Рішення № 76196845, 30.08.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.08.2018 Справа №607/4723/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

учасників справи

представника позивача Петрик Ю. В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про вилучення технічного засобу реабілітації особи з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про вилучення технічного засобу реабілітації особи з інвалідністю.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 серпня 2014 року ОСОБА_4, яка була інвалідом І групи підгрупи «А» загального захворювання, була безкоштовно забезпечена за рахунок коштів державного бюджету кріслом колісним (коляски) з електроприводом та сервокеруванням на задні колес 33П.01.04 (220) (42) КК. 9.2-9-1-5-4-7-5-10-2-3.5.7-5.9.14.18.19-6-1-8 вартістю 37163,00 грн. на термін експлуатації 8 років до 22 серпня 2022 року. У зв'язку із тим, що ОСОБА_4 померла, а термін експлуатації крісла колісного (коляски) з електроприводом та сервокеруванням на задні колеса ЗЗП.01.04 (220) (42) КК. 9.2-9-1-5-4-7-5-10-2-3.5.7-5.9.14.18.19-6-1-8 ще не закінчився, технічний засіб реабілітації особи з інвалідністю підлягає поверненню місцевому органу праці та соціального захисту населення членами сім'ї померлої особи з інвалідністю чи іншої особи, тому Управлінням було направлено повідомлення від 05 квітня 2017 року № 675/13.5 (додаток 9) сестрі особи з інвалідністю ОСОБА_4 про повернення крісла колісного (коляски) з електроприводом та сервокеруванням на задні колеса ЗЗП.01.04 (220) (42) КК. 9.2-9-1-5-4-7-5-10-2-3.5.7-5.9.14.18.19-6-1-8, але на цей час в добровільному порядку не повернула. На підставі викладеного позивач просить вилучити в ОСОБА_2 на користь Управління соціальної політики Тернопільської міської ради крісло колісне (коляска) з електроприводом та сервокеруванням на задні колеса ЗЗП.01.04 (220) (42) КК. 9.2-9-1-5-4-7-5-10-2-3.5.7-5.9.14.18.19-6-1-8.

Представникпозивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що вона не може повернути крісло колісне з електроприводом, так як його у неї немає і вона не знає, де воно знаходиться в даний час.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, суду показав, що крісло колісне (коляска) надавалося інваліду І групи ОСОБА_4 Вказане крісло було дуже важким і великим, тому ОСОБА_4. зберігала його у м. Саки в Автономній Республіці Крим, оскільки влітку завжди лікувалась у санаторії імені Бурденка. На даний час вказана коляска можливо знаходиться теж у м. Саки в Автономній Республіці Крим.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК № 1/1 від 19 лютого 2014 року ОСОБА_4 була особою з інвалідністю І групи підгрупи «А» загального захворювання.

Як слідує із індивідуальної програми реабілітації інваліда № 69 від 20 лютого 2014 року, ОСОБА_4 для пересування потрібно крісло-коляска з електроприводом.

24 лютого 2014 року законний представник ОСОБА_4 її сестра - ОСОБА_2 звернулася від її імені із заявою в Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про постановку її сестри на облік для безоплатного забезпечення інвалідним візком з електроприводом.

Відповідно до заяви ОСОБА_4 про постановку її на облік для безоплатного забезпечення інвалідним візком з електроприводом від 24 лютого 2014 року № 260 і доданих до неї документів Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради законному представнику ОСОБА_4 сестрі - ОСОБА_2 було видано направлення від 24 лютого 2014 року № 260 на забезпечення її сестри - ОСОБА_4 кріслом колісним (коляски) з електроприводом та сервокеруванням на задні колеса ЗЗП.01.04 (220) (42).

22 серпня 2014 року ОСОБА_4 була безкоштовно забезпечена за рахунок коштів державного бюджету кріслом колісним (коляски) з електроприводом та сервокеруванням на задні колеса ЗЗП.01.04 (220) (42) КК. 9.2-9-1-5-4-7-5-10-2-3.5.7-5.9.14.18.19-6-1-8 вартістю 37 163,00 грн. на термін експлуатації 8 років до 22.08.2022 року.

04 квітня 2017 року до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради надійшов лист Тернопільського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 01 квітня 2017 року № 134/09-05.5-06, в якому зазначено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_5

05 квітня 2017 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради надіслало ОСОБА_2 повідомлення №675/13.5 про термінове повернення крісла колісного з електроприводом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради.

На повідомлення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради ОСОБА_2 надала відповідь від 11 квітня 2017 року, в якому зазначила, зі слів її покійної сестри ОСОБА_4, що оскільки крісло з електроприводом було дуже важким і великим і його не можна було розмістити в квартирі, тримати його було ніде. Місцеві чиновники обіцяли побудувати невеликий гараж для цього візка у дворі будинку, де покійна проживала на АДРЕСА_3 але це не було виконано, тому вона змушена була його тримати у своїх друзів у м. Саки АР Крим, так як завжди влітку їздила лікуватися у санаторій імені Бурденка. Із напруженням ситуації в Криму та початком АТО можливість їздити в Крим на лікування була втрачена і також був втраченим зв'язок із тими людьми, у яких залишилось крісло з електроприводом. Сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_4 інвалід І групи, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, вона проживала одна за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 проживає окремо, не була її опікуном і не є членом сім'ї. Враховуючи викладене, вона не може повернути крісло колісне з електроприводом, так як його у неї немає і вона не знає, де воно знаходиться в даний час.

В судовому засіданні встановлено, що крісло-коляска з електроприводом було надане сестрі відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 як інваліду І групи, однак вказане крісло було важким та великих розмірів, а тому ОСОБА_4 не використовувала його у повсякденному житті, а віддала на зберігання у м. Саки Автономної Республіки Крим, куди влітку їздила в санаторій на лікування. Після смерті ОСОБА_4 вказане крісло продовжує зберігатися у м. Саки Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. 26 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженогопостановою КМУ № 321 від 05 квітня 2012 року, - у разі смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи виданий безоплатно технічний або інший засіб реабілітації, строк експлуатації якого не закінчився, повертається органу соціального захисту населення або сервісному центру із забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації та технічного обслуговування таких засобів (далі - сервісний центр) членами сім'ї померлої особи з інвалідністю чи іншої особи. У разі відмови членів сім'ї померлих осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб повернути технічні та інші засоби реабілітації проводиться їх вилучення за рішенням суду.

Таким чином обов'язок повернути засіб реабілітації після смерті інваліда, відповідно до п. 26 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженого постановою КМУ № 321 від 05 квітня 2012 року покладено саме на членів сім'ї померлого інваліда.

Позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 була опікуном сестри ОСОБА_4, та є спадкоємицею майна, яке залишилося після її смерті. Також не надано доказів того, що відповідач має у володінні крісло колісне (коляску) з електроприводом та сервокеруванням, яке було надане її сестрі як інваліду І групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про вилучення технічного засобу реабілітації особи з інвалідністю слід відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 283, 284, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_2 про вилучення технічного засобу реабілітації особи з інвалідністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Лисенка, буд. 8,код єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій 03195636.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_4.

Повний текст рішення суду складено 03 вересня 2018 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко