Постанова № 76203455, 30.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» серпня 2018 року

м. Харків

справа № 627/189/17

провадження № 22-ц/790/3964/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Щербань Р.М.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області - Ремінного В.І.,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року, ухвалене суддею Калібердою В.А.,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Краснокутськая РДА Харківської області), ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі державного акту на право постійного користування землею, НОМЕР_4 від 15 грудня 1992 року, є постійним користувачем земельних ділянок на території Качалівської, Китченківської та Костантинівських сільських рад Краснокутського району Харківської області.

З листа Відділу Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області від 11 березня 2016 року № С-51/0-36/6-16 вбачається, що частину земельної ділянки, що перебуває у ОСОБА_1 в постійному користуванні, було сформовано в окрему земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та передано в оренду ОСОБА_4 (далі - земельна ділянка НОМЕР_1)

Право оренди на земельну ділянку НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_4 строком 49 років, підставою виникнення права оренди є договір оренди землі б/н від 16 березня 2015 року (далі - договір оренди землі).

Між тим право постійного користування земельними ділянками, що належить ОСОБА_1, не припинялося, він не давав відповідної згоди на надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або на передачу її в оренду.

Зважаючи на зазначене, розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації № 243 від 17 серпня 2011 року в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,4112 га на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області та наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області в частині надання в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_4 є недійсними та підлягають скасуванню.

Договір оренди землі б/н від 16 березня 2015 року, укладений на підставі вказаних рішень органів державної влади, також є недійсним.

Зважаючи на зазначене, просив суд визнати недійсними:

- розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 17 серпня 2011 року № 243 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4.» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,4112 га на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

- наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 06 лютого 2015 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду» в частині надання в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_4;

- договір оренди землі б/н від 16 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ГУ Держземагентства у Харківській області;

- державну реєстрацію права оренди землі, зареєстрованого за ОСОБА_4 на підставі вказаного договору оренди землі б/н від 16 березня 2015 року, номер запису про інше речове право 9052528, дата державної реєстрації 16 березня 2015 року.

25 квітня 2017 року ОСОБА_4 було надано заперечення на позов, в якому зазначив, що позивачем не надано доказів, з яких вбачається, що земельна ділянка НОМЕР_1, площею 2,4112 га ріллі, передана останньому в постійне користування на підставі належних правових документів. Зважаючи на що, просив суд у задоволенні позову відмовити.

20 листопада 2017 року ГУ Держземагентства у Харківській області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 виданий державний акт серії Б № 074721, зареєстрований 15 грудня 1992 року за № 29, до якого додано два додатки, що містять відомості про земельні ділянки. Даний акт виданий на земельну ділянку площею 1,56 га, що розташована на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (в межах населеного пункту). Станом на час розгляду справи дана земельна ділянка не приватизована. Додаток до державного акту № 1, виданий на земельну ділянку площею 5,00 га., що розташована на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області (за межами населеного пункту) та перебуває в приватній власності ОСОБА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площа 7,2688 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, документ, що посвідчує право - державний акт, НОМЕР_3, виданий 30 жовтня 2012 року.

Частина земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,4112 га, державна реєстрація якої проведена 29 січня 2015 року, належить ГУ Держземагентства у Харківській області, орендар - ОСОБА_4

Таким чином, ГУ Держземагентства у Харківській області було наділене повноваженнями з передачі в користування ОСОБА_4 за рахунок земель державної власності земельної ділянки НОМЕР_1.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги є необґрунтованими.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Краснокутської РДА Харківської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, розпорядження, договору оренди землі та державної реєстрації права оренди земельної ділянки (том 2, а.с. 51-61).

Не погодившись із вказаним рішенням, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не надано належної оцінки обставинам, що мають значення для вирішення справи, а саме суд не врахував, що ОСОБА_1 не було надано згоду на надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або на передачу її в оренду. Дана згода ОСОБА_1 повинна бути обов'язкова, оскільки земельну ділянку НОМЕР_1 було сформовано за рахунок частини земельної ділянки, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею від 15 грудня 1992 року, НОМЕР_4, з додатками (том 2, а.с. 70-73).

06 липня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу. В даному запереченні наведено доводи, аналогічні доводам, викладеним у вищевказаному запереченні на позов (том 2, а.с. 89-91).

06 липня 2018 року представником Краснокутської районної державної адміністрації в Харківській області подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначено на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції. В обґрунтування зазначено, що позивачем з невідомих причин не було реалізовано право на оформлення користування спірною земельною ділянкою у передбачений законодавством спосіб. Також чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено видачу додатків до державного акту (том 2, а.с. 95-96).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи (том 2, а.с. 105).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області - Ремінний В.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений. Подав заяву про слухання справи за відсутності представника.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС) земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 не була сформована та внесена до бази даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС) на дату 17 серпня 2011 року (дата видачі спірного розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 17 серпня 2011 року № 243 про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою), оскільки відомості про земельну ділянку внесені 29 січня 2015 року. На час проведення Державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в базі даних Національної Кадастрової Системи (НKC) перетини з іншими земельними ділянками були відсутні. Також пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування. Таким чином позивачем не було реалізовано його право на дотримання законодавства щодо реєстрації своїх прав на користування спірною земельною ділянкою. Спірна земельна ділянка передана ОСОБА_4 у відповідності до положень чинного законодавства України. Крім того, судом першої інстанції також було зазначено, що чинне на момент видачі додатків до державного акту Б 074721 земельне законодавство не передбачало видачу додатків до державного акту, які надавали б право постійного користування земельною ділянкою, тобто таке право виникало лише після отримання державного акту на постійне користування земельною ділянкою або переоформлення права постійного користування земельною ділянкою згідно п. 115 постанови КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та внесення даних до Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи, та взагалі ніякими іншими додатками не передбачалося.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Оцінюючи аргументи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29; справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею Б № 074721, зареєстрованого 15 грудня 1992 року за номером № 29, було надано в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства 1,56 га землі, на території Качалівської сільської ради Краснокутського району Харківської області (в межах населеного пункту) (том 1, а.с. 19-20).

Відповідно до рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області XII сесії XXI скликання від 29 грудня 1992 року ОСОБА_1 була виділена із земель запасу земельна ділянка площею 5 га, що розташована на території Качалівської сільської ради.

Крім того, згідно додатку № 2 до вказаного акту, позивачу на підставі рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів від 25 листопада 1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 28,39 га, яка розташована на території Костянтинівської селищної ради (том 1, а.с. 21).

Як вбачається з додатку № 3 до вказаного акту, позивачу на підставі рішення Краснокутської районної Ради народних депутатів від 25 листопада 1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку площею 4,86 га, яка розташована на території Китченківської сільської ради (том 1, а.с. 22).

Також, як встановлено судом першої інстанції, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, на підставі заяви ОСОБА_4, згідно розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 17 серпня 2011 року № 243, в редакції зі змінами, внесеними розпорядженням від 06 червня 2012 року № 192, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою загальною площею 185,4426 га, в тому числі 152,9053 га ріллі за межами населених пунктів на території Костянтинівської селищної ради та 32,5373 га ріллі на території Китченківської сільської ради, та дозвіл на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земель для подальшого надання земельних ділянок в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (том 1, а.с. 85).

Вказане підтверджується також даними Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4, виконаному ТОВ «Земтехстандарт», який був витребуваний судом першої інстанції, разом з матеріалами справи направлений до суду апеляційної інстанції та досліджений колегією суддів.

В подальшому наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 06 лютого 2015 року № 235-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4, надано останньому в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, в тому числі 2,4112 га з кадастровим номером НОМЕР_1, за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років (том 2, а.с. 41).

16 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) укладений договір оренди землі, а саме земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 2,4112 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угіддя (рілля), на строк 49 років (том 1, а.с. 14-18).

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області № с-51/0-36/6-16 від 11 березня 2016 року, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що перебуває в оренді у ОСОБА_4, є частиною земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 згідно державного акту на право користування землею Б № 074721 (том 1, а.с. 13).

Аналогічна інформація викладена в листі начальника відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 87/415-17 від 03 травня 2017 року (том 1, а.с. 166-167).

Як вбачається з інформації, викладеної в листі відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 266/115-18 від 04 травня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площа земельної ділянки 2,4112 га (рілля), яка знаходиться в оренді у ОСОБА_4, є частиною земельної ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_1 згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 074721, земельна ділянка надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Згідно даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС) земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 не була сформована та внесена до бази даних Державного земельного кадастру Національної Кадастрової Системи (НКС) на дату 17 серпня 2011року, оскільки відомості про земельну ділянку внесені: дата державної реєстрації земельної ділянки 29 січня 2015 року, згідно інформації про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 29 вересня 2014 року; товариство з обмеженою відповідальністю «Земтехстандарт». На час проведення Державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 в базі даних Національної Кадастрової Системи (НKC) перетини з іншими земельними ділянками були відсутні. В частині проведення робіт із землеустрою щодо земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 на момент складання проекту землеустрою та державної реєстрації земельної ділянки в базі даних Національної Кадастрової Системи (НКС) не були здійснені, відомості про земельну ділянку не були внесені; частково земельна ділянка, що перебувала в постійному користуванні, була витребувана у приватну власність ОСОБА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площа земельної ділянки 7,2688 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства. Частина ж земельної ділянки залишилася не розподіленою, відповідно технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на залишок не виготовлялася (том 2, а.с 29).

За таких обставин колегія суддів вважає доведеним факт перетину (накладення) земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка передана в оренду ОСОБА_4, та земельної ділянки, що надавалась в постійне користування позивачу згідно рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області XII сесії XXI скликання від 29 грудня 1992 року.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України 1990 року, який діяв на час набуття позивачем права користування земельною ділянкою, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частиною першою статті 23 цього Кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, при розгляді справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, встановлено, що належним документом - Державним актом на право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення підтверджується лише право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 1,5 га на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

Що ж стосується інших земельних ділянок, які були надані позивачу у постійне користування, відповідно до додатків до державного акту, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що не був дотриманий порядок їх надання, передбачений діючим законодавством.

Отже, ОСОБА_1 повинен був їх оформити в установленому законом порядку.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що перетин земельної ділянки, якою користувався позивач, та яка була надана в оренду відповідачу, мав місце відносно земель, які не були належним чином ним оформлені.

01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ.

Частиною другою статті 92 ЗК України 2001 року передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації інвалідів, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Пунктом 1 Перехідних положень ЗК України 2001 року визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняття відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу.

Відповідно до пункту 6 Перехідних положень ЗК України 2001 року, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому законом порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення їх у встановленому законом порядку та отримання у власність чи користування.

Згідно пункту 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Зазначеним пунктом не передбачено збереження за громадянином права постійного користування земельною ділянкою, а виокремлено лише збереження за ними земельних ділянок на праві власності або тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди.

З наведеного слідує, що законодавець чітко розмежував поняття «право тимчасового користування» та «право постійного користування», яке за приписами ЗК України, що набрав чинності у січні 2002 року, не передбачив можливості отримання громадянами у постійне користування земельних ділянок, у зв'язку з чим Перехідними положеннями встановлено необхідність проведення переоформлення особами права користування земельною ділянкою, отриманою до набрання ним чинності. Законодавством чітко встановлено строк протягом якого особа повинна була у встановленому законом порядку переоформити право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (частина восьма статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту включення до ЗК України 2001 року спеціальної норми, яка регулює порядок формування земельних ділянок, визначення їх меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру, позивач зобов'язаний був відповідно до вимог діючого законодавства оформити виділену йому земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку площею 7,2688 га, на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, надану йому на підставі вищезазначеного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та додатків до нього.

Проте, частина земельної ділянки площею 2,4112 га не була позивачем належним чином оформлена та у встановленому законом порядку зареєстрована.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на час надання згоди ОСОБА_4 на розробку проекту відводу земельної ділянки для укладення договору оренди, земельна ділянка площею 2, 4112 га не знаходилась на законних підставах у користуванні ОСОБА_1, у зв'язку з чимГУ Держгеокадастру у Харківській області мало право для розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Колегія суддів враховує, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте до 2004 року, гарантоване статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України, однак реалізація такого права пов'язана не виключно з самим по собі існуванням такого права, а й з механізмом його реалізації, що не виключає обов'язку особи здійснити певні дії, зокрема - переоформити своє право, тоді як позивач зазначену вимогу законодавства упродовж всього періоду користування земельною ділянкою не виконав.

Крім того, колегія суддів враховує, що зазначена земельна ділянка не була належним чином оформлена позивачем у 1993 році, на час її надання на підставі вищезазначеного рішення сесії, що не було передбачено діючим законодавством.

Враховуючи наведене, видані позивачу додатки до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, після набрання чинності ЗК України 2001 року, не посвідчували його такого права, оскільки він зобов'язаний був оформити та переоформити, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність виділення спірної земельної ділянки в користування ОСОБА_4 та відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 140/1903/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків колегії суддів щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 140/1903/16-ц.

Так, аргументи апеляційної скарги відносно того, що позивач має беззаперечне право постійного користування спірною земельною ділянкою згідно вказаного вище державного акту і додатків до нього та ним не було надано згоду на передачу земельної ділянки в користування ОСОБА_4, відхиляються колегією суддів, оскільки, як зазначено вище, видані позивачу додатки до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, після набрання чинності ЗК України 2001 року, не посвідчували його такого права, оскільки він зобов'язаний був зазначені земельні ділянки оформити та переоформити належним чином. Відповідно, відсутні підстави вважати, що позивач мав право користування спірної земельною ділянкою та його право було порушене у зв'язку із передачею земельної ділянки в користування ОСОБА_4

Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на численну практику судів касаційної інстанції щодо можливості визнання недійсними актів (рішень суб'єктів владних повноважень, безпосередньо державних актів), якими порушуються права особи, оскільки в даній справі колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності порушення прав позивача у зв'язку із виданням оскаржуваних розпоряджень, наказів, укладенням оспорюваного договору оренди та реєстрацією права оренди.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки особою, яка подала апеляційну скаргу, не доведено наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, колегія суддів, переглядаючи справу згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку щодо відсутності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 11 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Постанову складено «03» вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова С.С. Кругова Н.П. Пилипчук