Ухвала суду № 76181100, 30.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/657/18 Справа № 704/16/16-к Категорія: п.п.3, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Пироженко (С.А.) С. А. Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді Торопенко М. В.

суддів Бородійчука В. Г., Сіренка Ю. В.

при секретарі Кулик О. О.

за участю: прокурора Грекова А. І., Яшника Б. С.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10, ОСОБА_11

потерпілої ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13, адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та обвинувального акту у кримінальному провадженні за № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України, а також обрання щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

встановила:

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 10 липня 2017 року повернуто прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі недоліків обвинувальний акт від 31 грудня 2015 року по кримінальному провадженню № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, ОСОБА_9 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та обвинувальний акт від 17 липня 2017 року у кримінальному провадженні за № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року відносно ОСОБА_10 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_11 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 255 КК України, які на підставі ухвали суду від 22 вересня 2017 року об’єднані в одне провадження,

Вказаною ухвалою також, обрано обвинуваченому ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, та ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, починаючи з 10 липня 2018 року по 07 вересня 2018 року включно у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Крім цього, судом 1 інстанції в ухвалі звернуто увагу щодо неотримання медичної допомоги ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доведено до відома начальника Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для вжиття відповідних заходів щодо забезпечення надання належної медичної допомоги відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.

Доручено службовим особам прокуратури Черкаської області вжити заходів про належне повідомлення ОСОБА_6 про хід досудового розслідування по його заяві від 12 лютого 2018 року з-приводу незаконного затримання, примушування давати показання, порушення права на захист та притягнення, як завідомо невинного до кримінальної відповідальності працівниками УМВС України в Черкаській області.

Суд першої інстанції повернув обвинувальний акт прокурору з тих підстав, що обвинувальний акт містить ряд недоліків, які унеможливлюють якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред’явленого обвинувачення, що порушує право обвинувачених на захист, який гарантований кожній особі приписами п.п. «d» і «c» ч.3 ст. 6 Конвенції, положення яких імплементовано у ст. 20 КПК України. Зокрема, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а саме: обвинувальний акт від 31 грудня 2015 року в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, дату та місце його затвердження прокурором, розшифровку ім’я та по-батькові слідчого, прокурора.

Також, судом першої інстанції вказується на відсутність в обвинувальному акті форми вини, мотиву та мети вчинення даного кримінального правопорушення щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України. Щодо обвинувачення за п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, то у обвинувальному акті відсутні відомості про мотив і мету вчинення даного злочину, а також, оскільки в обвинувальному акті зазначено «вчинення групою осіб», то він має містити розмежування дій співучасників, в іншому разі є не розкритою об’єктивна сторона злочину.

Щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, суд першої інстанції звертає увагу прокурора на відсутність вказання форми вини, мотиву та мети вчинення даного правопорушення. З приводу обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 194 та ч. 1 ст. 263 КК України суд зазначає, що відсутня дата та час вилучення зазначеного у обвинувальному акті металевого предмета та є незрозумілим, у зв’язку із чим сторона обвинувачення пов’язує вилучений у ході обшуку автомобіля, який був у користуванні ОСОБА_6, згідно обвинувального акту із обвинуваченим ОСОБА_7

Також вказує, що в обвинувальному акті не зазначено точний статус ОСОБА_14, та ОСОБА_12, від яких саме інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень вони являються, тобто потерпілими.

У реєстрі матеріалів досудового розслідування в розділі про прийняті під час досудового розслідування рішення, вбачається неправильним відображати різноманітні висновки судових експертиз, протоколи, аналітичні довідки та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, оскільки перелічене не є процесуальними рішеннями. Крім того, як вказувалося вище, обвинувальний акт є процесуальним рішенням та має бути відображений в даному реєстрі, також, на думку суду 1 інстанції, реєстр не містить повних реквізитів прийнятих процесуальних рішень.

Крім цього, в обвинувальному акті помилково поєднано поняття організованої групи та злочинної організації, хоча це є дві самостійні форми співучасті відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 28 КК України.

Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що в обвинувальному акті не зазначено, які саме функції здійснював ОСОБА_10, як організатор злочинної організації. Обвинувачення носить загальний характер, та не конкретизовано, в чому саме полягала координація та керування ОСОБА_10 злочинної діяльності інших обвинувачених, не деталізовано коли конкретно, де саме, і яким чином ці функції здійснювалися ОСОБА_10

Крім того, судом встановлено, що при врученні ОСОБА_10 обвинувального акту, він підписав розписку про його отримання (т.6 а.с.46), але не перевірив наявність та послідовність всіх сторінок обвинувального акту. Наданий ОСОБА_10, для огляду обвинувальний акт не містить декількох сторінок, можливо, де зазначено формулювання обвинувачення, був не скріплений та не прошитий.

Вказані вище обставини, стали підставами для повернення судом 1 інстанції обвинувальних актів у даному кримінальному провадженні прокурору, для усунення недоліків.

Рішення суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд першої інстанції мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень, взяв до уваги наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та врахував положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду в частині повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків підлягає скасуванню у зв’язку із істотним порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Висновки суду про його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, є безпідставними. Прокурором вказується, що в акті чітко зазначено всі його складові, згідно із зазначеною статтею кримінального закону, детально викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, сформульовано саме обвинувачення та зазначено його правову кваліфікацію.

До обвинувальних актів додан о: реєстри матеріалів досудового розслідування , розписки підозрюваних та їх захисників про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, а також розписки підозрюваних (ОСОБА_6 та ОСОБА_10А.) про роз'яснення можливості та особливості розгляду кримінального провадження стосовно них судом присяжних.

Зазначений вище обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. Зокрема, обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться обвинуваченим у вину. Вказано дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, дані про те, що кримінальні правопорушення були вчинені за попередньою змовою групою осіб, та достатньо повно сформульовано обвинувачення. Цілком зрозумілою є інформація щодо кваліфікації дій обвинувачених.

Також прокурор зазначає, що необгрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з яким кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

В частині обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою прокурор вважає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 винесено законно, оскільки застосування іншого запобіжного заходу відносно обвинувачених може не забезпечити їх належну процесуальну поведінку. Так як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків та потерпілих по кримінальному провадженню, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення.

З підстав наведених в апеляційній скарзі, прокурор просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 в частині повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12017250000000177 від 11.05.2017 та у кримінальному провадженні №12014250190000090 від 04.04.2014 у зв’язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 в частині обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 залишити без змін. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12017250000000177 від 11.05.2017, а також обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014250190000090 від 04.04.2014 та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Крім того, прокурор Греков А. І. подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Подані прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивовані тим, що строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 07.09.2018 року, однак завершити судовий розгляд до закінчення дії вищевказаного запобіжного заходу не представляється за можливе, а тому враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих обвинуваченим злочинів та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а також із урахуванням особистих даних та репутації обвинувачених вважає, що є достатні підстави для продовження саме такого виду запобіжного заходу, оскільки він зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_10 міри запобіжного заходу та ухвалити нову ухвалу якою обрати ОСОБА_10 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального законодавства, порушенням права на захист, необґрунтована, не вмотивована. Розгляд клопотання в суді відбувся таким чином, щоб ОСОБА_10 заздалегідь вважався винуватим у вчиненні злочину, оскільки суд не врахував важливі аргументи та доводи сторони захисту, а обрав позицію зі сторони обвинувачення. Так, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені в судовому рішенні, містять істотні суперечності, однак не містять пояснень підозрюваного та захисника.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів та постановити нову ухвалу, якою обрати останньому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала в частині обрання запобіжного заходу постановлена за умови неповноти судового розгляду з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу не відповідає формі встановленій кримінальним – процесуальним законодавством та не зазначено з матеріалів кримінального провадження жодного доказу на підтвердження наявності заявлених ризиків, не обґрунтовано неможливість запобігання заявленим ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу, а лише зазначено стандартний перелік ризиків, що не відповідає законодавству України та практиці ЄСПЛ.

Крім цього, адвокат ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_13, в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора повністю, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року в частині повернення обвинувальних актів просить залишити без змін. В обґрунтування заперечення адвокат ОСОБА_3 зазначає, що прокуром було неповно з’ясовано всі обставини кримінального провадження, нечітко без встановлення всіх необхідних ознак складів кримінальних правопорушень сформовано обвинувачення, за відсутності розписки захисника про отримання копії обвинувального акту, порушення порядку вручення обвинувального акту обвинуваченому, без складеного відповідно до норм чинного законодавства реєстру матеріалів досудового розслідування, що свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд.

Адвокат ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_10 просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший, не пов’язаний з позбавленням волі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 розумність строку тримання під вартою вже давно порушена, оскільки жодних нових доказів, які б підтверджували вину за цей час не встановлено, а можливості їх отримати вичерпано. Також, до клопотання прокурора не додано жодного суттєвого доказу який би підтверджував пред’явлення обгрунтованої підозри, не кажучи вже про тримання особи під вартою. Підозру пред’явлено не конкретно та поверхово. Сам по собі факт перебування ОСОБА_10 у розшуку не є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що насправді проводився ефективний розшук підозрюваного. Вказане свідчить про відсутність підстав стверджувати про існування всіх ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також звертає увагу суду на незадовільний стан здоров’я ОСОБА_10 та незабезпечення йому права на належну медичну допомогу. Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі своїх повноважень та ухвалив обрати ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча клопотання прокурора було про продовження запобіжного заходу, а не обрання, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

Поряд з цим, адвокатом ОСОБА_4 було подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, в якому просить відмовити у задоволенні апеляції прокурора в частині скасування ухвали суду першої інстанції, щодо повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків. В обґрунтування доводів заперечення на апеляційну скаргу прокурора, зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою оскільки обвинувачення носить загальний характер, відсутні будь-які докази того, що всі обвинувачені були знайому між собою, висловлювали свою згоду на участь у злочинній організації, дотримувалися чіткої ієрархії і мали спільний умисел на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, не зазначено які саме функції здійснював саме його обвинувачений, тому обвинувачення носить загальний характер, є некоректним та не деталізованим. Також зазначає, що його підзахисному ОСОБА_10 не вручено всі сторінки обвинувального акту, тому вважає, що він не набув статусу обвинуваченого. Крім того, стороною обвинувачення не зазначено докази на яких ґрунтується обвинувачення, тому обставини зазначені в обвинувальному акті не можуть вважатися фактичними, встановленими та підтвердженими. Разом з цим, звертає увагу на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування, в порушення вимог ст. 109 КПК України не містить реквізитів прийнятих процесуальних рішень та не вірно зазначено прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення. Також зазначає, що обвинувальний акт має повертатися не лише у випадку не відповідності вимогам ст. 291 КПК України, а й в інших випадках передбачених КПК України, що підтверджується висновками викладеними у постанові Верховного Суду України № 5-111кс15 від 25.06.2015 року.

Адвокат ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 року та скасувати вищевказане судове рішення суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший не пов’язаний з позбавленням волі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в клопотанні прокурора відсутні посилання на матеріали, які б підтверджували обставини, на підставі яких прокурор прийшов до висновку про наявність ризиків, чи які б давали підстави підозрювати, обвинувачувати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, тому невідомо як суд міг встановити обґрунтованість підозри, обвинувачення, наявність будь-яких ризиків, ухвалюючи рішення про обрання таких суворих запобіжних заходів, як тримання під вартою. Також адвокат звертає увагу на наявність в обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 міцних соціальних зв’язків, які підтверджує відповідними документами.

Також адвокатом ОСОБА_2 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якій останній не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора оскільки вважає скасування рішення суду першої інстанції в частині повернення обвинувальних актів призведе до істотного порушення процесуального закону та унеможливить справедливий судовий розгляд даної справи, тому просить відмовити прокурору в задоволенні його апеляційної скарги. Крім цього , адвокат ОСОБА_2 просить поновити строк на подання заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора який підтримав апеляційну скаргу та клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинувачених до 60 днів, обвинувачених та їх захисників, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора та клопотання про продовження строку тримання під вартою, та просили задовольнити вимоги апеляційних скарг захисників в інтересах обвинувачених та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, думку потерпілої ОСОБА_12, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, просила її задовольнити та просила відмовити в задоволенні апеляційних скарг захисників ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Колегія суддів, вважає, що адвокатом ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_2 строк подачі апеляційних скарг не пропущено, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно повернув обвинувальний акт прокурору в порядку ст. 314 КПК України, а висновки суду про порушення органами досудового розслідування вимог ст. 291 КПК України є необґрунтованими.

Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості обвинуваченого; анкетні відомості потерпілого; прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи ); дату та місце його складення та затвердження.

Колегією суддів встановлено, що в обвинувальних актах у кримінальному провадженні №12014250190000090 стосовно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 146 КК України та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України та в кримінальному провадженні №12017250000000177 від 11.05.2017 стосовно ОСОБА_10 ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України детально викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, сформульовано саме обвинувачення та зазначено його правову кваліфікацію.

До обвинувальних актів додано: реєстри матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваних та їх захисників про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування, а також розписки підозрюваних (ОСОБА_6 та ОСОБА_10А.) про роз'яснення можливості та особливості розгляду кримінального провадження стосовно них судом присяжних.

Незважаючи на виклад в обвинувальних актах всіх фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, правової кваліфікації з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, судом безпідставно в обґрунтування прийнятого рішення покладено твердження про те, що обвинувальний акт не містить зазначених складових.

Зазначений вище обвинувальний акт відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України. Зокрема, обвинувачення сформульовано достатньо детально, щоб можна було чітко зрозуміти, які саме діяння ставляться обвинуваченим у вину. Вказано дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, дані про те, що кримінальні правопорушення були вчинені за попередньою змовою групою осіб, та достатньо повно сформульовано обвинувачення.

Згідно з ч. 2 роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12 відповідно до вимог ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України: зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки.

Колегія суддів вважає, що посилання суду 1 інстанції на неповноту, неточності та розбіжності у викладенні фактичних обставин та в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті також не можуть вважатися підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не пред'являє жодних вимог до повноти, узгодженості чи послідовності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вказуючи на необхідність викладення лише тих фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.

Крім цього, висновки суду про те, що обвинувальний акт не містить дату та місце його затвердження прокурором, розшифровку ім’я та по батькові слідчого, прокурора , також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки на першому аркуші обвинувального акту вказано, що затверджує обвинувальний акт начальник відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області ОСОБА_15 31.12.2015 у каб. 311, по бул. Шевченка, 286 у м. Черкаси.

Крім того, на 3 аркуші обвинувального акту від 31.12.2015 у розділі «ОСОБА_16 слідчих» зазначено повне розшифрування даних старшого групи слідчих з зазначенням посади, звання та повністю вказано ім’я, по батькові, прізвище, а саме – старший слідчий СУ Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_17. На 4 аркуші обвинувального акту від 31.12.2015 у розділі «ОСОБА_16 прокурорів» зазначено повне розшифрування даних старшого групи прокурорів з зазначенням посади та повністю вказано ім’я, по батькові, прізвище, а саме – начальник відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_15.

Висновок ухвали суду першої інстанції, щодо відсутності в обвинувальному акті форми вини, мотиву та мети вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, п.п. 3, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а також відсутності розмежування дій співучасників, також не знайшов свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки під час викладення фактичних обставин справи та формулювання обвинувачення чітко розписано роль та дії кожного з учасників кримінального провадження.

Що стосується підстави повернення обвинувального акту у зв’язку з тим, що в обвинувальному акті від 31.12.2015 щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, не зазначено форма вини, мотив та мета вчинення даного правопорушення, то вказані доводи також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки в формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 146 КК України чітко вказано форма вини (згідно з арк. 15 обвинувального акту від 31.12.2015 встановлено: «ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за попередньою змовою групою осіб та разом з ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, зокрема, умисно, незаконно позбавили волі та викрали ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_3), мотив (згідно з арк. 15 обвинувального акту від 31.12.2015 встановлено: «ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за попередньою змовою групою осіб та разом з ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, зокрема, на замовлення ОСОБА_6 та ОСОБА_21 незаконно позбавили волі та викрали ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_3) і мета (згідно з арк. 15 обвинувального акту від 31.12.2015 встановлено: «зокрема, незаконно позбавили волі та викрали ОСОБА_20М.).

Що стосується тверджень суду, що є незрозумілим, у зв’язку з чим сторона обвинувачення пов’язує вилучений у ході обшуку автомобіля металевий предмет із обвинуваченням ОСОБА_7, то вважаю, що суд першої інстанції вийшов за межі, передбачені для даної стадії розгляду провадження, оскільки суд на підготовчому судовому засіданні оцінює обвинувальний акт відповідно до вимог ст.291 КПК України, а надання оцінки зібраним на стадії досудового розслідування доказам, їх перевірка, правильність кваліфікації дій підозрюваних та кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення на стадії підготовчого судового засідання судом не допускається та не передбачена чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, а має бути досліджено під час розгляду обвинувального акта по суті.

Також, в обґрунтування підстав повернення обвинувального акту суд вказує на те, що в обвинувальному акті не зазначено точний статус ОСОБА_14 та ОСОБА_12, тобто потерпілими від яких саме інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень вони є.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи, потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.

У межах досудового розслідування кримінального провадження №12014250190000090 потерпілими визнано 2 особи, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_12, що і відображено в обвинувальному акті від 31.12.2015.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті необхідно зазначити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

При складанні обвинувального акту від 31.12.2015 слідчим та прокурором дотримано вимоги, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, адже вказані дані по кожній конкретній потерпілій (ОСОБА_14 та ОСОБА_20З.) й відображені в обвинувальному акті від 31.12.2015 у розділі «Анкетні відомості потерпілих».

Вимог щодо того, щоб зазначати в обвинувальному акті точний статус потерпілих, тобто від яких саме інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень вони є потерпілими, кримінальний процесуальний кодекс України не містить.

Ще однією з підстав повернення обвинувального акту від 31.12.2015 суд зазначає ряд недоліків, які містяться у додатку до акту, а саме у реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Однак, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Зі змісту цієї норми закону чітко слідує, що єдиною передбаченою законом підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність цього акту вимогам КПК України.

При цьому слід звернути увагу, що закон не передбачає у якості підстави для повернення обвинувального акту прокурору факт невідповідності вимогам закону (кодексу) будь-яких додатків до цього акту чи інших суміжних документів (реєстру, цивільного позову, розписок, доданих матеріалів кримінального провадження тощо). Тому будь-які посилання суду першої інстанції на невідповідність вимогам ст. 109 КПК України чи іншим нормам КПК України реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільного позову чи інших поданих суду додаткових матеріалів кримінального провадження не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 одним з недоліків обвинувального акту від 31.12.2015 є те, що непотрібно наводити перелік доказів у обвинувальному акті, адже ст. 291 КПК України не передбачає такої вимоги.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувальний акт від 31.12.2015 направлено до суду 03.01.2016. Під час складання вказаного обвинувального акту слідчий та прокурор також керувалися листом Апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2014 № 5462 02-27/14, в якому чітко зазначалося, що крім складових, передбачених ст. 291 КПК України, необхідно зазначати перелік доказів.

Стосовно доводів ухвали суду першої інстанції, що до обвинувального акту не долучена розписка захисника, про якого зазначено в обвинувальному акті, про отримання копії обвинувального акту, то вказані доводи також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду вищевказаного рішення, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014250190000090 від 04.04.2014 був вручений як підозрюваним ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 так і їхнім захисникам, що підтверджується відповідними розписками, які долучені до справи.

Разом з цим, в оскаржуваному рішенні, не вказано якого саме захисника не долучена розписка про отримання обвинувального акту.

Підставою ухвалення рішення про повернення обвинувального акту від 17.07.2017 у кримінальному провадженні №12017250000000177 стосовно ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 255 КК України та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 146 КК України також стало недотримання, на думку суду першої інстанції, вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме те, що акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону в частині викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та має неконкретне формулювання обвинувачення.

Колегія суддів, вважає вказане твердження суду необгрунтованим, так як обвинувальний акт має містити відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив. До обвинувального акту додаються додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України. Інших вимог до обвинувального акта, ніж перелічені вище, КПК України не передбачає.

Крім того, з обвинувального акту від 31.12.2017 вбачається, що він містить всі складові, передбачені ст. 291 КПК України. Водночас, аналізуючи виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення, встановлено, що вказані обставини викладено відповідно до відомостей, отриманих в ході досудового слідства, та викладені чітко і відповідно до вимог КК та КПК України. Зокрема, у формулюванні обвинувачення викладені всі обставини, які відповідно до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, а саме подія кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Тому посилання суду на неповноту, неточності та розбіжності у викладенні фактичних обставин та в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті також не можуть вважатися підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України не пред'являє жодних вимог до повноти, узгодженості чи послідовності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вказуючи на необхідність викладення лише тих фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.

Крім того, в ухвалі Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 вказано однією з підстав повернення обвинувального акту є те, що в обвинувальному акті помилково поєднано поняття організованої групи та злочинної організації, хоча це є дві самостійні форми співучасті відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 28 КК України.

Так, згідно з обвинувальним актом від 17.07.2017 ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 146 КК України, тобто організації викрадення людини, організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 3,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, тобто організації вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіянні смерті людині, вчинене за попередньою змовою організованою групою на замовлення; у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто організації умисного знищення майна шляхом підпалу, вчиненого організованою групою, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255 КК України, тобто у створені злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією та участь у ній, тому будь якої підміни понять організованої групи та злочинної організації, колегією суддів, не встановлено.

Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_10 за статтями КК України, є порушенням вимог ст. 314 КПК України, оскільки суд вийшов за межі підготовчого судового засідання. Оцінка зібраним на стадії досудового розслідування доказам, їх перевірка, встановлення підтвердження наявності складу того чи іншого кримінального правопорушення на стадії підготовчого судового засідання судом не допускається та не передбачена чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. При цьому, згідно з вимогою ч. 1 ст. 338 КПК України, з метою зміни правової кваліфікації, прокурор наділений правом змінити обвинувачення під час судового розгляду.

Також, судом першої інстанції як недолік обвинувального акту зазначено, що у ньому не вказано, які саме функції здійснював ОСОБА_10, як організатор злочинної організації, не конкретизовано в чому саме полягала координація та керування ОСОБА_10 злочинною діяльністю інших обвинувачених, не деталізовано коли конкретно, де саме і яким чином ці функції здійснювалися ОСОБА_10

Вказане спростовується тим, що відповідно до аркушів 13 – 15 обвинувального акту від 17.07.2017 встановлено наступне: «Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 з метою виконання замовлення на умисне вбивство ОСОБА_20 04.04.2014, отриманого від невстановленої слідством особи, створив дві організовані групи із числа своїх знайомих, загальною кількістю 6 чоловік. Для вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ОСОБА_10 організував одну групу у складі ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_18, яка відповідала за викрадення ОСОБА_20 та другу групу у складі ОСОБА_21 та ОСОБА_6, яка відповідала за вбивство ОСОБА_20

З метою реалізації зазначених злочинних намірів ОСОБА_10 забезпечив вказаних осіб транспортними засобами, а саме: автомобілем ВАЗ 217030 «Пріора», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_8, та автомобілем «Mitsubishi Outlander LX», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_21

Переслідуючи мету умисного вбивства ОСОБА_20, у відповідності до отриманого замовлення, у березні – квітні 2014 року ОСОБА_10 надав вказівку ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 здійснити викрадення ОСОБА_20

Виконуючи вказівку ОСОБА_10, група у складі ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_18, на автомобілі ВАЗ 217030 «Пріора», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, замінивши оригінальні реєстраційні номери автомобіля, реєстраційними номерами АЕ 5710 ЕІ, які попередньо були викрадені в Оболонському районі м. Києва, виїхали до м. Корсунь — Шевченківський, де, перебуваючи в приміщенні недобудованої будівлі, розташованої навпроти будинку ОСОБА_20 за адресою: Черкаська область, м. Корсунь — Шевченківський, вул. Мічуріна, 16, в період часу з 02.04.2017 по 04.04.2017, слідкували за останнім, вичікуючи зручного моменту для реалізації злочину.

Реалізовуючи умисел на викрадення людини, 04.04.2014, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, знаходячись поблизу будинку №16 по вул. Мічуріна у м. Корсунь – Шевченківський Черкаської області, скориставшись тим, що ОСОБА_20 вийшов з домоволодіння на подвір’я, проникли на територію домоволодіння, де із застосуванням фізичної сили нанесли останньому тілесні ушкодження в область обличчя, після чого, подолавши опір потерпілого, посадили його до транспортного засобу ВАЗ 217030 «Пріора», реєстраційний номер АЕ 5710 Е, та відвезли останнього до заздалегідь обумовленого з ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_21 місця, а саме до 131 км. автодороги ОСОБА_3 – Знам’янка.

Так, знаходячись на заасфальтованій площадці, розташованій на 131 км. автодороги ОСОБА_3 — Знам'янка, ОСОБА_18, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, долаючи опір потерпілого, витягнули ОСОБА_20 із автомобіля та передали другій групі, організованій ОСОБА_10 для вчинення безпосереднього вбивства ОСОБА_20, в складі ОСОБА_6 та ОСОБА_21, які поклали потерпілого на асфальтне покриття поблизу транспортного засобу «Mitsubishi Outlander LX», реєстраційний номер НОМЕР_2, після чого ОСОБА_21, підійшовши до ОСОБА_20, наніс йому один удар тупим предметом по голові з метою ослабити опір потерпілого.

Надалі ОСОБА_6 та ОСОБА_21 розмістили потерпілого ОСОБА_20 на задньому сидінні в салоні автомобіля «Mitsubishi Outlander LX» та відвезли його до 31 квадрату сектору № 3 лісового масиву Виграївського лісництва, де вчинили умисне вбивство останнього.

В подальшому, продовжуючи свою кримінальну діяльність, ОСОБА_10, отримавши замовлення від невстановленої слідством особи на знищення майна ОСОБА_16 та ОСОБА_22, організував групу людей із числа своїх знайомих у складі ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для реалізації злочинних намірів.

Надалі ОСОБА_10 з метою реалізації злочинних намірів забезпечив вказаних осіб транспортними засобами, а саме автомобілями ВАЗ 217030 «Пріора», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, та ВАЗ 217030 «Пріора», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3.

В свою чергу, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, готуючись до вчинення злочину, організованого ОСОБА_10, підшукали полімерні пляшки та каністри з рідиною, яка відповідно до висновків експертів № 10-101 від 29.07.2015, № 10-102 від 30.07.2015 та № 10-103 від 31.07.2015 має вуглеводний склад, характерний для світлих нафтопродуктів – бензинів.

У подальшому ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_9, попередньо отримавши інструкції від ОСОБА_10 з приводу знищення чужого майна шляхом його підпалу, 11.07.2015, близько 05 години 00 хвилин, на зазначених транспортних засобах приїхали до ТОВ «Тальнівський комбінат хлібопродуктів», що розташований по вул. Вокзальній в м. Тальне Черкаської області, де здійснили замах та намагались знищити майно вказаних осіб, але злочинний намір до кінця не довели з обставин, які не залежали від їхньої волі. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були затримані на місці співробітниками міліції, а ОСОБА_6, скориставшись певною віддаленістю від місця затримання, здійснив втечу, в ході якої, користуючись терміналом мобільного зв’язку, зателефонував ОСОБА_10 та в ході розмови доповів останньому про результати вчиненої роботи та про те, що двоє осіб з числа групи затриманні, після чого попросив допомоги у ОСОБА_10 з метою виходу з під оточення, але в подальшому також був затриманий.

Таким чином ОСОБА_10 створив злочинну організацію, яка діяла з березня 2014 року у складі ОСОБА_6, ОСОБА_21, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_9 з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, якою керував протягом трьох років та здійснював керівництво цією організацією.

За період діяльності злочинної організації її учасниками вчинено два кримінальні правопорушення, а саме: викрадення та умисне вбивство людини, а також замах на знищення чужого майна, що відносяться до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів відповідно».

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів, встановлено, що в обвинувальному акті сформульоване обвинувачення, зазначено які саме функції здійснював ОСОБА_10, як організатор злочинної організації, конкретизовано в чому саме полягала координація та керування ОСОБА_10 злочинною діяльністю інших обвинувачених та деталізовано, коли конкретно, де саме і яким чином ці функції здійснювалися ОСОБА_10

Доводи, викладені у вищевказаній ухвалі щодо неналежного вручення обвинуваченому ОСОБА_10 копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки згідно з вимогами п. 4 ст.291 КПК України до обвинувального акту додана розписка обвинуваченого ОСОБА_10 про отримання зазначених копій документів, що є дотриманням вимог вказаного положення КПК України.

Що стосується повернення обвинувальних актів від 31.12.2015 та від 17.07.2017 з підстав наявності протиріччя, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 поставлено у вину вчинення злочину організованою групою, а іншим співучасникам – ні, то вказані протиріччя сторона обвинувачення має можливість усунути у обвинувальних актах під час проведення судового розгляду шляхом зміни обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

В частині обрання запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2018 винесено законно, оскільки застосування іншого запобіжного заходу відносно обвинувачених може не забезпечити їх належну процесуальну поведінку. Так як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень. Крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків та потерпілих по кримінальному провадженню, можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4, про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вийшов за межі своїх повноважень та ухвалив обрати ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча клопотання прокурора було про продовження запобіжного заходу, а не обрання, то колегією суддів встановлено, що в даному випадку суд першої інстанції допустив помилку при формулюванні запобіжного заходу, оскільки матеріали кримінального провадження та фактичні обставини свідчать про те, що вирішувалося питання саме про продовження строку тримання під вартою. Вказана помилка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України і це не впливає на суть правовідносин.

Що стосується клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, то вказане клопотання підлягає до часткового задоволення з огляду на наступні обставини.

Розглядаючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен виходити з того, що право на свободу та особисту недоторканість є одним із значущих прав людини. Частиною 2 статті 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматись під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

Право на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження передбачає, що вирішення питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може розглядатись абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати у кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі, але за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Колегія суддів, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу бере до уваги характер та обставини вчинення інкримінованих в обвинувальному акті обвинуваченому ОСОБА_7 діянь, зокрема те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, замаху на знищення чужого майна, незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, беручи до уваги його доводи про те, що під час слідства він внаслідок застосування незаконних методів слідства оговорив себе та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, що свідчить про факт зміни останнім показів у зв’язку з обставинами, які в даний час є предметом перевірки, беручи до уваги обставини, які враховувались під час обрання запобіжного заходу під час слідства, зокрема що обвинувачений, який прописаний та проживає у м. Києві на момент його затримання перебував у м.Тальному, при цьому вірогідно було встановлено перебування його разом з іншими обвинуваченими у даному провадженні, які також обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, вчинення нових кримінальних правопорушень, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_7 під вартою. Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про відсутність міцних соціальних зв'язків, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, при цьому, колегія суддів також бере до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню у кримінальних правопорушеннях.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, колегія суддів враховує характер та обставини вчинення інкримінованих йому в обвинувальному акті діянь, а також їх чисельності, в тому числі у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, умисного вбивства викраденої людини за попередньою змовою групою осіб, замаху на знищення чужого майна, незаконному поводженні зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, беручи до уваги обставини, які враховувались під час обрання запобіжного заходу під час слідства, зокрема що обвинувачений вчинив спробу втечі при затриманні, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого в період умовно-дострокового звільнення, суд приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, вчинення нових кримінальних правопорушень, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_6 під вартою.

Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, а також те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення насильницького злочину проти життя особи, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, при цьому колегія суддів також бере до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню у кримінальних правопорушеннях.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_11, колегія суддів враховує характер та обставини вчинення інкримінованих йому в обвинувальному акті діянь, а також їх чисельності, в тому числі у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, беручи до уваги обставини, які враховувались під час обрання запобіжного заходу під час слідства, зокрема що обвинувачений перебував у розшуку в зв’язку з ухиленням від слідства та постановленням в зв’язку з цим під час слідства судових рішень про дозвіл на його затримання та доставку до суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, вчинення нових кримінальних правопорушень, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_11 під вартою. Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про вчинення ним дій, які мають ознаки ухилення від правосуддя, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, також колегія суддів бере до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує характер та обставин вчинення інкримінованих йому в обвинувальному акті діянь, а також їх чисельності, в тому числі у вчиненні тяжкого насильницького кримінального правопорушення у вигляді незаконного позбавлення волі або викрадення людини, умисного вбивства, участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, беручи до уваги обставини, які враховувались під час обрання запобіжного заходу під час слідства, зокрема що обвинувачений перебував у розшуку в зв’язку з ухиленням від слідства та постановленням в зв’язку з цим під час слідства судових рішень про дозвіл на його затримання та доставку до суду, колегія суддів приходить до висновку про те, що продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання здійсненню правосуддя, вчинення нових кримінальних правопорушень, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, тому наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання ОСОБА_10 під вартою. Викладене у сукупності з суворістю можливого покарання та даних про вчинення ним дій, які мають ознаки ухилення від правосуддя, дають підстави для висновку, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, при цому колегія суддів також бере до уваги необхідність враховувати не лише інтереси конкретної особи, а й загальносуспільний, який у даному випадку стосується результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню у кримінальних правопорушеннях.

Що стосується посилання сторони захисту на недоведеність провини обвинувачених у скоєнні вищезазначених злочинів, необґрунтованість обвинувачення, колегія суддів зазначає, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинні вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Суд на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та пояснень обвинуваченого ОСОБА_10, щодо незадовільного стану здоров’я ОСОБА_10 та незабезпечення йому права на належну медичну допомогу, то судом першої інстанції ухвалено з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_10 на отримання необхідної та достатньої медичної допомоги, рішення про зобов’язання начальника установи забезпечити надання належної медичної допомоги відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104.

Стосовно заяви обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що під час досудового розслідування працівниками поліції до них було застосовано тортури, з метою надання останніми показань щодо вчинення ними та іншими особами злочинів, які інкримінував їм орган досудового розслідування, то колегією суддів встановлено, що заявлені обвинуваченими відомості перевіряються в ході досудового розслідування відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42018250000000029 від 28.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 371, ч. 1 ст. 373, ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 372 КК України, яке на сьогоднішній день не завершено. Також обвинувачені пояснили, що до них приходив слідчий з метою їх допиту як потерпілих у вищевказаному кримінальному провадженні, однак вони відмовились давати покази, без присутності їх захисників.

Колегією суддів також встановлено, що судом першої інстанції доручено службовим особам прокуратури Черкаської області вжити заходів про належне повідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про хід досудового розслідування по їх заяві від 12 лютого 2018 року з-приводу незаконного затримання, примушування давати показання, порушення права на захист та притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності працівниками УМВС України в Черкаській області.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що при ухваленні рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції вдався до вирішення питань, які повинні вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, встановлення форми вини, мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень, оцінки доказів (їх належності і допустимості), зібраних у кримінальному провадженні у ході досудового розслідування, зокрема, їх достатності для встановлення тих чи інших обставин кримінального правопорушення.

Необгрунтоване повернення обвинувального акту прокурору тягне за собою порушення вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого обвинувачення, а також вимоги ч. 5 ст. 28 КПК України, згідно з яким кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи є підставою для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою в частині повернення обвинувальних актів прокурору для усунення недоліків, а тому підлягає скасуванню в цій частині, а обвинувальний акт з матеріалами кримінального провадження поверненню до суду першої інстанції з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, а в іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 – задовольнити.

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 – залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 10.07.2018 року, в частині повернення обвинувальних актів у кримінальному провадженні № 12014250190000090 від 04 квітня 2014 року та № 12017250000000177 від 11 травня 2017 року прокурору – скасувати.

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_15 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 – задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів, починаючи з 30 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року, включно, у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів, починаючи з 30 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року, включно, у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів, починаючи з 30 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року, включно, у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 (тридцять) днів, починаючи з 30 серпня 2018 року по 28 вересня 2018 року, включно, у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

В іншій частині ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 10.07.2018 року – залишити без змін.

Призначити новий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :