Ухвала суду № 76204406, 31.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1349/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Коваль А. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Ювшина В.І.

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач - ОСОБА_5;

особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_5;

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року, ухваленого судом у складі судді Коваля А.Б., у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_5 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 04.05.2012 р., згідно якої отримала кредит у розмірі 16 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_5 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 21 січня 2018 року ОСОБА_5 має заборгованість - 59 751,12 грн. з яких: 20862,14 грн. - тіло кредиту; 17538,29 - нараховано відсотків за користування кредитом; 18029,21 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2821,48 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 59 751,12 грн. за кредитним договором №б/н від 04.05.2012 року та судові витрати у розмірі 1 762,00 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04.05.2012 року у розмірі 59 751,12 грн. та 1762 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року і ухвалити нове, яким відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову повністю.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не в повному обсязі було надано оцінку всім доказам, оскільки позивачем не було доведено, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір. Також не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 04.05.2012 р., згідно якої отримала кредит у розмірі 16 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору.

При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Згідно п.2.1.1.12.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredity/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 договору. У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1 договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 договору на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Таким чином, відповідно до розрахунку, станом на 21 січня 2018 року у ОСОБА_5 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 751,12 грн. з яких: 20862,14 грн. - тіло кредиту; 17538,29 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 18029,21 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2821,48 грн. - штраф (процентна складова).

Колегія судді погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003ц15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки ОСОБА_5 не виконала свої зобов'язання по сплаті кредиту належним чином, то вона повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов'язання, так як в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» ОСОБА_5, своїм підписом підтвердила запропоновані їй умови кредитного договору.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки відповідач не виконала умови кредитного договору та не повернула кредитні кошти, то підлягає до стягнення на користь банку тіло кредиту (основний борг) та відсотки, які нараховуються за користування кредитними коштами та є обов'язковими платежами.

Також в оскаржуваному рішенні суд вірно зазначив, що відповідно до положень статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Проте, суд першої інстанції повністю задовольняючи позов банку не звернув увагу на вище вказані норми, що призвело до неправильного вирішення спору у цій частині, оскільки стягнення пені одночасно з штрафними санкціями є подвійне стягнення та одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі про те, що між сторонами відсутній кредитний договір є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ОСОБА_5 та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, із наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що кошти на погашення кредиту відповідачка сплачувала регулярно до травня 2015 року і укладення договору з Банком не заперечувала.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до зміни, а саме: в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів Банку слід відмовити.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати підлягають пропорційному відшкодуванню до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скарг у ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року - змінити, скасувавши його в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» штрафу (процентна складова), штрафу (фіксована частина) та в частині стягнення судових витрат в сумі 1762 гривні.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення 500 гривень - штраф (фіксована частина) та 2821,48 гривень - штраф (процентна складова).

В решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року в частині стягнення тіла кредиту в сумі 20862,14 гривень; 17538,29 гривень відсотків за користування кредитом та 18029,21 гривень пені - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1517,13 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В. Сіренко

В.І. Ювшин