Постанова № 76188525, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15591/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0014164207 від 21.08.2017 та № 0014174207 від 21.08.2017 (надалі - ППР №0014164207 та № 0014174207 від 21.08.2017).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Офісом ВПП ДФС керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 40.1 ст.40, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75. п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, проведена камеральна перевірка, щодо своєчасності сплати податку на прибуток підприємств TOB «M.C.JI.» по деклараціях за 2015 рік; І півріччя 2016 року, дев'ять місяців 2016 року та за 2016 рік.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.07.2017р. №2571/28-10-42- 07/30109292 (Акт перевірки), в якому встановлено порушення: п. 57.1 ст. 57 Кодексу несвоєчасно сплачено податок на прибуток підприємств в сумі: 32 078 511,0 грн. - за 2015 рік, 3 529 195 грн. - за І півріччя 2016 року, 3 482 593 грн. - за 9 місяців 2016, 146 853 грн. - за 2016 рік.

31.07.2017 р. Офісом великих платників засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, було направлено Акт про результати камеральної перевірки TOB «М.С.Л» з питань своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за 2015 рік, І півріччя 2016 року, 9 місяців 2016 року та 2016 рік від 28.07.2017р. №2571/28-10-42-07/30109292.

На підставі п. 126.1 ст. 126 Кодексу за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств Офісом великих платників застосовано штрафні санкції 10 та 20 відсотків на суму заборгованості та винесені податкові повідомлення-рішення від 21.08.2017р. №0014164207 та №0014174207 в розмірі 149 200 грн. та 3 172 084,04 грн. відповідно.

Не погоджуючись із вказаними ППР позивачем надано до контролюючого органу скаргу з проханням скасувати повідомлення-рішення № 0014164207 від 21.08.2017 року та № 0014174207 від 21.08.2017 року, на що Рішенням про результати розгляду скарги № 26454/6/99-99-11-03-06-25 від 16.11.2017 року, залишено оскаржувані ППР - без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач діє згідно встановлених приписів постанови Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/12186/16, якою встановлено, що сплата заборгованості повинна відбуватись щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 року відповідно до наступного графіку: перший платіж - до 1 жовтня 2017р.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 10.03.2016 згідно ІКП з податку на прибуток приватних підприємств платника ТОВ «М.С.Л» обліковувалась недоїмка у сумі 32 078 483 грн.

TOB «МСЛ» подало декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, І квартал 2016р., І півріччя 2016 року, рік 2016 на загальну суму податкових зобов'язань - 39 237 152 грн.. Самостійно визначені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток були несвоєчасно сплачені TOB «M.C.JI» протягом 2016 - 2017 років в загальній сумі 17 352 420 грн.

Так як TOB «M.C.JI.» увійшло до переліку суб'єктів господарювання, яким згідно з Указом Президента України від 16.09.2015року № 549/2015 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій)», заблоковані рахунки в установах банків погашення боргу відбувається лише за кошти, отриманні через касу.

Відповідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2016 року по справі № 826/12186/16 було задоволено позов Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «M.C.JI.» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 28 915 936,39 грн., що виник згідно самостійно визначених податкових зобов'язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток від 29.02.16 за 2015 року, від 22.04.16 за 1 квартал 2016 року та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016р.

Вказаним вище судовим рішенням було встановлено порядок виконання судового рішення шляхом сплати TOB «M.C.JI.» в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., перший платіж - до 1 жовтня 2017 року.

Як вже було зазначено вище, податковим органом була проведена камеральна перевірка саме щодо своєчасності сплати податку на прибуток підприємств TOB «M.C.JI.» по деклараціях за 2015 рік; І півріччя 2016 року, дев'ять місяців 2016 року та за 2016 рік.

Саме за наслідками перевірки в частині своєчасності сплати податку на прибуток підприємств TOB «M.C.JI.» податковим органом встановлено порушення таких строків.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Не сплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється, зокрема, у формі розстрочки (підпункт 32.1, підпункт 32.2 статті 32 Податкового кодексу України).

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до пункту 100.1 статті 100 Податкового кодексу України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Пунктом 100.13 статті100 Податкового кодексу України передбачено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

На реалізацію наведеної норми Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року видано наказ №574 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №1853/24385 (далі по тексту - Порядок №574).

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №574 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, відповідно до наведених вище положень податкового законодавства, штрафні санкції не нараховуються тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) саме з дати прийняття такого рішення.

З викладеного слідує, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак, відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

За таких обставин питання щодо відстрочення сплати коштів у рахунок погашення податкового боргу за судовим рішенням належить до компетенції податкового органу, а отже, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків

Частиною 2 статті 263 КАС України передбачено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити, чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Відтак, зважаючи на відсутність рішення контролюючого органу про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу), наявність якого звільняє платника від відповідальності у вигляді штрафу, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення контролюючий орган діяв у межах визначених законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для їх скасування.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» - відмовити.

Повний текст постанови складено «03» вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма