Постанова № 76188516, 28.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9918/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Кредит Європа Банк» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Кредит Європа Банк» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0000684301.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кредит Європа Банк» з питань порушення правил сплати (перерахування) податків в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за серпень 2015 року, за результатом якої складено акт 11.04.2017 №741/28-10-43-01/34576883 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 2 599 026,00 грн. (граничний строк сплати 30.08.2015 сплачено - 31.08.2015).

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0000684301, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в сумі 259 902,60 грн. за платежем податок на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із такими висновками акту перевірки та спірним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо останній день строку сплати суми податкового зобов'язання, зазначеної у податковій декларації, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком сплати є перший після нього робочий день, у зв'язку з чим сплата податкового зобов'язання 31.08.2015 року здійснена Позивачем без порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписи п. 49.1, абз. 1 п. 49.2 ст. 49 ПК України визначають, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року (ETS № 76) при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

При цьому в силу ст. 6 вказаної Конвенції жодні застереження до положень цієї Конвенції не дозволяються.

Системний аналіз наведених норм, з урахуванням вимог п. 56.21 ст. 56 ПК України, дає підстави для висновку, що якщо останній день строку сплати узгодженого грошового зобов'язання припадає на вихідний, неробочий або святковий день, граничним строком сплати такого зобов'язання є перший наступний за ним робочий день.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем 26.02.2015 подано податкову декларацію з податку на прибуток банку за 2014 рік, в якій задекларовано авансовий внесок з податку на прибуток (1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітній (податковий) рік) у розмірі - 2 599 026,00 гри. по строку сплати 30.08.2015.

Відтак, оскільки останнім днем передбаченого ст. ст. 57, 203 ПК України десятиденного строку було 30.08.2015 року - неділя, граничним строком сплати грошового зобов'язання був перший за вихідним робочий день - 31.08.2015 року.

Згідно платіжного доручення від 31.08.2015 №170477 ПАТ «Кредит Європа Банк» було сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за серпень 2015 року у розмірі 2599026,00 грн. саме 31.08.2015 року, що підтверджується відповідною відміткою банку, у зв'язку з чим, як вірно зауважив суд першої інстанції, підстави стверджувати про порушення Позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на один день відсутні.

Наведену позицію підтримано й Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 року у справі №805/1353/17-а.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що сплата узгодженої суми податкового зобов'язання у перший робочий день свідчить про своєчасність виконання грошових зобов'язань зі сплати податку. А тому, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає обґрунтованою позицію суду про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року - без змін.

Повний текст постанови складено « 03» вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма