номер земельної ділянки, державний реєстратор здійснює відповідний пошук за відомим йому кадастровим номером.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1952, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки має безпосередній доступ та користується відомостями Державного земельного кадастру у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд відхилив доводи відповідача про те, що відсутність до 01.10.2017 доступу до Державного земельного кадастру була поважною причиною для нездійснення відповідної перевірки, за таких підстав.

По-перше, до 27.07.2017 діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 118 «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав», якою зокрема був затверджений «Порядок надання органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, органу державної реєстрації прав доступу до перегляду кадастрових карт (планів)».

По-друге, відповідач не довів, що він не мав можливості реалізувати доступ до Державного земельного кадастру.

По-третє, ймовірні технічні проблеми, що могли виникнути з фактичним доступом, не звільняли Реєстратора від виконання покладених на нього Законом № 1952 обов'язків щодо направлення відповідного запиту.

По-четверте, виходячи з відзиву Реєстратора, як вказано вище, він допустив хибне тлумачення пункту 59 Порядку, дійшовши висновку про те, що в даному випадку отримання відомостей з Державного земельного кадастру не було обов'язковим.

Як вказано у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

добросовісно.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення не відповідає зазначеним критеріям та порушує права позивача.

Запис № НОМЕР_4 про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку № НОМЕР_9 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (арк. спр. 34) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідно, не може бути визнаний протиправним.

Відповідно до пункту 54 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 «Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у скасуванні відповідних записів.

Внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації права.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. У тому випадку, якщо після набрання сили рішенням у справі законної сили суб'єкт державної реєстрації прав не внесе запис про відповідне рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та (за необхідності) не внесе запис про скасування запису № НОМЕР_4, порушені цією бездіяльністю права позивача підлягатимуть судовому захисту.

З урахуванням наведеного суд встановив, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки суб'єктом державної реєстрації прав (відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 1952) була Жовтнева (Вітовська) районна державна адміністрація, суд дійшов висновку, що відшкодування судових витрат має здійснюватися за рахунок бюджетних асигнувань Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 54055, РНОКПП НОМЕР_1) до Державного реєстратора Вітовської районної державної адміністрації Колтунової Оксани Миколаївни (просп. Богоявленський, 306, м. Миколаїв, 54050, ідентифікаційний код юридичної особи 04056730) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жовтневої районної державної адміністрації Колтунової Оксани Миколаївни від 06.12.2016 про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 32753460, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області (просп. Богоявленський, 306, м. Миколаїв, 54050, ідентифікаційний код 04056730) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 54055, РНОКПП НОМЕР_1)судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжною квитанцією від 07.06.2018 № 0.0.1054464320.1.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 04 вересня 2018 року