Рішення № 76181288, 30.08.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2522/18 Провадження № 2/450/1621/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2018 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивачі 08.08.2018 року звернулися до суду з вищевказаним позовом та просять визнати за кожним з них право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки, яка розташована на території с. Личсиничі, Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 19.04.2017 року помер їхній батько ОСОБА_3, до складу спадкової маси після смерті якої серед іншого увійшло право власності на вказану вище земельну ділянку, яку він успадкував після смерті своєї матері.

ОСОБА_3 своїм майном на випадок смерті не розпорядився, тому позивачі як його діти та спадкоємці першої черги за законом, у встановлений строк звернулися до нотаріуса та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом у рівних частках на належний померлому житловий будинок. Проте вони не мають можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку на належну померлому земельну ділянку, оскільки він за життя не встиг зареєструвати за собою право власності на таку.

У судове засідання позивачі не з’явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, в яких зазначили, що позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити.

Представник відповідача - Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти задоволення позову.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Так як всі учасники справи не явилися в судове засідання, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, враховуючи те, що заява про визнання відповідачем позову не порушує прав, свобод чи законних інтересів інших осіб, та не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу, а позовні вимоги позивачів є законними та обґрунтованими, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З копій свідоцтв про народження серії ІV-УР № 1843992 від 13.10. 1962 року, І-АВ № 467579 від 02.11.1968 року, свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ–СГ №400128 від 28.05.1988 року, слідує що ОСОБА_2 народився 21.09.1962 року, ОСОБА_4 народилася 11.09.1968 року, яка у зв’язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище на прізвище «Михалюк», їх батьками значаться ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Встановлено, що 19.04.2017 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-СГ №460616, виданим 19.04.2017 року.

За життя ОСОБА_3 своєю власністю на випадок смерті не розпорядився, в тому спадкування після його смерті відбувається за законом почергово.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видане 28.12.2017 року приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, спадкоємцями майна ОСОБА_3, який помер 18.04.2017 року по 1/ 2 частині є його діти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадщина на яку видане дане свідоцтво складається із житлового будинку № 8 по вул. Горішня в с. Лисиничі, Пустомитівського району Львівської області.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 у відповідності до ст. 1218 ЦК України, окрім житлового будинку увійшло право власності на земельну ділянку, площею 0,1403 га, яка розташована на території с. Лисиничі, Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яку він набув в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане 19.09.2003 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстроване в реєстрі за № 1966.

Факт належності ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ – ЛВ № 083106 від 25.01.2002 року та витягом з Державного земельного кадастру № НВ- 4606178212017 від 19.12. 2017 року.

Таким чином судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 набув в порядку спадкування право власності на вказану земельної ділянку, проте за життя не встиг зареєструвати право власності на таку.

Згідно ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Згідно ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтями 328, ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, являються єдиними спадкоємцями за законом майна померлого ОСОБА_3, які у встановлений законом строк звернулися до нотаріуса та отримали свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, проте не мають можливості здійснити своє право на спадкування в позасудовому порядку на належну померлому земельну ділянку, оскільки спадкодавець за життя не зареєстрував право власності на таку.

Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приписами ст.328 ч.2 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З врахуванням наведеного вище суд вважає, що позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 12, 76, 81, 247, 200, 258-259, 263-265, 273, 352-355 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 19.04.2017 року, право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки площею 0,1403 га, кадастровий номер 4623683800:01:003:0254, яка розташована на території с. Лисиничі, Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ІІІ – ЛВ № 083106 від 25.01.2002 року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер 19.04.2017 року, право власності на 1/ 2 частину земельної ділянки площею 0,1403 га, кадастровий номер 4623683800:01:003:0254, яка розташована на території с. Лисиничі, Лисиничівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ІІІ – ЛВ № 083106 від 25.01.2002 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_8