Ухвала суду № 76187658, 10.08.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4480/18

Провадження №2/263/1512/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кулика С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ребеко О.К.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради, в якому просить суд зобов'язати відповідача розглянути її клопотання від 18.12.2017 року та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог Земельного Кодексу України щодо викупу нею земельної ділянки по пр. Миру, 75б в Центральному районі м. Маріуполя (кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:04:006:0643), яка передана їй у користування на підставі договору оренди від 11.09.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/22-4161 їй, як приватному підприємцю, в оренду була передана земельна ділянка, розташована по пр. Миру, 75б в Центральному районі м. Маріуполя (кадастровий номер земельної ділянки 1412300000:04:006:0643), площею 0,0049 га, цільове призначення – для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні). 18.12.2017 року вона звернулася до Маріупольської міської ради з заявою, у якій просила орган місцевого самоврядування прийняти рішення про викуп нею даної земельної ділянки. 17.01.2018 року вона отримали відповідь на її заяву, оформлену листом за підписом в.о. начальника управління земельних відносин Маріупольської міської ради, яким їй відмовлено у прийнятті рішення про викуп земельної ділянки у зв’язку з тим, що Програмою економічного та соціального розвитку м. Маріуполя на 2018 рік, затвердженою рішенням Маріупольської міської ради № 7/24-2317 від 15.12.2017 року не передбачено заходів щодо проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, яка проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель на замовлення органів місцевого самоврядування. На своє звернення від 24.01.2018 року щодо надання їй дозволу на оплату послуг суб’єкта, який здійснює оціночну діяльності у сфері оцінки земель, вона отримала листа за підписом начальника Управління земельних ресурсів від 02.092.2018 року, у якому зазначено, що діючим законодавством України не передбачено сплату грошових коштів за проведення експертної грошової оцінки землі за рахунок громадян. Вважає, що її заява від 18.12.2017 року розглянута з порушенням встановленої законом процедури, у зв’язку з чим одноособове рішення в.о. начальника управління земельних відносин Маріупольської міської ради просить визнати протиправним та зобов’язати відповідача прийняти рішення за її заявою від 18.12.2017 року.

У підготовче судове засідання від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з’явився, надіслав до суду письмові пояснення, у яких заперечував проти задоволення позову, справу просив розглянути за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до наступного висновку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина перша ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України; тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами ч. 1 ст. 3 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першоюцієї статті.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Ціна земельної ділянки площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд визначається за нормативною грошовою оцінкою, вказаною в технічній документації. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.

Кошти, отримані від продажу земельних ділянок державної або комунальної власності, зараховуються органами державної влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування відповідно до державного та/або місцевих бюджетів у порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Разом з тим, виходячи з положень ст.122 ЗК України та п.34 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР повноваженнями щодо розпорядження землями комунальної власності наділені сільські, селищні, міські ради, які вирішують ці питання виключно на пленарних засіданнях.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо надання у власність земельної ділянки повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 16.04.2004 року (із змінами, внесеними згідно з постановою ВСУ № 2 від 19.03.2010 року) за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Як вже зазначалося судом вище, стаття 26 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 34 ч. 1 ст. 26).

Стаття 33 цього Закону містить положення щодо власних (самоврядних) і делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Цей перелік є вичерпним і не містить повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Можливості делегування таких повноважень від органів місцевого самоврядування до їх виконавчих органів законом не передбачено.

Згідно зі ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд, зокрема, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини між сторонами утворилися внаслідок невиконання органом місцевого самоврядування – Маріупольською міською радою, своїх владних повноважень при реалізації ним управлінських функції у сфері земельних відносин, зокрема щодо розпорядження землями територіальної громади м.Маріуполя, які відносяться виключно до його компетенції.

За наведених обставин, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 200, 255, 260, 261 ЦПК України, п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз’яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Повернути ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, сплачений нею судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 20 копійок за квитанцією №0.0.1011711601.1 від 16.04.2018 року у Маріупольській філії ПАТ КБ «Приватбанк» на розрахунковий рахунок №31212206780015, одержувач: Бахмутське УК/м. Бахмут/2203010), банк одержувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, код одержувача 37868870, МФО 834016.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.В.Кулик