Ухвала суду № 76174638, 27.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 21-з/785/51/18

Номер справи місцевого суду: 523/13415/14-к

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Прібилова В.М,

суддів: . ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши заяву захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, засуджених за ч.2 ст. 286 КК України, -

встановив

Вироком апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8, представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 було задоволено частково. Апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства "Національна Страхова компанія «Оранта» - залишено без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.08.2016 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілих, ОСОБА_7, ОСОБА_9 - скасовано та постановлено у цій частині новий вирок.

ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.286 КК України та йому призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі п.»Г» ст.1 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання.»

Захисник ОСОБА_3, діючий в інтересах ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду Одеської області із заявою про роз'яснення вироку апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, в частині призначення ОСОБА_4 покарання у виді права керування транспортними засобами строком на три роки, яке на його думку є основним, а не додатковим покаранням.

При цьому захисник зазначив, що на даний час виконавча служба вимагає від ОСОБА_4 видачі водійського посвідчення, посилаючись на те, що останній не звільнений від додаткового покарання.

В зв’язку з наведеним, захисник просить роз’яснити зацікавленим сторонам виконавчого провадження та працівникам поліції оскаржуваний вирок.

Згідно зі ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення протягом десяти днів з повідомленням особи, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасників судового провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви про роз’яснення рішення.

Приймаючи до уваги, що усі учасники судового провадження були сповіщені про місце та час розгляду подання, однак у судове засідання не з`явилися, апеляційний суд вважає за можливим провести розгляд за їх відсутності та у відповідності до вимог ч.4 ст.107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювати.

Дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи заяви, апеляційний суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст.51 КК України, до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

Згідно до вимог ст. 52 КК України, основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами або без такого.

Зазначені вище положення кримінального закону вказують на те, що у даному випадку можливість призначення або не призначення покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є саме додатковим покаранням, а не основним, як на те вказує захисник ОСОБА_3

Положеннями ст.6 Закону України «Про застосування амністії» від 01.10.1996 року передбачена можливість звільнення осіб, на яких поширюється дія закону про амністію, як від основного так і від додаткового покарання.

У вироку апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, а саме в його мотивувальній частині зазначено, що «…При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судова колегія враховує те, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, не визнав своєї вини, не визнав цивільні позови потерпілих та не відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв’язки, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому та вважає, що необхідною й достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів є міра покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки...».

Крім того, з резолютивної частини цього вироку, а саме з абзацу 7 вбачається, що «…На підставі п. «Г» ст.1 та ст.14 Закону України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання…».

Наведені обставини вказують на те, що положення вимог Закону України «Про амністію у 2014 році» відносно обвинуваченого ОСОБА_4 були застосовані лише щодо основного покарання, яким є позбавлення волі у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, а не додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, строком на 3 (три) роки.

При цьому апеляційний суд враховує те, що дії державних виконавців та працівників поліції направлені саме на належне виконання вироку суду, який на думку апеляційного суд є їм зрозумілим, що виключає необхідність роз’яснення останнім вироку апеляційного суду.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне заяву захисника про роз'яснення судового рішення залишити без задоволення.

Керуючись ст.380 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив

Відмовити в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах захисту засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку апеляційного суду Одеської області від 05.04.2018 року, відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинувачених за ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М. ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_2