Вирок № 76175616, 31.08.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3227/17

Номер провадження 1-кп/629/97/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220380001754 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не військовозобов’язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 4, кв. 1, раніше судимого:

- 08.08.2016 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільненого на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 – ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_7, з неповною середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, не військовозобов’язаного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, кім. 322 (гуртожиток), не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 - ч.2 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення прокурорів Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

- захисту обвинуваченого ОСОБА_6, неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7, законного представника ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, представника служби у справах дітей Лозівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_10, представника ювенальної превенції Лозівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_11, -

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2017 року близько 22-00 години у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_7, взявши з собою мотузку, прийшли на територію Лозівського кінного заводу № 124, розташованого в с. Кінне, Лозівського району, Харківської області. Підійшовши до комори зернової, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, і бажаючи їх настання, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливого мотиву, повторно, з метою наживи, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, залізши на дах вказаної комори, шляхом вільного доступу, відокремили з даху 7 штук 8-хвильового шиферу, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 15581 від 28.08.2017 року 50 гривень за лист.

Заволодіти викраденим шифером ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_7 не змогли з причин, що не залежали з їх волі, а саме, працівниками заводу були помічені злочинні дії ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_7, які завадили вчиненню вказаними особами всіх дій, необхідних для доведення злочину до кінця.

У разі доведення злочинного умислу ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_7 могли б спричинити філії «Лозівського кінного заводу № 124» майнову шкоду на загальну суму 350 гривень.

Крім цього, 08 серпня 2017 року близько 17-00 години ОСОБА_1 маючи умисел на втягнення неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10 у злочинну діяльність, достовірно знаючи про вік останнього, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, яке полягає у посяганні на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді впливу на рівень злочинності неповнолітніх, і бажаючи їх настання, запропонував неповнолітньому ОСОБА_7 вчинити крадіжку шиферу, який знаходився на даху зернової «Лозівського кінного заводу № 124», переконавши останнього, що їх злочинні дії будуть непомічені і що викрадене майно вони можуть спільно використати у власних цілях, і отримавши згоду неповнолітнього ОСОБА_7 на пропозицію вчинити крадіжку, ОСОБА_1 таким чином втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, після чого 08.08.2017 року близько 22-00 години він спільно з неповнолітнім ОСОБА_7 вчинили незакінчених замах на крадіжку шиферу, який належить філії «Лозівського кінного заводу № 124», чим могли спричинити матеріальний збиток на загальну суму 350 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину в інкримінованих йому правопорушеннях та пояснив, що дійсно скоїв інкриміновані йому злочини при зазначених обставинах. Пояснив, що 08 серпня 2017 року разом з неповнолітнім ОСОБА_7 вони прийшли до комори зернової «Лозівського кінного заводу № 124», розташованого в с. Кінне, Лозівського району, Харківської області, залізли на дах та відокремили з даху 7 штук 8-хвильового шиферу. Заволодіти викраденим шифером не змогли, оскільки були помічені працівниками заводу, які завадили викрадення шиферу. Також пояснив, що 08 серпня 2017 року близько 17-00 години він, достовірно знаючи про вік ОСОБА_7, запропонував останньому вчинити крадіжку шиферу, який знаходився на даху зернової «Лозівського кінного заводу № 124», переконавши останнього, що їх злочинні дії будуть непомічені і що викрадене майно вони можуть спільно використати у власних цілях, і отримавши згоду неповнолітнього, тим самим втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність. В судовому засіданні розкаявся в скоєному.

Визнавальні свідчення обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позицій, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. Також, суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 304 КК України, тобто втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_1 винний у скоєнні цих кримінальних правопорушень і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, скоїв злочин в період відбування покарання з іспитовим строком, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, не одружений, має середню освіту, не працює, не військовозобов’язаний, за місцем проживання характеризується посередньо.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, пом’якшуючою покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлена.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочинів до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м’якого покарання, яке передбачено законом.

Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. У разі призначення обвинуваченому покарання не пов’язаного з позбавленням волі, доцільним застосування до нього наступних заходів: контроль за поведінкою за місцем проживання та застосування соціально-виховних заходів.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєних злочинів, висновку органу пробації, особи обвинуваченого ОСОБА_6, обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого не можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Відповідно до положення ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 необхідно призначити за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2016 року, за яким його притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком 1 рік.

На досудовому слідстві запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не обирався, тому суд дійшов висновку про необхідність до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з часу затримання ОСОБА_1, тобто з 31 серпня 2018 року.

В ході судового розгляду неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 в скоєнні даного кримінального правопорушення винним себе визнав повністю, щиро розкаявся.

Незважаючи на повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_7, його вина у скоєнні злочину підтверджена доказами, які містяться в матеріалах справи:

- протоколом огляду місця події від 08.08.2017 року, в якому зазначено, що безпосереднім місцем огляду є відкрита ділянка місцевості на території кінзаводу за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Кінне. В ході огляду приміщення складу для зберігання посівного матеріалу відсутні 7 штук шиферу. В ході огляду даху виявлено, що зі сторони правих дверей мається дерево, по якому невідомі особи забиралися на дах та намагалися його розкрити. З правої сторони, ближче до краю даху мається ділянка де відсутні 7 штук шиферу. На момент огляду 7 штук шиферу лежать на даху. Перед складом лежать два відрізка мотузки білого кольору;

- фототаблицею до протоколу ОМП від 08.08.2017 року;

- протоколом огляду предметів від 09.08.2017 року, згідно якого предметом огляду є два відрізка мотузки білого кольору, вилучені 08.08.2017 року під час огляду місця події;

- фототаблицею до протоколу огляду предметів від 09.08.2017 року;

- довідкою щодо вартості шиферу;

- постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання;

- квитанцією про отримання речових доказів на зберігання;

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 15581 від 23.08.2017 року, згідно якого ринкова вартість не наданого для дослідження 1 (одного) листа хвильового шиферу, розміром 1750х1130 мм., товщиною 5,5 мм., з урахуванням зниження якості від зносу, на серпень 2017 року складала 50,00 грн.

Суд знаходить вину обвинуваченого ОСОБА_7 повністю доказаною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб.

Злочин, передбачений ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, відповідно до ч.3 ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

При призначенні покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_7 суд керується вимогами ст. 65-67, 103 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ст. 12 КК України, він вчинив злочин, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Дослідженням особи неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, навчається в Харківському машинобудівельному коледжі в м. Харкові, виховується в повній сім’ї, під час канікул мешкає разом з батьками, за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, пом’якшуючою покарання обвинуваченому ОСОБА_7, суд визнає щире каяття в скоєному.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України – призначення більш м’якого покарання, яке передбачено законом.

Обвинувачений ОСОБА_7 взяв участь у підготовці досудової доповіді, надав працівникам пробації всю необхідну інформацію.

Оцінка виявила низькі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека характеризується низькою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства або окремих осіб.

Судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом з питань пробації у відношенні ОСОБА_7, згідно висновку якої загальний рівень ризику вчинених кримінальних правопорушень низькій, ризик небезпеки для суспільства зі сторони обвинуваченого оцінюється як низький, відповідно до ОСОБА_7 можна застосувати такий вид інтервенції, як покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого ОСОБА_7О, висновку органу пробації, обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_7 в межах санкції ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Відповідно до п. «а» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017 року, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 08 серпня 2017 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, тобто на день скоєння злочину йому було 16 років.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 року із змінами внесеними згідно закону, установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно звільнити від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 та законного представника неповнолітнього - ОСОБА_8 витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України та піддати його покаранню:

- за ч. 3 ст.15 - ч. 2 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 304 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 71 КК України, до вказаного покарання, суд частково у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08.08.2016 року та остаточно визначає до відбування обвинуваченому ОСОБА_1 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі, строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 31.08.2018 року.

Визнати ОСОБА_7 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України та піддати його покаранню у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на користь держави (отримувач Лозівське УК/ЛозоваР/24060300, ЄДРПОУ 38053090, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31117115020349, код класифікації доходів бюджету 24060300, інші доходи) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертиз № 15581 від 23.08.2017 року в розмірі 198,00 гривень по 99,00 гривень з кожного.

Речові докази по справі:

- 7 листів шиферу, які належать філії «Лозівський кінний завод № 124» ДП «Конярство України» та передані представнику потерпілого ОСОБА_12 на відповідальне зберігання під розписку - залишити останньому,

- два відрізка мотузки, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (книга обліку речових доказів 1334, порядковий номер 000231) - знищити як такі що не мають цінності.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А.Смірнова