Постанова № 76172413, 29.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/620/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1837/18Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Лобова О.А.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

представника позивача – адв. ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Інтергруп» про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ПАТ "Мегабанк" звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що 11.05.2007 року між ОСОБА_5 та позивачем було укладено кредитний договір №91/2007, згідно з яким позичальнику було надано кредит в розмірі 59400,00 дол. США на строк з 11.05.2007 року по 10.05.2017 року з відсотковою ставкою 13,5% річних. З метою забезпечення своєчасного та повного повернення кредиту між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_2, ПП «Інтергруп» укладено договори поруки.

Зазначають, що в подальшому відповідач ОСОБА_5 умови кредитного договору щодо повернення кредиту не виконував, внаслідок чого сума заборгованості станом на 13.01.2015 року складає 40844, 36 доларів США, та 93175,27 грн. заборгованості по штрафам та пені, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на час розгляду справи становить 953765,94 грн.

З урахуванням наведеного прохали: розірвати кредитний договір №91/2007 від 11.05.2007 року, укладений між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_5; стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ПП «Інтергруп» на користь Публічного акціонерного товариства " Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №91/2007 від 11.05.2007 року, що склалась станом на 13.01.2015 року у розмірі 40844,36 доларів США, та 93175,28 грн., а саме: залишок по кредиту – 19728,11 дол. США, заборгованість по відсотках – 21116,25 дол. США, штрафи та пеня – 39175,28 грн., що разом у гривневому еквіваленті становить 737205,31 грн., курс НБУ станом на 13.01.2015 року – 15,767906 грн. за 1 дол. США; вирішити питання судових витрат.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задоволено.

Розірвано кредитний договір №91/2007 від 11 травня 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_5.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Інтергруп» на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №91/2007 від 11 травня 2007 року у розмірі 40844,36 доларів США, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України складає 860590,67 грн. та 93175,28 грн., а всього 953765,95 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Інтергруп» на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» понесені судові витрати з кожного по 913,50 грн. (т.1, а.с.168-169).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, відмовлено.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 4019,40 грн. (т.2, а.с.20-27).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26 квітня 2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 лютого 2016 року від 11 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.58-60).

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, задоволено.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, відмовлено.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року залишено без змін.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 4019,40 грн. (т.2, а.с.101-105).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 13 червня 2018 року поновлено ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, Приватного підприємства «Інтергруп» про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору.

Роз’яснено порядок оскарження заочного рішення (т.2, а.с.182-183).

З вказаним заочним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_2, представник якої, посилаючись на порушення норм матеріального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення місцевого суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та, відповідно, ухвалити нове рішення про відмову ПАТ «Мегабанк» у задоволенні позову до ОСОБА_2, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий суд не врахував, що порука була припиненою у зв’язку з тим, що був збільшений ліміт відповідальності поручителя ОСОБА_2, оскільки була збільшена відсоткова ставка по кредитному договору №91/2007 від 11.05.2007 року, укладеному між позивачем та ОСОБА_5 без її згоди з 13,5% до 15% річних, що не заперечується позивачем.

Тобто, в даному випадку зміна відсоткової ставки з 13,5% до 15% річних по кредитному договору призвела до зміни зобов’язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2, згоду на яке вона не давала, жодних додаткових угод (договорів) не підписувала.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2. доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник позивача прохав апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11 травня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №91/2007, за умовами якого останньому надано кредит в сумі 59400,00 доларів США строком з 11 травня 2007 року по 10 травня 2017 року зі сплатою 13,5% річних (т.1, а.с.4-5).

Терміни та сума погашення вказаного кредиту була обумовлена Графіком погашення кредиту, який є Додатком №1 до договору (т.1, а.с.6-7).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, 11 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_2 було укладено договори поруки №91/2007-П, №91/2007-П-1 відповідно, за умовами яких поручителі взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за порушення зобов'язання за кредитним договором №91/2007 як солідарні боржники (а.с.44-45).

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі та перерахував ОСОБА_5 кошти, обумовлені кредитним договором, що підтверджується квитанцією від 11.05.2007 року (т.1, а.с.11).

25 липня 2007 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою змінено графік погашення кредиту, що зазначено у додатку №2 до кредитного договору (т.1, а.с.8-10).

Також, 05.03.2013 року між позивачем та ПП «Інтергруп» було укладено договір поруки №07-16П/2013-П, за умовами якого останній взяв на себе зобов’язання відповідати перед ПАТ «Мегабанк» за порушення зобов’язання за кредитним договором №91/2007 як солідарний боржник (т.1, а.с.46).

За умовами кредитного договору ОСОБА_5 зобов'язувався щомісячно здійснювати погашення заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними коштами, проте взяті на себе зобов'язання з погашення кредиту позичальник належним чином не виконував, заборгованість в обумовлені строки та розмірі не погашав, що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1, а.27-31),

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що також обумовлено п.3.2. Договорів поруки, у яких зазначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, матеріалами справи встановлено, що, згідно договору поруки №91/2007-П-1 від 11 травня 2017 року, ОСОБА_2 поручилась перед кредитором ПАТ «Мегабанк» за виконання ОСОБА_5 в повному обсязі усіх його зобов»язань, що виникають з кредитного договору №91/2007 від 11 травня 2007 року. Вказаним кредитним договором відсоткова ставка за користування кредитними коштами була встановлена у розмірі 13,5% річних.

Пунктом 2.4.1 договору поруки №91/2007-П-1 від 11 травня 2017 року визначено, що кредитор має право змінити умови кредитного договору без згоди Поручителя, якщо внаслідок цього не збільшується обсяг відповідальності поручителя.

При цьому, згідно п.3.3.4 кредитного договору №91/2007 від 11 травня 2017 року, кредитодавець має право змінити процентну ставку за користування кредитом, повідомивши про це позичальника письмово за 7 календарних днів до дати, з якої починає діяти нова процентна ставка.

Так, згідно вказаного положення п.3.3.4 кредитного договору №91/2007 від 11 травня 2017 року, ПАТ «Мегабанк» збільшив розмір відсоткової ставки до 15% без згоди, зокрема, поручителя ОСОБА_2, повідомивши про це позичальника листом від 07 серпня 2008 року та в наступному нарахував плату за користування кредитом за збільшеною відсотковою ставкою, що підтверджується розрахунком заборгованості, складеним позивачем (т.1, а.с.27-31, 234).

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом ч.1 ст.559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком і тягне припинення поруки.

(Правова позиція Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року по справі №6-97цс13).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

З урахуванням наведеного, оскільки матеріалами справи в повній мірі підтверджено, що зміни до кредитного договору в частині збільшення відсоткової ставки були внесені без згоди поручителя ОСОБА_2, що призвело до збільшення обсягу її відповідальності як поручителя за кредитним договором №91/2007 від 11 травня 2017 року, то дія поруки, яку взяла на себе ОСОБА_2 припинилася, що звільняє її від відповідальності перед кредитором ПАТ «Мегабанк» за зобов‘язаннями ОСОБА_5

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, вказане рішення місцевого суду переглянуто колегією суддів лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2

Відповідно до вищевикладеного, заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором №91/2007 від 11 травня 2017 року з ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні даних вимог.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги ОСОБА_2 було сплачено 5481,00 грн. (т.2, а.с.191), які підлягають стягненню з позивача ПАТ «МегаБанк».

У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4.ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №91/2007 від 11 травня 2017 року з ОСОБА_2, - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимогПублічного акціонерного товариства "Мегабанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та розірвання кредитного договору, - відмовити.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на користь ОСОБА_2 5481,00 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1