Ухвала суду № 76213502, 29.08.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/2938/18

29.08.2018 Провадження №1-кс/311/1066/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Василівка

Слідчий суддя Василівського районного суду Запорізької області Нікандрова С.О., за участю секретаря судового засідання Гончарової К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: слідчого Русакова О.О., представників особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт НПП «Великий Луг» ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про арешт майна, яке надійшло від слідчого СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Русакова О.О., погоджене прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Тимошенко М.О., по матеріалам кримінального провадження №12018080190000595, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції Русаков О.О. звернувся з клопотанням, погодженим прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Тимошенко М.О., про арешт майна по кримінальному провадженню №12018080190000595, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.364 КК України, у якому враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які використовуються не за цільовим призначенням НПП «Великий Луг» та майбутній врожай на вказаних земельних ділянках має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, слідчий просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 36,5697 та НОМЕР_2 загальною площею 89,6579 га, які розташовані на території Скельківської сільської ради та відповідно до державних актів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 передані у постійне користування НПП «Великий Луг», та заборонити будь-який фізичній чи юридичній особі відчужувати, розпоряджатись земельними ділянками до прийняття рішення про скасування арешту. Накласти арешт на сільськогосподарську культуру (майбутній врожай 2018 року) - соняшник площею 11,50 га, яким засіяні земельні ділянки площею 36,5697 га з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 6,0570 га та площею 89,6579 га з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5,4430 га, розташовані на території Скельківської сільської ради передані відповідно до державних актів серії НОМЕР_5 та НОМЕР_4 у постійне користування НПП «Великий Луг» для збереження та використання земель природоохоронного призначення. Заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати чи користуватися врожаєм сільськогосподарської культури - соняшником площею 11,50 га, що проростає на земельній ділянці площею 36,5697 га з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 6,0570 га та площею 89,6579 га з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 5,4430 га, розташовані на території Скельківської

сільської ради передані відповідно до державних актів серії НОМЕР_5 та НОМЕР_4 у постійне користування НПП «Великий Луг» для збереження та використання земель природоохоронного призначення. Накласти арешт на сільськогосподарську культуру (майбутній врожай 2018 року) - кукурудза площею 12,00 га, якою засіяна земельна ділянка площею 89,6579 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована на території Скельківької сільської ради та передана відповідно до державного акту серії НОМЕР_4 у постійне користування НПП «Великий Луг» для збереження та використання земель природоохоронного призначення. Заборонити будь-якій фізичній чи юридичній особі відчужувати чи користуватися врожаєм сільськогосподарської культури - кукурудза площею 12,00 га, яка проростає на земельній ділянці площею 89,6579 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована на території Скельківької сільської ради та передана відповідно до державного акту серії НОМЕР_4 у постійне користування НПП «Великий Луг» для збереження та використання земель природоохоронного призначення.

Слідчий СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Русаков О.О. в судовому засіданні підтримав клопотання з викладених у ньому підстав.

Прокурор Тимошенко М.О. в судове засідання не прибула, належним чином повідомлена про розгляд клопотання.

Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт НПП «Великий Луг» ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного:

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК Українизаходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України слідує, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, якою визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна

слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Однак, з клопотання слідчого вбачається, що слідчий не дотримався вищезазначених вимог закону.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080190000595 від 21 серпня 2018 року, внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за правовою кваліфікацією ч.2 ст.364 КК України. В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про арешт земельних ділянок і майбутнього врожаю сільськогосподарських культур соняшника і кукурудзи.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України посягає на безпосередній об'єкт, яким є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях. Об`єктивна сторона характеризується настанням тяжких наслідків. При цьому така факультативна ознака об'єкту у вказаному кримінальному правопорушенні, як предмет відсутня.

Слідчий в клопотанні не конкретизував і не аргументував, як само по собі накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 36,5697 та НОМЕР_2 площею 89,6579 га, які розташовані на території Скельківської сільської ради та відповідно до державних актів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 передані у постійне користування НПП «Великий Луг», та врожай сільськогосподарських культур, який знаходиться на цих земельних ділянках може бути використано в рамках кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК Украйни, в якому відсутній предмет злочину.

Слідчий в порушення вимог ст.171 КПК України, звертаючись із клопотанням про арешт майна, формально послався на те, що вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, не обґрунтувавши свою позицію.

При цьому, матеріали провадження не містять відомостей про те, що вказане в клопотанні майно - земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та

НОМЕР_2, та майбутній врожай сільськогосподарських культур соняшнику 11,5 га та кукурудзи 12 га, які знаходяться на вказаних земельних ділянках, були визнані речовими доказами по кримінальному провадженню №12018080190000595, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Крім того, із витягу з ЄРДР вбачається, що органом досудового розслідування визначена правова кваліфікація за ч.2 ст.364 КК України, тобто зловживання владою або службовим становищем, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, проте в тексті клопотання зазначається те, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а також майбутній врожай сільськогосподарських культур 11,5 га соняшнику і 12 га кукурудзи, які знаходяться на вказаних земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані на території Скельківської сільської ради Василівського району Запорізької області, є беззаперечним доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, що виходить за межі кримінального провадження, в рамках якого розглядається дане клопотання.

Таким чином, підстави для накладення арешту на майно, визначені ст. 170 КПК України, в даному провадженні відсутні.

Також слід звернути увагу і на те, що слідчим не доведено обставин, передбачених п.2 та п.3 ч.3 ст.132 КПК України про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора і що таким накладенням арешту на земельні ділянки і врожай може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

Так, слідчий просить накласти арешт шляхом заборони будь-кому розпоряджатись та використовувати земельні ділянки і врожай сільськогосподарських культур соняшника і кукурудзи, як речовими доказами, оскільки вони можуть бути доказом самовільного зайняття земельних ділянок. При цьому, зазначав, що арешт потрібно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення псування або зникнення (втрати) майна.

Проте, клопотання не містить даних про те, як можна зберегти врожай і не допустити його псування і природного знищення в разі несвоєчасного збору, і які збитки будуть завдані інтересам держави у разі, якщо урожай сільськогосподарської культури - соняшника площею 11,50 га та кукурудзи площею 12,00 га, арешт на який просить накласти слідчий, не буде зібраний.

При цьому, очевидним є те, що для доказування обставин об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст.364 КК України, відсутні потреби у накладенні арешту на земельні ділянки і урожай, і обставини вчинення посадовою особою НПП «Великий луг» зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби перевіряються шляхом отримання тимчасового доступу до документів і подальшого їх аналізу та оцінки та шляхом проведення інших слідчих дій.

Слідчий в клопотанні в порушення вимог ст.ст. 171, 173 КПК України не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для НПП «Великий луг», не довів необхідність арешту майна з врахуванням конкретних обставин справи, не довів будь-яких ризиків, які визначені законом, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні даного клопотання.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Отже на підставі наведеного слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про арешт майна слідчого СВ Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Русакова О.О., погоджене прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Тимошенко М.О., по матеріалам кримінального провадження №12018080190000595, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 серпня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.364 КК України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 03 вересня 2018 року.

Слідчий суддя С.О.Нікандрова