Постанова № 76188831, 29.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/1171/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання: Гром І.І.,

представник позивача: не з'явився

представник відповідача: Семчишин В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради на додаткову постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль) за заявою ОСОБА_2 про прийняття додаткової постанови у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської обласної ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської обласної ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

06 вересня 2017 року Тернопільським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою позов задоволено частково, а саме зобов'язано постійну комісію Тернопільської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, запобігання та протидії корупції, законності та здійснення демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави повторно розглянути пропозицію Громадської організації «Громадянська Рада Українців Тернопільщини - жертв злочинно - корупційних вияві та дискримінації з боку органів законодавчої, виконавчої, судової влади, органів прокуратури та органів місцевого самоврядування» № 54 від 10 березня 2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року.

06 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення судових витрат. Дана заява вмотивована тим, що позивачем понесено витрати за проїзд до Львівського апеляційного адміністративного суду на розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а також заявник хотів отримати компенсацію за відрив від звичайних занять.

В обґрунтування поданої заяви зазначав, що він є стороною, на користь якої було ухвалено судове рішення, а відтак відповідач відповідно до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 91 КАС України (чинної на момент подання заяви) зобов'язаний відшкодувати йому компенсацію за відрив від звичайних занять, а також вартість оплачених квитків на потяг та на проїзд від залізничного вокзалу до приміщення Львівського апеляційного адміністративного суду та у зворотньому напрямку, оскільки його участь в судовому процесі була пов'язана з переїздом до іншого населеного пункту - м. Львова.

Звертає увагу суду також на те, що він витратив на проїзд до Львівського апеляційного адміністративного суду і назад у м. Тернопіль, включаючи перебування у суді 12 годин, а відтак враховуючи формулу для визначення компенсації за відрив від звичайних занять, слід стягнути з відповідача 960 грн., та 46 грн. за проїзд.

Додатковою постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року заяву задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обласної ради компенсацію в розмірі 1006 грн.

Додаткову постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Тернопільська обласна рада, вважає дану додаткову постанову такою, що підлягає скасуванню. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції прийнято додаткову постанову з порушенням вимог процесуального права, оскільки про розгляд заяви відповідачу не було відомо, а також з порушенням норм матеріального права, оскільки вимоги заявника не підтверджені належними доказами. Просить додаткову постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з частиною 1 статті 91 КАС України (чинної на час звернення із заявою про прийняття додаткового рішення) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частина друга цієї статті передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_2 є безробітним, то йому повинна бути відшкодована за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обласної ради компенсація за відрив від звичайних занять із застосуванням розрахунку цієї компенсації пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати, яка і прирівнюється до середньомісячного заробітку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення, надалі - КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Статтею 91 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 168 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Відтак, види, зміст судових витрат та порядок їх розподілу судами під час розгляду адміністративних справ врегульовані нормами КАС України, а також Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 року № 590 і вирішення судом питання про судові витрати відбувається лише в порядку, визначеному відповідними нормами процесуального законодавства.

За приписами статті 91 КАС України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення), витрати сторін, пов'язані із прибуттям до суду включають виплату стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, іншою стороною добових, а також компенсації за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

У свою чергу, за правилами статті 168 КАС України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, передбачених частиною 1 статті 168 КАС України. Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі питання, котрі не вирішені судами при ухваленні основного судового рішення, у тому числі, про розподіл судових витрат.

З огляду на положення частини 1 статті 94 КАС України (в редакції чинній станом на час прийняття рішення) у їх системному зв'язку з положеннями статті 168 КАС України, ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати повинно здійснюватись тим судом, яким було ухвалено відповідне рішення.

Отже, судові витрати, пов'язані з розглядом справ у суді першої інстанції, присуджуються на користь сторони судом першої інстанції, а ті, що пов'язані з розглядом справ у суді апеляційної інстанції - судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення вимог заявника та стягнення на його корить компенсації за проїзд до Львівського апеляційного адміністративного суду, а також за відрив від звичайних занять у зв'язку із перебуванням у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що вирішення питання про присудження позивачу витрат, пов'язаних із прибуттям до Львівського апеляційного адміністративного суду, а також за відрив від звичайних занять, з урахуванням положень статей 94, 168 КАС України, повинно вирішуватись Львівським апеляційним адміністративним судом, а не Тернопільським окружним адміністративним судом. Тому, саме з цих підстав позивачу слід відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ст. ст. 250, 291, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради задовольнити частково.

Додаткову постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 про прийняття додаткової постанови у справі № 819/1074/17 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. І. Шинкар О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 31.08.2018 року.