Рішення № 76201004, 22.08.2018, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/461/18

2/530/518/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

22.08.2018 року року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк», що знаходиться за адресою: 36020, м.Полтава, вулиця Пилипа Орлика, 40-А до ОСОБА_1, остання відома адреса місця реєстрації: 38122, АДРЕСА_1 ОСОБА_2, остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. З ст. 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Згідно ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернулося Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк», до ОСОБА_1,ОСОБА_2про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 28.01.2008 року, в сумі - 14172,79 грн. та судовий збір в сумі 1762 грн. 00 копійок.

В судове засідання представник позивача не з'явився, направивши на адресу суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі, ОСОБА_1,ОСОБА_2, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст.ст. 129-131 ЦПК України, за останньою відомою суду, адресою їх місця проживання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями судових повісток на 25.07.2018року на 10 год. 40 хвилин, на 30.07.2018 року о 11 год. 30 хвилин, 22.08.2018 року о 08 год. 50 хвилин. А також оголошеннями про виклик відповідачів в судове засідання, розміщеними через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, причини своєї неявки суду не повідомили, відзиву на позов у встановлений судом строк та заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надали.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не зявився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, що відповідає положенням ст.ст. 191 ч. 2,281 ЦПК України.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлений обов"язок учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами. В свою чергу судом вжито усіх заходів, передбачених процесуальним законодавством для інформування відповідача про розгляд справи. Згідно електронного сайту Зіньківського районного суду Полтавської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначенні судові засідання.

В зв'язку із викладеним та беручи до уваги вищевикладене суд встановив, що відповідачін алежним чином були повідомлені, в судове засідання двічі не з"явилися знаючи про те, що в Зіньківському районому суді знаходиться цивільна справа про стягнення заборгованості .

Судова повістка надсилалась відповідачам в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В порядку ст.280 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів та неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, хоча відповідач був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Суд вирішив за можливе розглядати справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд, зачитавши заяву позивача, який підтримав свої позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов"язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні було встановлено, що Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» рішенням Загальних зборів акціонерів АБ «Полтава - банк» від 15 березня 2011 року, Полтавський акціонерний банк «Полтава - банк» змінив найменування на Публічне акціонерне товариство «Полтава - банк», про що свідчить здійснена 20 квітня 2011 року реєстрація нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Полтава - банк» та внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Публічне акціонерне товариство «Полтава - банк» є правонаступником всіх прав і зобов'язань Полтавського акціонерного банку «Полтава - банк». Скорочене офіційне найменування: ПАТ «Полтава - банк» (далі - Банк). 28.01.2008 року громадянин України ОСОБА_3 (далі - Позичальник) звернувся до Банку з заявою про видачу кредиту у сумі 5 000,00 гривень на ремонт будинку під забезпечення поруки фізичної особи.

28.01.2008 року між Банком та Позичальником був укладений кредитний договір №26/2 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит у сумі 5 000,00 гривень строком користування на 36 місяців з 28.01.2008 року по 27.01.2011 року, зі сплатою 24 процентів річних, а Позичальник у свою чергу здійснює погашення кредиту згідно графіку (Додаток № 1) та проводить щомісячну сплату процентів за користування кредитом.

Згідно п. 2.1. Банк надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості повернення та плати за користування.

Відповідно до п. 4.1.1. Банк зобов'язався відкрити Позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_3 та поточний рахунок НОМЕР_4.

Згідно п. 4.2.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору, щомісячно згідно Графіку погашення заборгованості (Додаток № 1) шляхом безготівкового перерахування або готівкою в касу Банку.

28.01.2008року між Банком, Позичальником та громадянкою України ОСОБА_2 (далі - Поручитель) був укладений Договір поруки № 1 до кредитного договору № 26/2 від 28.01.2008 року (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.2. якого Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по зобов'язаннях Позичальника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 26/2 від 28.01.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.

Відповідно до п. 2.2. Поручитель приймає на себе зобов'язання при невиконанні Позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед Кредитором в термін та на умовах, визначених кредитним договором № 26/2 від 28.01.2008 року, погасити:

а) кредитну заборгованість в розмірі 5 000,00 гривень;

б) нараховані відсотки за користування кредитом з розрахунку 24 % процентів річних;

в) суму пені, штрафу та збитків, що витікають з кредитного договору № 26/2 від

28.01.2008року.

Згідно п. 3.1. Договору поруки сторони встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору. Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки договір вступає в силу в момент його підписання і діє до повного погашення Позичальником або Поручителем своїх зобов'язань по Кредитному договору.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредит в сумі 5 000,00 гривень готівкою, згідно ордера № 8 від 28.01.2008 року.

Позичальник та Поручитель своїх зобов'язань перед Банком не виконали, кредит та відсотки у строки встановлені Кредитним договором не повернули, внаслідок чого станом на 27 березня 2018 року заборгованість складає 8 597,79 гривень, з яких:

- 5 000,00 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту;

- З 597,79 гривень - прострочена заборгованість за процентами, нарахованими з 28.01.2008 р. по 27.01.2011 р.

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору Сторони цього договору несуть передбачену діючим законодавством України відповідальність за збитки (прямі збитки та упущену вигоду) завдані один одному невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань по цьому Договору.

Згідно п. 5.2. Кредитного договору при порушенні строків погашення основної суми кредиту або при неповній сплаті позичкової заборгованості при порушенні строків погашення нарахованих процентів або при неповній сплаті нарахованих процентів позичальник сплачує Банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 612 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Невиконання Позичальником та Поручителем умов кредитного договору та договору поруки є істотним порушенням даного договору, адже ПАТ «Полтава - банк» не отримав відсотки, на які розраховував згідно умов кредитного договору та не отримав назад грошові кошти надані у якості кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у Банка є право па стягнення інфляційних втрат, а також 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення повернення боргу, у тому числі і за час перебування виконавчого документа у виконавчій службі.

Зазначена позиція, зокрема, сформульована:

В Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) де зазначено, що крім цивільно-правового договору, грошове зобов'язання виникає і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством, до якого відноситься положення ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, ці суми не є штрафною санкцією.

У Постанові Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року (Справа № 6-59цс13), у якій зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого внаціональній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

У Постанові Верховного суду України від 12 вересня 2011 року зазначається, що оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника, і не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду касаційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ІДК України є необгрунтованим.

Таким чином, стягнення інфляційних втрат та 3 % річних можливо за весь період з часу виникнення прострочення і до моменту фактичного погашення боргу.

Розрахунок відсотків за користування грошовими коштами.

Боргові періоди: сума заборгованості 8597,79 грн. Дата початку розрахунку 28.01.2011. Дата закінчення розрахунку 02.04.2018 р..

Періоди нарахування 3% річних з урахуванням позовної давності в 3 роки: сума заборгованості 8597,79 грн. Дата початку розрахунку 02.04.2015 р. Дата закінчення розрахунку 02.04.2018 р..

Дата початку нарахування:02.04.2015. Дата закінчення нарахування:02.04.2018. Відсоткова ставка:3% річних. Розраховується за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] х [Процентна ставка] /100% / 365 днів х [Кількість днів].

Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 02.04.2015 року по 02.04.2018 року складає 774,44 грн.

Відповідно до Розрахунку відсотків за користування грошовими коштами за позовною заявою ПАТ «Полтава-банк» до гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на суму боргу 8 597,79 грн., дата початку нарахування 02.04.2015 р., дата закінчення нарахування 02.04.2018 р., відсоткова ставка 3 % річних, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 02,04.2015 року по 02.04.2018 року складає 774,44 грн..

Розрахунок здійснений з урахуванням загального строку позовної давності 3 роки (ст.257 ЦК України). Розрахунок інфляційних збитків.

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] * [Індекс інфляції] /100% - [Сума боргу]

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 4 800,56 грн.

Відповідно до Розрахунку інфляційних збитків на суму боргу 8597,79 грн., дата початку нарахування 02.04.2015 р., дата закінчення нарахування 02.04.2018 р., всього інфляційні збитки за період з 02.04.2015 року но 02.04.2018 року складають 4 800,56 грн.

Розрахунок здійснений з урахуванням загального строку позовної давності 3 роки (ст.257 ЦК України).

Отже, стягненню на користь ПАТ «Полтава-банк» з гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 02.04.2015 року по 02.04.2018 року у розмірі 774,44 гривень та інфляційні збитки за період з 07.03.2014 року по 06.03.2017 року у розмірі 4 800,56 гривень.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268,280-289, 354 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір",суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Полтава-банк», що знаходиться за адресою: 36020, м.Полтава, вулиця Пилипа Орлика, 40-А до ОСОБА_1, остання відома адреса місця реєстрації: 38122, АДРЕСА_1 ОСОБА_2,остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 про стягнення заборгованості- задоволити.

Стягти з громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_3 та громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_3, солідарно, на користь ПАТ «Полтава - банк» (36020, м.Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, р/р № 290971451 в ПАТ «Полтава - банк» м.Полтава, МФО 331489, код ЄДРПОУ 09807595) заборгованість по кредитному договору №26/2 від 28.01.2008 року у розмірі 8 597,79 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 3 597,79 гривень - прострочена заборгованість за процентами, нарахованими з 28.01.2008 р. по 27.01.2011 р..

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_3) та громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_3 солідарно на користь ПАТ «Полтава - банк» (36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, р/р № 290971451 в ГІАТ «Полтава - банк» м.Полтава, МФО 331489, код ЄДРПОУ 09807595) 3 % відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 02.04.2015 року по 02.04.2018 року в сумі 774,44 гривень.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_4) та громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_3 солідарно на користь ПАТ «Полтава - банк» (36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, р/р № 290971451 в ГІАТ «Полтава - банк» м.Полтава, МФО 331489, код ЄДРПОУ 09807595) інфляційні збитки за період з 02.04.2015 року по 02.04.2018 року на суму 4 800,56 гривень.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_5 та громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с.Нижнє Синьовидне, Сколівського району, Львівської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання АДРЕСА_6 солідарно на користь ПАТ «Полтава - банк» (36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-а, р/р № 290971451 в ПАТ «Полтава - банк» м.Полтава, МФО 331489, код ЄДРПОУ 09807595) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд Полтавської області в 30 денний строк з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко

Секретар : Н.І.Бедюх