Рішення № 76202344, 29.08.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/911/18

2/559/751/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Жуковської О.Ю.,

секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПриватБанк" (далі – позивач) звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі – відповідача) на його користь 20082 грн. 49 коп. заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 04.04.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов»язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача, про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727). 21.05.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» змінило назву на АТ КБ «Приватбанк». Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві.

Позивач вважає, що свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі і надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором. Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 1054 ст. ЦК України, наслідками порушення боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку з порушеннями відповідачем зобов’язань за кредитним договором, станом на 01.05.2018 за ним рахується заборгованість в сумі 20082 грн. 49 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту – 3335 грн. 63 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом – 15314 грн. 36 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг (фіксована складова) – 500 грн. та штрафу (процентна складова) – 932 грн. 50 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що брав в кредит 3000 грн., а не 4000 грн. і під 24%, а не під 30%. Його не повідомляли про зміну відсоткової ставки. ЗВін не підписував "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи банку". Наданим кредитом скористався в 2008 році, строк дії картки давно завершився. Заявляє пр застосування загального і спеціального строку позовної давності і просить відмовити в позові в зв'язку з цим (а. 28-32).

Позивачем надано відповідь на відзив, де зазначено, що ОСОБА_1 07.11.2016 приєднався до нових Умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви від 07.11.2016, тому вважають, що є всі підстави для задоволення позову (а.с. 38-54).

Представник позивача в судове засідання не з’явився, згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 23).

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Після огляду справи №559/1383/14-ц визнав, що він сплутав два кредити: один брав в "Акцент-банку" і саме той кредит був розміром 3000 грн. під 24%. У Приватбанк дійсно брав кредит 4000 грн. під 30%, але було це ще у 2008 році. Остання проплата заборгованості була ним здійснена 11.09.2008. З тих пір кредитним коштами не користувався. У 2016 році договір не переукладав. Він звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» щоб оформити пенсійну картку. Йому відкрили картрахунок, з якого в автоматичному режимі почали стягувати по 1500 грн. щомісяця пенсії. Тому він відмовився від послуг Приватбанку і отримує пенсію через Ощадбанк. Ніякого договору кредиту не переукладав. Просить відмовити у позові в зв'язку із закінченням строків позовної давності.

Заслухавши відповідача, дослідивши докази, суд робить висновок, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 04.04.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).

Згідно Довідки, наданої позивачем, 04.04.2008, між позивачем і відповідачем підписано кредитний договір без номеру, за яким було надано кредитну картку №7777030001507329 з терміном дії до жовтня 2009 року (а.с. 54). Позивач звернувся до суду 15.05.2018.

1. Щодо перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Позивач звернувся до суду з позовом 15.05.2018, тобто після спливу дев'яти років з моменту закінчення терміну дії кредитної карточки, тобто більше 3 років, які становлять строк позовної давності. Відповідач заперечує факт переукладення кредитного договору між ним та позивачем у 2016 році. Окрім того, у виписці по картрахунку зазначено, що кошти з пенсійної картки відповідача списувались в автоматичному режимі. Це підтверджує слова позивача, що він не погашав борг, не переукладав кредит, а лише оформив пенсійну картку в Приватбанку (а.с. 55-58). Оформлення нової картки у 2016 році для отримання пенсії ніяк не може означати приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в момент отримання кредиту в 2008 році.

Поважних причин пропуску Банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Тож, суд робить висновок про сплив позовної давності за вимогами позивача, включно з вимогою за процентами, адже про сплив позовної давності заявила відповідач у справі. Що є підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом.

2. Щодо вимог про стягнення неустойки, нарахованої за останній рік до дня звернення до суду

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Згідно висновку ОСОБА_2 Верховного Суду № 14-10цс18 від 28.03.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно висновку ОСОБА_2 Верховного Суду № 14-10цс18 від 28.03.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд встановив факт пропуску позивачем позовної давності, зокрема, щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Крім того, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Тому суд робить висновок, що в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, необхідно відмовити в зв`язку з пропуском Банком строку звернення до суду за захистом порушених прав, тобто строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253, 256, 258, 261, 263, 266, 267, 526, 530, 611, 634ЦКУкраїни,ст.ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО №305299).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Повне рішення суду складено 03.09.2018.

Суддя: