Рішення № 76182212, 30.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2018 року № 826/5269/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О. розглянув у порядку письмового провадження

за позовомОСОБА_1 доФонду державного майна України провизнання протиправним та скасування рішення в частині

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивач або ОСОБА_1.) з позовною заявою до Фонду державного майна України (далі також - відповідач або Фонд) про визнання протиправним та скасування рішення Екзаменаційної комісії Фонду державною майна України, оформленого протоколом № 98 від 28 вересня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», а також в частині попередження оцінювача ОСОБА_1 про те, що якщо вона до 01 грудня 2017 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення її кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням порядку (процедури) розгляду питання щодо професійної діяльності оцінювача, то таке рішення є неправомірним і, як наслідок, підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача наголосив, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не було враховано експертного висновку відносно спірного питання, оскільки для його врахування були відсутні правові підстави. Також зазначив, що ухвалюючи спірне рішення Екзаменаційна комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.1997 ОСОБА_1 отримала сертифікат № 960 про успішне складення сертифікаційного екзамену за програмою Українського товариства оцінювачів і виявлення достатнього рівня підготовки для самостійного проведення робіт по експертній оцінці майна, майнових і немайнових прав та бізнесу на території України.

На підставі зазначеного сертифіката, ОСОБА_1 було зареєстровано в Державному реєстрі оцінювачів, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 106, 08.02.2002.

Разом з тим, листом від 07.09.2017 № 10-59-17209 «Щодо прибуття на засідання Екзаменаційної комісії оцінювача ОСОБА_1.» Фонд повідомив позивача, що до нього надійшов лист Волинського осередку ЗТВ Українського товариства оцінювачів від 24.04.2017 та приватного нотаріуса Базалицької О.Р. від 18.05.2017 № 223/01-30 щодо перевірки дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Хотей-АО» (оцінювач ОСОБА_1.) під час складання Звіту про оцінку майна Реєстраційний номер 0405-4 (дата оцінки - 05.04.2017) (ідентифікатор за базою ФДМУ 11750929_05042017_0405-4) (далі також - Звіт), а також винесення на розгляд Екзаменаційної комісії питання щодо професійної діяльності оцінювача ОСОБА_1 За результатами рецензування рецензентом, що працює в штаті Фонду встановлено, що копія Звіту класифікується за ознакою абзацу 5 пункту 67 НСО № 1, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним. З огляду на зазначене, з метою всебічного та об'єктивного розгляду зазначеного питання, ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення із зазначеного питання та прибути на засідання Екзаменаційної комісії.

Згідно з доводами позивача, маючи сумніви щодо складання зазначеного Звіту, вона звернулась в телефонному режимі до відповідача з проханням надати примірник такого звіту для ознайомлення. Отримавши ксерокопію зазначеного звіту, позивач виявила, що підписи від її імені вчинені не нею, у зв'язку з чим звернулась до ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» для проведення експертного почеркознавчого дослідження відповідного звіту.

Відповідно до висновку експертного почеркознавчого дослідження № 14555 від 26.09.2017, складеного ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», підписи від імені ОСОБА_1, зображення яких міститься: у рядку «ОСОБА_1 графи «Оцінювач» на першому і другому («Висновок про вартість об'єкта оцінки») аркушах, а також у рядку «(підпис)» графи «(посада керівника суб'єкта оціночної діяльності або уповноваженої ним скоби)» на останньому аркуші (розділ «Дані про об'єкт житлової нерухомості») у технічній копії звіту про оцінку майна № 0405-4 від 05.04.2017, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Як вбачається зі змісту витягу з протоколу № 98 засідання Екзаменаційної комісії Фонду від 28.09.2017 на засіданні ОСОБА_1 надала пояснення відносно Звіту та надала копію експертного висновку № 14555 від 26.09.2017. Проте, висновки, викладені у вказаному висновку, не були прийняті Екзаменаційною комісією для врахування, оскільки ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» не має право надавати такі висновки експерта та експертних досліджень. Також, Екзаменаційною комісією не було прийнято до уваги окрему думку двох членів Екзаменаційної комісії щодо перенесення розгляду питання до надання оцінювачем висновків експертизи щодо підпису, виконаних експертом та експертною установою, що мають право на проведення таких експертиз.

Враховуючи зазначене, Екзаменаційною комісією було прийняте рішення, оформлене протоколом № 98 від 28.09.2017, про необхідність оцінювачу ОСОБА_1 позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них». Також зазначеним рішенням оцінювач ОСОБА_1 була попереджена про те, що якщо вона до 01.12.2017 не виконає рішення Екзаменаційної комісії, в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення її кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.

Вважаючи таке рішення в частині, що стосується позивача, протиправним, остання звернулась до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі також - Закон).

Професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (частина перша статті 4 Закону).

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша статті 6 Закону).

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно з частиною першою, четвертою статті 15 Закону, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

За приписами частини першої, другої та сьомої статті 16 Закону, рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва приймається Екзаменаційною комісією, склад якої затверджується Фондом державного майна України та формується з числа його представників, представників інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики в питаннях оцінки майна, які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів.

Рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав: неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна; рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини; з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва; з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону.

Рішення Екзаменаційної комісії оформлюються протоколами. Порядок роботи Екзаменаційної комісії встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 Закону, державне регулювання оціночної діяльності полягає в забезпеченні формування та розвитку інфраструктури оцінки майна в Україні, об'єктивності та законності її проведення, у тому числі відповідності оцінки майна нормативно-правовим актам з оцінки майна, впровадження в практику оціночної діяльності міжнародних норм та правил оцінки майна, забезпеченні суспільних інтересів у питаннях оцінки майна, створення конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та навчальних закладів, що здійснюють професійну підготовку оцінювачів, проведення оцінки майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

Основними напрямами державного регулювання оціночної діяльності є, зокрема, контроль за додержанням законодавства суб'єктами оціночної діяльності та іншими суб'єктами під час проведення оцінки майна.

Органом державної влади, який здійснює державне регулювання оціночної діяльності в Україні, є Фонд державного майна України (частина перша статті 24 Закону).

З метою реалізації вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у частині організаційного забезпечення прийняття Екзаменаційною комісією рішень про видачу або позбавлення (анулювання) кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів розроблено Положення про порядок роботи Екзаменаційної комісії, затверджене наказом Фонду державного майна України від 13.11.2002 № 1997 (далі також - Положення).

Згідно з пунктом 3 Положення, відповідно до покладених завдань Екзаменаційна комісія, окрім іншого, приймає рішення щодо необхідності проходження підвищення кваліфікації оцінювачем (оцінювачами) за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають напрямам та спеціалізаціям звіту про оцінку майна, до якого були зауваження.

При цьому, відповідно до статті 29 Закону, оцінювачі мають право, окрім іншого, бути безпосередньо присутніми на засіданні Екзаменаційної комісії під час розгляду питання щодо позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва; оскаржувати дії посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рішення Екзаменаційної комісії в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично підставою для прийняття спірного рішення стали питання до Звіту про оцінку майна (реєстраційний номер 0405-4, дата оцінки - 05.04.2017, ідентифікатор за базою ФДМУ 11750929_05042017_0405-4), начебто складеного позивачем, що ним заперечується.

Зі змісту витягу з протоколу засідання Екзаменаційної комісії № 98 від 28.09.2017 вбачається, що за результатами рецензування рецензентом, що працює в штаті Фонду встановлено, що копія Звіту класифікується за ознакою абзацу 5 пункту 67 НСО № 1, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаним. У зв'язку зі зазначеним вказаний Звіт був направлений на рецензування члену Екзаменаційної комісії ОСОБА_3, який підтвердив наведені висновки.

З наведеного суд дійшов висновку, що рецензуванню піддавалась копія Звіту. Пояснень щодо місцезнаходження оригіналу Звіту відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене, слід зазначити, що відповідно до пункту 2.1. Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових прав рецензентами, що працюють у штаті Фонду державного майна України, його регіональних відділень та представництв, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.10.2011 № 1585/1 (далі також - Положення № 1585/1), відповідно до вимог пункту 62 Національного стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на підставі письмового запиту особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності.

У випадках, передбачених пунктом 2.1 розділу II Положення № 1585/1, до письмового запиту на проведення рецензування додається оригінал звіту про оцінку майна, який має бути прошитий (прошнурований), пронумерований, скріплений підписом суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, що проводив оцінку. Винятки можуть стосуватися лише випадків, передбачених пунктами 3.4 і 3.6 цього розділу (пункт 3.1. Положення № 1585/1).

За приписами пункту 3.6. Положення № 1585/1, у разі прийняття Фондом або його регіональним відділенням рішення про проведення рецензування звіту про оцінку майна, який надходить від суб'єкта господарювання (у статутному капіталі якого відсутня державна частка) або фізичної особи, до звернення має бути доданий оригінал звіту про оцінку майна. У разі неможливості надати оригінал звіту про оцінку майна допускається рецензування копії такого звіту за умови засвідчення її вірності: нотаріусом; суб'єктом оціночної діяльності, який склав такий звіт; замовником оцінки; адвокатом. Копія звіту про оцінку повинна відповідати вимогам, встановленим пунктом 3.4 цього розділу.

Згідно з пунктом 3.4. Положення № 1585/1, текст документа відтворюється повністю. Обсяг копії звіту про оцінку майна має бути однаковим з оригіналом звіту (описова частина, розрахункова частина та всі додатки). У копіях повинні відображатися всі виправлення, зроблені в оригіналі. Копія звіту про оцінку майна має бути виконана якісно: всі аркуші копії звіту про оцінку майна (з додатками до нього у повному обсязі, що містить оригінал звіту) мають бути чіткими. Копія звіту про оцінку майна не може містити у додатках до нього інших документів, окрім тих, що містить оригінал звіту про оцінку майна. Замовники рецензії не можуть доповнювати копію звіту про оцінку майна, що додається до запиту про рецензування, іншими документами. Копія звіту про оцінку майна виготовляється та засвідчується в установленому законодавством порядку. Надіслана копія звіту про оцінку майна, що не відповідає зазначеним вище вимогам, до розгляду не приймається та повертається заявнику для оформлення її належним чином.

В той же час, в результаті дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, відповіді Фонду від 15.03.2018 № 10-59-5220 «Щодо надання копій матеріалів та витягу з протоколу засідання Екзаменаційної комісії» на адвокатський запит про надання документів, на підставі яких Екзаменаційною комісією на засіданні 28.09.2017 було розглянуто питання щодо професійної оціночної діяльності оцінювача ОСОБА_1 та копій доданих до відповіді документів, а саме копії Звіту, суду не вдається за можливе підтвердити відповідність копії Звіту вимогам пунктів 3.4., 3.6. Положення № 1585/1, що ставить під сумнів наявність у відповідача підстав для рецензування такого Звіту, враховуючи й ту обставину, що місцезнаходження оригіналу Звіту учасниками справи суду не повідомлено.

При цьому, згідно з доводами позивача, зазначений Звіт нею взагалі не складався. Разом з тим, відповідачем не вживалися заходи, спрямовані на спростування таких доводів (пояснень) позивача, які на засіданні Екзаменаційної комісії вона намагалась підтвердити висновком експертного почеркознавчого дослідження № 14555 від 26.09.2017. Натомість, такий висновок безапеляційно був відхилений Екзаменаційною комісією, як і не прийнято до уваги окрему думку двох членів Екзаменаційної комісії щодо перенесення розгляду питання до надання оцінювачем висновків експертизи щодо підпису, виконаних експертом та експертною установою, що мають право на проведення таких експертиз.

Разом з тим, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуваннях усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, критерій прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення відображає принцип обґрунтованості рішення та вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 72, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі формальних обставин, з порушенням принципу обґрунтованості, позбавивши позивача права довести правдивість своїх доводів щодо не складання Звіту. Отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Екзаменаційної комісії Фонду державною майна України, оформленого протоколом № 98 від 28 вересня 2017 року в частині зобов'язання ОСОБА_1 позачергово пройти навчання за програмою підвищення кваліфікації за напрямом «Оцінка об'єктів у матеріальній формі» за спеціалізацією 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна нерухомості), у тому числі земельних ділянок та майнових прав на них», а також в частині попередження оцінювача ОСОБА_1 про те, що якщо вона до 01 грудня 2017 року не виконає рішення Екзаменаційної комісії в частині проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації, то на розгляд Екзаменаційної комісії буде винесено питання щодо позбавлення її кваліфікаційного свідоцтва (кваліфікаційного документа) оцінювача (його анулювання) за відповідною спеціалізацією.

3.Стягнути судові витрати в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 49051, АДРЕСА_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків Фонду державною майна України (ідентифікаційний код 00032945, адреса: 01133, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГЕНЕРАЛА АЛМАЗОВА, будинок 18/9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович