
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3103/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Косівської міської ради на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Косівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Сабадах Б.В.,
час ухвалення рішення не вказано,
місце ухвалення рішення - м. Косів,
дата складання повного тексту рішення - не вказана,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Косівської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно ненадання публічної інформації за письмовим запитом та зобов'язати її надати інформацію в повному обсязі, а саме: надати копії рішень сесій міської ради стосовно передачі в оренду або відчуження по всіх запитуваних об'єктах; надати копії договорів оренди або договорів відчуження майна в приватну власність стосовно всіх вказаних об'єктів; надати інформацію про стан сплати до міського бюджету за всіма вказаними об'єктами земельного податку; надати інформацію за всіма вказаними в запиті об'єктами стосовно їхніх кадастрових номерів; надати інформацію стосовно заходів, розроблених Косівською міською радою, відносно ефективного використання комунального майна та приватного майна, що знаходиться на комунальній землі та перебуває в неналежному стані.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Косівської міської ради стосовно ненадання публічної інформації за письмовим запитом та зобов'язано її надати інформацію в повному обсязі, а саме: надати копії рішень сесій міської ради стосовно передачі в оренду або відчуження по всіх запитуваних об'єктах; надати копії договорів оренди або договорів відчуження майна в приватну власність стосовно всіх вказаних об'єктів; надати інформацію про стан сплати до міського бюджету за всіма вказаними об'єктами земельного податку; надати інформацію за всіма вказаними в запиті об'єктами стосовно їхніх кадастрових номерів; надати інформацію стосовно заходів, розроблених Косівською міською радою, відносно ефективного використання комунального майна та приватного майна, що знаходиться на комунальній землі та перебуває в неналежному стані.
Таке рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Косівська міська рада не дотрималась вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не направила поданий інформаційний запит належному розпоряднику інформації та не повідомила про це запитувача інформації - позивача ОСОБА_1
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржувану постанову такою, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону, не є законною та обґрунтованою, просить таку скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було встановлено повноту відповідей, натомість зобов'язано міську раду надати інформацію, яка вже була надана, а також навіть таку, яка взагалі не була зазначена в запитах. Окрім того, зазначає, що частина із запитуваної інформації є конфіденційною.
Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає можливим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки, на думку колегії суддів, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2016 року позивачем ОСОБА_1 було подано до Косівської міської ради запит про надання публічної інформації щодо комунального майна (а.с.15). Зокрема, в поданому запиті позивач просив надати інформацію щодо одинадцяти об'єктів комунальної власності за такими критеріями: правовий статус об'єкту та його фактичний фізичний стан; площу земельної ділянки під об'єктом та її правовий статус; у випадку відчуження об'єкту з власності територіальної громади міста на користь третіх осіб, позивач просив надати копію відповідних договорів, за котрими був вчинений такий правочин, та копію рішення міської ради, те саме щодо передачі майна в оренду; по кожному об'єкту просив вказати суму коштів, котрі поступають до бюджету територіальної громади в результаті їх експлуатації або суму коштів, котрі виділяються з бюджету громади для їх утримання в належному стані; у випадку, якщо об'єкт знаходиться в неналежному стані або не дає дохід до місцевого бюджету, просив надати письмову інформацію про заходи, розроблені та заплановані для втілення міською радою відносно належного його використання.
Згідно копії відповіді виконавчого комітету Косівської міської ради від 07.07.2016 № 547 (а.с.16), позивача повідомлено, що запитувана інформація потребує пошуку серед значної кількості даних, а тому строк розгляду запиту продовжується до 20 робочих днів.
Відповідно до копії відповіді виконавчого комітету Косівської міської ради від 28.07.2016 № 605 (а.с.14), ОСОБА_1 надано інформацію щодо його запиту.
03 серпня 2016 року позивач подав до Косівської міської ради повторний запит про надання публічної інформації щодо комунального майна (а.с.17-18), оскільки, на його думку, надана відповідь не містила повної запитуваної інформації.
У відповідь на запит виконавчим комітетом Косівської міської ради листом від 09.08.2016 року № 644 (а.с.19) повідомлено, що на попередній аналогічний запит позивачу було надано відповідь щодо об'єктів, які перебувають у комунальній власності територіальної громади. Щодо об'єктів, які знаходяться у приватній власності, міська рада не є розпорядником такої інформації, окрім того, інші вимоги по критеріях запиту виходять за межі Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Не погоджуючи із такою відповіддю, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався наступними мотивами, з якими суд апеляційної інстанції погоджується частково.
В силу прямої дії норми статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року (далі - Закон №2939-VI). Цим Законом регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Частиною 1 ст. 13 цього Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, якими зокрема є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію не залежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту і в силу норми ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.
Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Підстави для відмови у задоволенні запиту на інформацію визначено ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Таким чином, в силу положень ч. 3 ст. 22 вказаного Закону відповідач щодо частини запитуваної інформації повинен був направити запит за належністю, чого вчинено не було. Відтак, в частині визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання публічної інформації за письмовим запитом в повному обсязі вимоги позивача підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача надати інформацію в повному обсязі, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.
У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, суд не може надавати вказівки відповідачу щодо надання інформації в повному обсязі, оскільки це виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Колегія суддів також звертає увагу на те, що прохальна частина позовної заяви містить вимогу щодо надання інформації, яка не була предметом запитів позивача, відтак відсутні підстави для задоволення вимоги про надання такої інформації відповідачем.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Косівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року у справі № 347/1458/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Косівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Косівської міської ради щодо ненадання публічної інформації за письмовим запитом в повному обсязі.
Зобов'язати Косівську міську раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 щодо надання публічної інформації.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 03.09.18 р.
Судове рішення № 76188853, Львівський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.08.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 347/1458/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: