Ухвала суду № 76181101, 27.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/587/18 Справа № 711/6805/17 Категорія: ч.2 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

потерпілої ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017251010005991 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, АРК, українець, громадянин України, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, до 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладанням обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3516,74 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20.06.2017 близько 18 години 50 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, в ході конфлікту, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, умисно наніс ОСОБА_8 тілесні ушкодження за наступних обставин: знаходячись у кімнаті за вищевказаною адресою, де останні проживали, у них виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_8 запропонувала розірвати стосунки, на що ОСОБА_7 відреагував агресивно, а саме : схопив чашку, яка стояла на столі та розбив її, після чого схопив потерпілу лівою рукою за волосся та кинув її на ліжко, та в подальшому наніс удар кулаком лівої руки в область попереку. Після чого, ОСОБА_7 перевернув ОСОБА_8 на спину, стиснув їй шию коліном правої ноги, лівою ногою стиснув їй ноги та наніс близько 6-7 ударів кулаками обох рук в область живота. Через деякий час ОСОБА_7 схопив ОСОБА_8 правою рукою за шию, стиснувши її, та наніс близько 3-4 ударів кулаками обох рук в область обличчя потерпілої, внаслідок яких потерпіла впала на підлогу та порізала передпліччя правої руки об скло розбитої раніше ОСОБА_7 чашки. Після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_11 намагалася покинути квартиру, але в під’їзді будинку ОСОБА_7 наздогнав її та, схопивши за руку, примусово повернув останню в квартиру, де вона вимушена була знаходитися до 07.00 години ранку наступного дня, почекавши, як він засне, викликала таксі та поїхала додому.

Як наслідок, ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, крововиливи обличчя - які згідно висновку експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, крововилив шиї, садно верхніх кінцівок, крововилив попереку, крововилив лівого стегна, які згідно висновку експертизи відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просив скасувати вирок суду першої інстанції, та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та закрити кримінальне провадження відносно останнього на підставі ч.3 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_9 посилається на те, що місцевий суд не в повній мірі відобразив покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які мають істотне значення для справи. Крім того, вказує, що до показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 слід відноситися критично, оскільки вони є зацікавленими особами, та не були безпосередніми очевидцями події.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України; думку прокурора Лєнкової Н.Д., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просила її задовольнити, та заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника; думку потерпілої ОСОБА_8, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають до задоволення , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 125 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 125 КК України, його винуватість у заподіянні ОСОБА_8 умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_8, даними як в суді першої, так і апеляційної інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_7 є її колишнім хлопцем, з яким вона раніше винаймала кімнату в квартирі АДРЕСА_2. Крім них у квартирі проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які також винаймали по кімнаті. ОСОБА_7 був агресивним, грубим, неврівноваженим, між ними виникали конфлікти, він її ображав. 20.06.2017 року вона повернулася додому з наміром зібрати речі та піти від нього, ОСОБА_7 прийшов з роботи невдоволений, сказав, що в нього болить коліно і щоб вона йшла ночувати до сусіда ОСОБА_16, вона образилась на нього , але пішла до сусіда. Хвилин через 10 ОСОБА_7 відправив їй повідомлення на телефон, щоб вона поверталася додому, вона написала, що не хоче цього робити, на що отримала відповідь, що він прийде та притягне її додому за волосся. Вона злякалася та повернулася в кімнату. ОСОБА_7 почав з’ясовувати стосунки, вона повідомила його, що хоче їх розірвати , останній відреагував агресивно та почав кричати. В ході сварки обвинувачений схопив зі столу чашку та розбив, потім схопив її рукою за волосся, кинув на ліжко та почав бити, наніс удар кулаком по попереку, потім перевернув її на спину і почав душити коліном, а іншою ногою тримав її та одночасно наніс близько 6-7 ударів кулаками обох рук в живіт. Коли вона намагалася вирватися, він почав душити її руками. Також, ОСОБА_7 наносив їй удари кулаками в обличчя. Від вказаних ударів вона впала на підлогу та порізала передпліччя з правого боку об скло розбитої чашки. Коли він її бив - вона кричала, проте сусіди до них не вмішувалися. Вона вирвалася та вибігла в під’їзд будинку, але ОСОБА_7 наздогнав її та, схопивши за руку, примусово повернув в квартиру, де вона знаходилася до ранку. Зранку вона виходила на кухню, де пив каву їх сусід ОСОБА_12 і він бачив, що вона була побита. Поки ОСОБА_7 спав, вона викликала таксі і поїхала до батьків в с.Руська Поляна та звернулася до поліції.

Показаннями свідка ОСОБА_12, даними в суді першої інстанції, про те, що обвинувачений є його сусідом по квартирі, потерпіла ОСОБА_8 - колишня дівчина ОСОБА_7, яка раніше співмешкала з ним. 20.06.2017 року він повернувся додому з роботи та перебував в своїй кімнаті. Він чув, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сварилися, говорили на підвищених тонах. Після сварки до нього в кімнату прийшла ОСОБА_8 та попросила дозволу переночувати, повідомивши, що вона посварилася з ОСОБА_7 Вона була в нього хвилин 10-15, а потім знову пішла до ОСОБА_7 Коли ОСОБА_8 до нього заходила, то була похмура, видимих пошкоджень на потерпілій не було. Вранці він нікого з сусідів не бачив.

Показаннями свідка ОСОБА_13, даними в суді першої інстанції про те, що обвинувачений ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8 є її сусідами, вони винаймали разом кімнати в квартирі АДРЕСА_3, 20.06.2018 року, ввечері вона перебувала в своїй кімнаті і чула сварку між обвинуваченим та потерпілою, яка тривала близько 2 годин. Криків потерпілої , звуків ударів, дзвону посуду чи інших якихось гучних звуків вона не чула.

Показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_15, даними в суді першої інстанції про те, що потерпіла ОСОБА_8 є їх донькою, вона проживала в м. Черкаси разом зі своїм хлопцем ОСОБА_7 Вранці 21.06.2017 року донька приїхала до них додому в с.Руська Поляна, вона була вся в синяках від побоїв, у неї був дуже пригнічений стан, згодом дочка розповіла, що 20.06.2017 ввечері її побив ОСОБА_7 Вони переконали її звернутися за допомогою до лікарів та в поліцію.

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 01.08.2017 та фототаблицями до нього, згідно якого потерпіла ОСОБА_8 вказала на обставини за яких ОСОБА_7 наніс їй тілесні ушкодження.

Даними висновку експерта № 02-01/1390 від 03.08.2017, згідно якого, у ОСОБА_8 мали місце ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, крововиливами обличчя; крововиливи шиї, крововиливи, садно верхніх кінцівок, крововилив попереку, крововилив лівого стегна. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи, по ступеню тяжкості кваліфікуються: травма голови зі струсом головного мозку, крововиливами обличчя - до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; крововиливи шиї, крововиливи, садно верхніх кінцівок, крововилив попереку, крововилив лівого стегна - до категорії легких тілесних ушкоджень. Виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, на які вона вказала при проведенні слідчого експерименту від 01.08.2017.

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_18 підтвердив висновки, викладені у вищевказаній експертизі № 02-01/1390 від 03.08.2017, яку він проводив.

Аналіз наведених вище доказів свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який він засуджений, і його дії за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невчинення ним відносно потерпілої ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими безпосередньо в судовому засіданні судом першої інстанції, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми , і узгоджуються між собою, а тому розцінюються колегією суддів як такі, що надані обвинуваченим з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

Колегія суддів вважає, що покази потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які вони безпосередньо давали в судовому засіданні районного суду щодо наявності конфлікту між потерпілою та обвинуваченим ввечері 20.06.2018 , та його наслідками – нанесенням тілесних ушкоджень потерпілій саме обвинуваченим ОСОБА_7, є чіткими, послідовними, узгоджуються між собою, висновком експерта № 02-01/1390 від 03.08.2017 та іншими доказами кримінального провадження, є об’єктивними та достовірними і викривають злочинні дії обвинуваченого, тому суд першої інстанції, давши їм відповідну оцінку, обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що в судовому засіданні не був доведений причинно- наслідковий зв’язок між тими тілесними ушкодженнями потерпілої, які відображені у висновку судово-медичного експерта № 02-01/1390 від 03.08.2017, і тим, що їх заподіяв ОСОБА_7, оскільки відсутні свідки, які це бачили, є безпідставними та спростовуються наступним.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження факт перебування потерпілої ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 20.06.2017 в вечірній час по місцю їх проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, та сварки між ними - ніким з учасників даного провадження не оспорюється. Наявність у потерпілої ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи, тобто - 20.06.2017, про що свідчить висновок судово-медичного експерта № 02-01/1390 від 03.08.2017. При цьому, показання потерпілої ОСОБА_8 щодо механізму та способу нанесення їй тілесних ушкоджень саме обвинуваченим ОСОБА_19 узгоджуються з її показаннями, даними нею в ході проведення слідчого експерименту 01.08.17, а виявлені у потерпілої тілесні ушкодження, як це вбачається з висновку судово-медичного експерта № 02-01/1390 від 03.08.2017, могли виникнути за обставин, на які остання вказала в ході проведення даної слідчої дії. Крім того, на факт заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень саме обвинуваченим, вказують і свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_15, які хоча і не були очевидцями події, що мала місце в приміщенні кімнати квартири АДРЕСА_4, однак підтвердили, що вранці 21.06.2017 до них додому приїхала їх дочка ОСОБА_8 в пригніченому стані, вся побита, в синцях, та повідомила, що тілесні ушкодження ввечері 20.06.2017 їй спричинив її співмешканець - ОСОБА_7О .

Твердження захисника ОСОБА_9 про необхідність критичної оцінки показань потерпілої ОСОБА_8, яка на його думку обмовила обвинуваченого, маючи на меті збагатитися за його рахунок , та показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є близькими родичами потерпілої, є безпідставними та не підтверджені будь-якими об’єктивними даними, оскільки, показання потерпілої та свідків у колегії суддів не викликають сумнівів в їх достовірності , вони є послідовними та незмінними, як під час досудового слідства, так і в суді, та узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, які покладені в основу обвинувального вироку суду. Крім того, вказані свідки судом першої інстанції були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду неправдивих показань, а будь - яких даних, які б свідчили про їх зацікавленість в безпідставному притягненні ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності колегією суддів не встановлено.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про намагання потерпілої ОСОБА_8 збагатитися за рахунок обвинуваченого, оскільки в рамках кримінального провадження потерпіла сторона в порядку ст. 128 КПК України має право заявити цивільний позов про відшкодування заподіяної злочином шкоди. Той факт, що потерпіла скористалась своїм правом, передбаченим ст. 56 КПК України, на звернення до обвинуваченого з цивільним позовом не може розцінюватись, як спосіб збагачення, тим паче заявлений цивільний позов потерпілої, судом першої інстанції задоволений частково, в доведених його межах, виходячи із міркувань розумності та справедливості.

Версія обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він не спричиняв потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і за яких обставин вона їх отримала йому не відомо, оскільки 20.06.2017 після їх сварки ОСОБА_8 пішла з дому, а він ліг спати, з ранку вона повернулася, зібрала свої речі та поїхала в невідомому напрямку, перевірялась судом першої інстанції , і об’єктивно не знайшла свого підтвердження та спростовується показаннями потерпілої, свідків та вищепереліченими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які є послідовними, узгоджуються між собою та спростовують вказані доводи обвинуваченого ОСОБА_7, і розцінюються колегією суддів як обраний ним спосіб захисту.

Доводи захисника про не повне відображення у вироку суду показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. При цьому, вказані свідки не були безпосередніми очевидцями спричинення потерпілій ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_9, поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м’якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням останнього відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необгрунтованими.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю проживання характеризується посередньо та за відсутності пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст. 125 КК України у виді 2 років обмеження волі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, має молодий вік, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, має постійне місце роботи , а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Посилання прокурора, як на підставу для призначення ОСОБА_7 покарання у виді 1 року обмеження волі без звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, на незаконний вплив на свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_13, в результаті якого останні змінили свої показання в суді першої інстанції на користь обвинуваченого, та відносно них було внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 384 КК України, є недоречними, оскільки відсутній вирок суду щодо вказаних осіб за даним фактом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року відносно ОСОБА_7 – залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :