Постанова № 76195224, 03.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/13988/17

Провадження № 2-а/520/159/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Єгоровій Н.Ю.,

за участю:

представника відповідача Одеської митниці Державної фіскальної служби -

Ковташа Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу позовною заявою

ОСОБА_3

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 15.11.2017 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, в якій просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову Одеської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил №1425/50000/17 від 11 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень 00 копійок;

- провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правову допомогу в сумі 3500 гривень 00 копійок;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 640 гривень 00 копійок.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він - ОСОБА_3, 03 липня 2017 року через міжнародний пункт пропуску «Кучурган - Первомайськ» митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «BMW 730», номер кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Р.Литва НОМЕР_3 з метою транзиту (особисте використання).

Надалі, як стверджує позивач, від Одеської митниці ДФС надійшов лист-запрошення прибути 07 вересня 2017 року о 10 годині до відділу митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС на підставі статей 336, 192, 95 Митного кодексу України для проведення митної перевірки щодо транспортного засобу.

31 серпня 2017 року він надіслав на адресу митниці листа, в якому клопотав про продовження строку для надання пояснень у зв'язку із неможливістю прибути в строк вказаний у листі від митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, а також просив питання з приводу якого його викликають до Одеської митниці ДФС не розглядати по суті за його відсутності.

Одеською митницею ДФС 07 вересня 2017 року було складено протокол про порушення митних правил за № 1425/50000/17 по факту скоєння позивачем порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статтею 470 Митного кодексу України без попереднього отримання від ОСОБА_3 інформації (пояснень) про підстави та обставини недотримання строків транзиту.

У вищевказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 04 жовтня 2017 року о 10 годині 00 хвилин за адресою Одеської митниці.

29 вересня 2017 року позивач направив на поштову та електронну адресу митниці лист в якому повідомив посадових осіб митниці, що бажає прийняти участь у розгляді справи про порушення митних правил № 1425/50000/17 та скористатись правами визначеними статтею 498 Митного кодексу України, проте у зв'язку з перебуванням на лікуванні не зможе особисто бути присутнім 04 жовтня 2017 року о 10 годині 00 хвилин та клопотав про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Позивач стверджує, що 21 жовтня 2017 року він отримав лист-запрошення від Одеської митниці ДФС прибути 11 жовтня 2017 року о 11 годині для розгляду справи про порушення митних правил № 1425/50000/17.

Оскільки, як стверджує позивач, він отримав запрошення на розгляд справи про порушення митних правил після дати на яку воно було призначено, він надіслав лист на адресу Одеської митниці ДФС , до якого долучив копію листка непрацездатності в підтвердження того факту, що він хворів з 29 вересня 2017 року до 05 жовтня 2017 року включно, у зв'язку з чим не зміг особисто бути присутнім під час розгляду його справи 04 жовтня 2017 року.

Однак, надалі 04 листопада 2017 року позивач отримав через поштову кореспонденцію копію постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №1425/50000/17, яка була винесена 11 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень 00 копійок.

Позивач посилається на те, що відповідачем залишивши поза увагою його клопотання, всупереч частини 4 статті 526 Митного кодексу України, а саме без належного повідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також всупереч статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, не пропорційно, без дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, 11 жовтня 2017 року було незаконно винесено постанову в справі про порушення митних правил № 1425/50000/17.

На підставі вищевикладеного, позивач був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14 грудня 2017 року, після усунення позивачем недоліків поданої заяви, було відкрито провадження по адміністративній справі на підставі вказаної позовної заяви та призначено попереднє судове засідання.

09 лютого 2018 року до суду від відповідача Одеської митниці Державної фіскальної служби надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 посилаючись на те, що 03 червня 2017 року в зону митного контролю через міжнародний пункт пропуску «Кучурган - Первомайськ» відділ митного оформлення № 1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, у напрямку з Молдови до України по смузі руху «зелений коридор», в'їхав легковий автомобіль марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, країна реєстрації - Литва, під керуванням громадянина України ОСОБА_3

Представник відповідача зазначив, що статтею 95 МК України передбачено, що строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту складає 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб), тобто транспортний засіб марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, громадянин ОСОБА_3 повинен був доставити до митниці призначення не пізніше 13.06.2017 року.

З метою продовження терміну перебування транспортного засобу на митній території України у зв'язку з дією обставин непереборної сили, чи внаслідок протиправних дій третіх осіб, накладання арешту або вилучення зазначеного транспортного засобу з 03.06.2017 по 07.09.2017 громадянин ОСОБА_3 не звертався.

На виклик Одеської митниці ДФС (від 04.08.2017 № 3024/10/15-70-67), щодо обставин не вивезення з митної території України зазначеного транспортного засобу марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та участі у складанні протоколу про порушення митних правил, громадянин України ОСОБА_3 до органів доходів і зборів не з'явився.

У зв'язку з чим представник відповідача зазначив, що громадянин України ОСОБА_3 перевищив, встановлений статтею 95 Митного кодексу України, строк доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органів доходів і зборів призначення більше ніж на десять діб.

На підставі викладеного, 07 вересня 2017 року посадовою особою Одеської митниці ДФС у відношенні ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил №1425/50000/17, за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

Постанова у справі про ПМП винесена 11.10.2017 року без присутності ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 526 МК України.

Крім того, представник відповідача зазначив, що вважає посилання позивача щодо порушення процедури розгляду справи безпідставними, а також вказав на те, що позивачем жодним разом не спростовується вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 470 МК України.

На підставі чого, представник відповідача вважає, що матеріалами справи про порушення митних правил №1425/50000/17 доведена вина громадянина ОСОБА_3 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, а постановою Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил позивача було законно визнано винним у вчиненні ним правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

16 лютого 2018 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання призначене на 03 вересня 2018 року не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 14 серпня 2018 року надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача Одеської митниці Державної фіскальної служби в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви ОСОБА_3 та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 червня 2017 року в зону митного контролю через міжнародний пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділ митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, у напрямку з Молдови до України по смузі руху «зелений коридор» в'їхав легковий автомобіль марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, країна реєстрації - Литва, під керуванням громадянина України ОСОБА_3

Станом на 04 серпня 2018 року транспортний засіб марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, країна реєстрації - Литва за межі митної території України громадянином ОСОБА_3 вивезено не було, чим перевищено встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки (строк транзитного перевезення) більше ніж на 10 діб.

У зв'язку з чим, 04 серпня 2017 року Одеською митницею ДФС було викликано телеграмою ОСОБА_3 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» на 07 вересня 2017 року для отримання пояснень та складання протоколу про порушення митних правил щодо обставин не вивезення ОСОБА_3 з митної території України транспортного засобу марки «BMW 730», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, країна реєстрації - Литва (а.с.82).

Вказана телеграма була отримана ОСОБА_3 28.08.2017 року о 15 годині 00 хвилин, що підтверджується відповідним записом на зворотній сторінці вказаної телеграми.

31 серпня 2017 року ОСОБА_3 було направлено на адресу Митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС прохання про продовження строку явки для надання пояснень, в якому ОСОБА_3 просив продовжити строк для надання пояснень у зв'язку із неможливістю прибути 07 вересня 2017 року до митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС (а.с.83), направлення якого підтверджується копію конверту (а.с.84), яке надійшло на адресу Одеської митниці ДФС 16 вересня 2017 року, тобто після дати на яку виклався позивач, що підтверджується витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про інформацію відстеження посилки за №6500506879455 (а.с.85).

07 вересня 2017 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Кучурган» Одеської митниці ДФС, за відсутності інформації про направлене ОСОБА_3 клопотання про продовження строку явки для надання пояснень, за вищевказаним фактом, що мають ознаки порушень митних правил, було складено протокол про порушення митних правил №1425/50000/1 за ч. 3 статті 470 Митного кодексу України. В даному протоколі було вказано, що розгляд справи відбудеться 04 жовтня 2017 року о 10 годині 00 хвилин (а.с.81).

29 вересня 2017 року ОСОБА_3 було подано до Одеської митниці ДФС клопотання про перенесення розгляду справи в порядку ч.4 ст.526 МК України, у зв'язку із неможливістю прибути в строк вказаний у протоколі, яке було отримано відповідачем 02.10.2017 року, що підтверджується відповідним штрих-кодом з зазначенням дати на вказаному клопотанні (а.с.86-87).

На підставі вказаного клопотання, відповідачем було перенесено розгляд справи про порушення митних правил №1425/50000/17 на 11 жовтня 2017 року.

05 жовтня 2017 року Одеською митницею ДФС було направлено на адресу ОСОБА_3 лист-повідомлення щодо перенесення розгляду справи, в якому повідомлено про наступну вказану дату розгляду справи про порушення митних правил №1425/50000/17.

11 жовтня 2017 року заступником начальника Одеської митниці ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил №1425/50000/17, якою ОСОБА_3 визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень 00 копійок (а.с.15-17).

Вказана копія постанови була отримана позивачем ОСОБА_3 04 листопада 2017 року, що підтверджується копією конверту та витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про інформацію відстеження посилки за №6507805848447 (а.с.18).

Відповідно до ч.1, 4 ст.529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Згідно зі ст. 289 КпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Вважаючи прийняту постанову у справі про порушення митних справи №1425/50000/17 від 11 жовтня 2017 року незаконною, позивач в десятиденний термін, а саме 15 листопада 2017 року звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

У відповідності до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Згідно із приписами ст. 488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 497 МК України, у провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь:1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи);3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення);4) захисники;5) представники органів доходів і зборів;6) свідки;7) експерти;8) перекладачі;9) поняті.

Згідно із ст. 498 МК України, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил в органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ст. 526 МК України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин Митним кодексом України визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, визначено зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про час та місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення.

Також, Митним кодексом України визначено єдину обов'язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме: розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивач у справі зазначає, що в порушення вимог МК України його не було повідомлено про час та місце розгляду справи, в порушення приписів ст. 526 МК України, постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу прийнято у відсутність ОСОБА_3, як особи, яка притягається до відповідальності.

Відповідач заперечує проти порушення при прийнятті оскаржуваної постанови вимог МК України, зазначає, що позивач був двічі належним чином викликаний до місця розгляду справи про порушення митних правил, однак жодного разу не прибув, у зв'язку з чим, справу було розглянуто в його відсутність із прийняттям постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.

На підтвердження власних доводів відповідач надав до матеріалів справи копію листа від 05 жовтня 2017 року направленого на адресу ОСОБА_3 про повідомлення щодо перенесення розгляду справи про порушення митних правил №1425/50000/17, з зазначенням штрих-коду №10629/10/15-70-20-08.

Між тим, відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження отримання ОСОБА_3 вказаного поштового відправлення.

Проте позивачем надано до суду копію конверту з номером відправлення (штрих-коду) №6507805831390, на якому вказано номер документу, який відправляється, а саме №10629/10/15-70-20-08 - лист в якому позивача повідомлялось про час та місце розгляду справи щодо нього про порушення митних правил, яке було призначено на 11 жовтня 2017 року (а.с.25).

Згідно з витягом з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» про інформацію відстеження посилки за №6507805831390, вбачається, що вказаний лист в якому позивача повідомлялось про час та місце розгляду справи щодо нього про порушення митних правил, призначене на 11 жовтня 2017 року, було надіслано Одеською митницею ДФС лише 11 жовтня 2017 року, тобто в день розгляду справи про порушення митних правил та отримано ОСОБА_3 21 жовтня 2017 року (а.с.25).

За відсутності доказів щодо належного сповіщення ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи про порушення митних правил заступник начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_5 не мав права проводити розгляд адміністративної справи у відсутність ОСОБА_3, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, розглянувши справу про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних справи у відсутність особи, яка притягається до відповідальності та не є належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заступник начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_5 діяв протиправно, із порушенням приписів ст. 526 МК України.

Протиправність розгляду адміністративної справи про порушення митних справи, в свою чергу, свідчить і про протиправність прийнятої за наслідками такого розгляду постанови в справі про порушення митних правил №1425/50000/17 від 11 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання порядку розгляду справи про притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, зокрема, належного сповіщення ОСОБА_3 про час та місце розгляду щодо нього справи, призначеного на 11 жовтня 2017 року, як передумови забезпечення обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині підлягають задоволенню та оскаржувана постанова Одеської митниці Державної фіскальної служби в справі про порушення митних правил №1425/50000/17 від 11 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень 00 копійок, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В силу вимог ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов'язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно п. 25 статті 4 Митного кодексу України, митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 381 Митного кодексу України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. У разі знищення чи повного зіпсування транспортних засобів особистого користування, ввезених на митну територію України з метою транзиту, внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку їх транзиту зупиняється, а внесена грошова застава повертається особі, яка внесла заставу, її спадкоємцю або уповноваженій ними особі, за умови надання такою особою органам доходів і зборів достатніх доказів знищення чи повного зіпсування транспортного засобу.

Статтею 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 1 статті 92 МК України митний режим транзиту може бути застосований як до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що безпосередньо ввозяться на митну територію України, так і до таких, що перебувають на митній території України.

Згідно з ч. 1 статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно ч. 2 статті 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до положень статті 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 статті 102 МК України митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу.

Частиною 1 статті 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Суд зазначає, що у клопотаннях поданих позивачем до відповідача під час розгляду справи про порушення митних правил №1425/50000/17 взагалі не були надані пояснення з приводу вказаного порушення.

Позивачем під час розгляду справи також не заперечувався факт, що вказаний транспортний засіб перебував на митній території України в митному режимі транзиту більше строку визначеного статтею 95 МК України.

Крім того, суд зазначає, що до суду сторонами не надано документів на підставі яких відповідачем було встановлено порушення позивачем митних правил, передбачених ч.3 статті 470 МК України, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт відсутності або наявності в діях позивача вини у скоєному правопорушенні.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що в цій справі з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи про порушення митних правил у відношенні позивача, матеріали справи №1425/50000/17 підлягають новому розгляду Одеською митницею Державної фіскальної служби.

Щодо вимоги позивача про розподіл витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що 03.11.2017 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Ло енд МО» було укладено договір про надання правової допомоги №36, до якого сторонами 06.11.2017 року було укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якого ТОВ «Ло енд МО» зобов'язалось надати правові послуги щодо оскарження в судовому порядку постанови в справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, загальний розмір вартості послуг складає 3500 гривень, з яких: 500 гривень 00 копійок - попереднє опрацювання матеріалів; 1000 гривень 00 копійок - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини; 1000 гривень 00 копійок - аналіз та підпір судової практики, формування правової позиції; 1000 гривень 00 копійок - підготування адміністративного позову.

Також позивачем надано до суду копію квитанції №0.0.887038963.1 від 07.11.2017 року про сплату грошових коштів в сумі 3500 гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок ТОВ «Ло енд МО» за надані юридичні послуги згідно з розрахунком №28 від 06.11.2017 року.

Однак, суд зазначає, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України"Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 59 КАС України).

В матеріалах справи відсутні документи, що на підставі договору про надання правової допомоги №36 від 03.11.2017 року, до якого сторонами 06.11.2017 року було укладено додаткову угоду №1, позивачеві ОСОБА_3 надавалась правова допомога саме адвокатом, який має повноваження представника визначені законом.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом в постанові від 03.05.2018р. у справі №372/1010/16-ц.

Як вже зазначалось, позивачем надано до суду копію квитанції №0.0.887038963.1 від 07.11.2017 року про сплату грошових коштів в сумі 3500 гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок ТОВ «Ло енд МО» за надані юридичні послуги згідно з розрахунком №28 від 06.11.2017 року.

Однак, позивачем не надано до суду доказів, що розрахунок №28 від 06.11.2017 року було надано ТОВ «Ло енд МО» позивачеві саме за сплату послуг за договором правової допомоги №36 від 03.11.2017 року.

Також, на виконання вимог вищевказаної статті, позивачем не надано до суду акту виконаних робіт з детальним їх описом.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконання про відмову в стягненні з відповідача витрат на правову допомогу.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви суд зазначає наступне.

Справа про порушення митних правил відносить до справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Враховуючи вказані положення суд приходить до висновку, що по даній категорії справ позивачі звільненні від сплати судового збору за подання позовної заяви, а відтак необхідно повернути позивачеві помилково сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. відповідно до квитанції №31 від 10 листопада 2017 року.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 132, 134, 242-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (місце мешкання: АДРЕСА_1) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (місцезнаходження: 65076, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) про скасування постанови в справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1425/50000/17 від 11 жовтня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень 00 копійок, та надіслати справу на новий розгляд до Одеської митниці Державної фіскальної служби.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Повернути ОСОБА_3 помилково сплачений судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок відповідно до квитанції №31 від 10 листопада 2017 року, а саме зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, адреса: м. Одеса, вул. Черняхівського, 6, повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_4, виданий 29.10.2001 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, сплачений судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок, який було сплачено на розрахунковий рахунок отримувача: 31218206700005, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО банку отримувача: 828011, отримувач платежу - УК у м. Одесі/Київський р-н/, код отримувача: 38016923, за квитанцією № 31 від 10 листопада 2017 року на суму 640 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений - 03 вересня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.