Рішення № 76171850, 13.08.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2310/16-ц

Провадження № 2/496/370/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючого судді – Трушиної О.І.

за участю секретаря – Горищенко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» про стягнення новим кредитором грошових коштів в межах права зворотної вимоги та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_1 про визнання зобов’язання припиненим –

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду і просить стягнути з відповідача на його користь, в межах права зворотної вимоги, як нового кредитора за зобов’язаннями, що витікають з кредитного договору № 014/1581/74/0322 від 05.07.2007 року, грошові кошти у розмірі 391128,67 доларів США, що відповідає вартості нерухомого майна – предмета іпотеки, на яке ПАТ «Фідобанк» набуло право власності, а також стягнути судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.07.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого по договору є ПАТ «Фідобанк», у якості кредитора, та ОСОБА_2, у якості позичальника, був укладений кредитний договір № 014/1581/74/0322, за яким ВАТ «Ерсте Банк» надало ОСОБА_2 кредит у сумі 415000 доларів США зі строком користування кредитними коштами (кредитом) до 04.07.2027 року, зі сплатою 12% річних. Отримані ОСОБА_2 вказані кредитні кошти призначалися на придбання житлового будинку, загальною площею 81 м2 з господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141. З метою забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором, 30.07.2014 року між ОСОБА_1 і ПАТ «Фідобанк», яке є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» було укладено договір іпотеки житлового будинку і земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_1 виступив майновим поручителем у якості іпотекодавця та передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності майно, а саме: житловий будинок загальною площею 169,1 м2, що розташований за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141-В та земельну ділянку загальною площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:19:001:0047, розташовану за зазначеною адресою. 08.04.2015 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Фідобанк» письмову вимогу про усунення порушення, в якій йому було повідомлено, що станом на 08.04.2015 року ОСОБА_2 не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, чим порушив його умови. У зв’язку з цим ПАТ «Фідобанк» висунув йому вимогу щодо негайного погашення заборгованості у розмірі 391128,67 доларів США, яка утворилася за вказаним кредитним договором і попередив про наміри задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття права власності на це майно. Зазначену заборгованість ним не було погашено в тридцятиденний строк, у зв’язку з чим ПАТ «Фідобанк» звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності предмету іпотеки за ПАТ «Фідобанк». Про зазначене йому стало відомо лише 23.03.2016 року у зв’язку з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від ПАТ «Фідобанк», оскільки представники останнього вимагали від нього звільнити описане майно, мотивуючи тим, що ПАТ «Фідобанк» набув у власність його майно. Таким чином, момент державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки житлового будинку і земельної ділянки від 30.07.2014 року за ПАТ «Фідобанк» є моментом задоволення вимог ПАТ «Фідобанк», як іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, власником якого був він, у зв’язку з чим він набуває право зворотної вимоги до ОСОБА_2 у розмірі 391128,67 доларів США у відповідності до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

В свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і просить визнати припиненим його зобов’язання перед ПУАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 014/1581/74/032, укладеним 05.07.2007 року між ним та ВАТ «Ерсте Банк» станом на 30 липня 2014 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.07.2007 року він уклав з ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого по договору є ПАТ «Фідобанк»,кредитний договір № 014/1581/74/0322 за яким останній надав йому кредит у розмірі 415000 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 04.07.2027 року включно, зі сплатою 12% річних. Вказаний кредит ним брався для придбання житлового будинку загальною площею 81 м2 з господарчими будівлями і спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,1 га за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141. З метою забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту, іпотекодавець ОСОБА_2 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку № 141 та розташований на ній житловий будинок за тим же номером, які знаходяться по вул. Бригадна в м. Одеса. Згодом, зазначений житловий будинок був знесений, а на його місці було побудовано 5 житлових будинків. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2010 року право власності на цих 5 житлових будинків визнано за ОСОБА_3 (вул. Бригадна, 141 м. Одеса), ОСОБА_4 (вул. Бригадна, 141-А м. Одеса), ОСОБА_5 (вул. Бригадна, 141-Б м. Одеса), ОСОБА_1 (вул. Бригадна, 141-В м. Одеса) та ОСОБА_6 (вул. Бригадна, 141-Г м. Одеса). В зв’язку із фінансовою кризою він був не в змозі сплачувати кредит, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2012 року у задоволенні позову ПАТ «Ерсте Банк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Ерсте Банк» звернулося з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Одеської області та під час розгляду справи в апеляційній інстанції сторони досягли мирової угоди, з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, відповідно до умов якої ОСОБА_2 повністю визнає свої зобов’язання за договором іпотеки, зобов’язується погасити заборгованість за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року в сумі не менше 365000 доларів США в строк до 31.12.2013 року. Але він не виконав умови вказаної мирової угоди у строк до 31.12.2013 року. На початку 2014 року він продовжував переговори з банком щодо мирного врегулювання спору щодо погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, банк запропонував іншу схему погашення заборгованості, але він відмовився від неї і запропонував свою схему погашення заборгованості шляхом реалізації в рахунок погашення заборгованості належних йому 5 земельних ділянок, розташованих в м. Одесі по вул. Бригадна, 141, за загальною ціною не нижче 200000 доларів США, а банк в свою чергу списує залишок заборгованості та знімає усі обтяження з предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1. На його думку, така пропозиція банком була прийнята. В липні 2014 року ним була замовлена експертна грошова оцінка вказаних земельних ділянок по вул. Бригадна, 141 в м. Одеса, сукупна вартість яких складає 210033 доларів США. В подальшому ним була видана нотаріальна довіреність на співробітника банка ОСОБА_7, якою він уповноважив останню укласти від його імені договори купівлі-продажу вищевказаних земельних ділянок. 30.07.2014 року ОСОБА_7 було укладено 5 договорів купівлі-продажу земельних ділянок, з яких вбачається, що грошові кошти від продажу земельних ділянок одразу зараховувалися на рахунок банку. Наступного дня йому був наданий лист-повідомлення, згідно якого банк підтвердив факт виконання ним зобов’язання за кредитним договором та списав залишок заборгованості, а також припинив дію договору іпотеки щодо квартири АДРЕСА_1. Весь цей час він був впевнений, що після продажу земельних ділянок його зобов’язання за вищевказаним кредитним договором виконані в повному обсязі, але в 2016 році йому стало відомо про залишок заборгованості у розмірі 281278,14 доларів США, а земельні ділянки були продані за заниженою ринковою ціною. Вважає, що зобов’язання за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року припинені у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів», у зв’язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_8 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, просила відмовити йому в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (т. 2 а.с. 93-94). Після перерви представник ОСОБА_1 – ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути без її участі.

ОСОБА_2 до судового засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про день слухання справи належним чином, але подав до суду письмове заперечення проти позову ОСОБА_1 до нього.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_9 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, на задоволенні позову ОСОБА_2 наполягав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Після перерви представник ОСОБА_2 – ОСОБА_9 в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути без його участі.

Представник ПАТ «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про день слухання справи належним чином, але направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність. При цьому надав письмові пояснення (т. 1 а.с. 112) стосовно позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з яких вбачається, що у зв’язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року, іпотекодержатель скористався своїм правом та звернув стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПуАТ «Фідобанк» права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141-В, вартість майна склала 109850,33 доларів США, вказану суму було зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.Також надав письмові пояснення (т. 2 а.с. 99-101, 195-197) стосовно позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк», в яких зазначив, що 24.07.2014 року банком було прийнято протокол врегулювання заборгованості за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року, але ОСОБА_2 умови протоколу не виконано в повному обсязі і банком було прийнято рішення про врегулювання заборгованості шляхом визнання права власності на іпотечне майно. Крім того, зазначив, що доказ, наданий ОСОБА_2 – протокол № 1022 від 24.07.2014 року, є недостовірним в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, тоді як у позові ОСОБА_2 слід відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.07.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк»,був укладений кредитний договір № 014/1581/74/03221, за яким останній одержав кредит в сумі 415000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 04.07.2027 року (включно), із сплатою 12% річних (т. 2 а.с. 141-145).

Відповідно до розділу 2 «Об’єкти кредитування по договору» кредитного договору, кредитні кошти призначені для придбання житлового будинку, загальною площею 81 м2, з господарчими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141.

Згідно розділу 3 «Умов надання та забезпечення кредиту» кредитного договору, забезпеченням цього кредитного договору є двокімнатна квартира загальною площею 45,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, житловий будинок, загальною площею 81 м2, з господарчими будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141, а також фінансова порука фізичної особи ОСОБА_10.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 06.07.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Ерсте Банк» укладено нотаріально посвідчені договори іпотеки, відповідно до яких ОСОБА_2 було передано в іпотеку квартиру під № 21, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 58 (т. 2 а.с. 170-174), земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:19:001:0014 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Бригадній, 141 в м. Одесі (т. 2 а.с. 183-188).

05.06.2013 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Фідокомбанк», яке в свою чергу в ході реорганізації шляхом приєднання було приєднано до ПуАТ «Фідобанк», який став повним правонаступником ПАТ «ФКБ БАНК», АТ «Ерсте Банк», ВАТ «Ерсте Банк» та АКБ «Престиж» у формі ВАТ.

В подальшому, після отримання правовстановлюючого документу, а саме державного акту на право власності на земельну ділянку по вул. Бригадна, 141 в м. Одесі, площею 0,1 га, житловий будинок, що розташований на ній, був знесений ОСОБА_2

01.10.2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений попередній договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в оренду земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141, для проектування й будівництва житлового будинку з надвірними спорудами та благоустрою території.

Згодом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 були побудовані житлові будинки, яким присвоєні адреси: ОСОБА_3 - вул. Бригадна, 141 м. Одеса, ОСОБА_4 - вул. Бригадна, 141-А м. Одеса, ОСОБА_5 - вул. Бригадна, 141-Б м. Одеса, ОСОБА_1 - вул. Бригадна, 141-В м. Одеса та ОСОБА_6 - вул. Бригадна, 141-Г м. Одеса.

Вказані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2010 року по справі № 2-5863/2010, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, цим же рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.08.2010 року по справі № 2-5863/2010 за ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 було визнано право власності на вищевказані житлові будинки (т. 2 а.с. 15-17).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 набув право власності на житловий будинок за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141-В на підставі рішення Київського районного суду м. Одесі від 30.08.2010 року.

Разом з цим, умови кредитного договору № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року ОСОБА_2 належним чином виконані не були, внаслідок чого перед банком виникла заборгованість.

Судом встановлено, що 30.07.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» було укладено іпотечний договір, за яким позивач на забезпечення виконання ОСОБА_2 його зобов’язань перед ПАТ «Фідобанк» (який є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк») за кредитним договором № 014/1581/74/03221, передав банку у іпотеку належний йому на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси № 2-5863/2010 від 30.08.2010 року житловий будинок та належну йому на підставі договору купівлі-продажу № 1103 від 30.07.2014 року (т. 2 а.с. 167) земельну ділянку, кадастровий № 5110136900:19:001:0047, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна 141-В (т. 1 а.с. 12-20).

Пунктом 5.1. вказаного договору іпотеки встановлено, що ОСОБА_1 та ПАТ «Фідобанк» погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому законодавством країни, у тому числі Законом України «Про іпотеку»; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі Законом України «Про іпотеку».

Крім того, у п. 5.2. договору іпотеки зазначено, у разі порушення основного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимоги про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору.

08.04.2015 року ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Фідобанк» письмову вимогу про усунення порушення, в якій йому було повідомлено, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов’язання з повернення кредиту та його заборгованість складає 391128,67 доларів США. У зв’язку з цим кредитор вимагав від нього погашення заборгованості у строк до 08.05.2015 року та повідомив, що у випадку непогашення заборгованості банк має намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, шляхом набуття права власності на них, на підставі п. 5 договору іпотеки та у порядку встановленому законодавством України у тому числі ЗУ «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 21).

Вказана заборгованість погашена не була, у зв’язку з чим ПАТ «Фідобанк» задовольнив свої вимоги шляхом набуття у власність предмету іпотеки – земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, 141-В.

Відповідно до наданої до суду інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 55748685 від 23.03.2016 року вбачається, що 20.08.2015 року, ПАТ «Фідобанк» звернув стягнення заборгованості на предмет іпотеки та відбулась відповідна державна реєстрація права власності (т. 1 а.с. 22-24).

Таким чином, за ПАТ «Фідобанк» було зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: м. Одеса вул. Бригадна, 141-В, вартість якого відповідно до висновку, зробленого ТОВ «Консалтинговий центр «Маркон», станом на 10.08.2015 року складала 2334000 грн., і в рахунок погашення заборгованості було зараховано суму в розмірі 109850,53 доларів США (т. 1 а.с. 113), що підтверджується також розрахунком заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року станом на 29.09.2016 року (т. 1 а.с. 114).

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Надаючи оцінку посиланням позивача на те, що йому не було відомо про звернення стягнення на предмет іпотеки, слід дійти висновків про те, що така ситуація є наслідком власної недбалості позивача, оскільки у випадку належного використання ним своїх, передбачених законодавством, прав, він міг та мав вчасно дізнатися про перереєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, висловленій за наслідками розгляду справи за № 6-2469цс16: порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Таким чином стверджуючи, що позивач у зв’язку з неповідомленням його ПАТ «Фідобанк» чи іншою особою про настання певних обставин (зокрема вчинення реєстраційних дій), він повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про такі обставини самостійно, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому суд зазначає, що отримавши 08.04.2015 року від ПАТ «Фідобанк» письмову вимогу про погашення заборгованості у визначений банком строк, та не сплативши відповідних коштів на виконання зобов’язань, позивач був попереджений про намір відповідача на звернення стягнення на предмет іпотеки, однак не вжив відповідних заходів для своєчасного отримання відомостей про зміну власника іпотечного майна.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.

Таким чином, після задоволення вимог банку за рахунок майна позивача ОСОБА_1, яке було предметом іпотеки, позивач набув права кредитора по відношенню до відповідача ОСОБА_2

Позивач посилається на те, що відповідач свого зобов’язання не виконав та не повернув позивачу вартість майна – предмету іпотеки.

Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором була погашена за рахунок реалізації іпотечного майна, до позивача перейшли права кредитора у цьому зобов'язанні в розмірі вартості майна належної позивачу, що в даному випадку складає 109850,53 доларів США.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем та його представником не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач повернув позивачу заборгованість, яка виникла після звернення стягнення на предмет іпотеки, що є власністю позивача.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Станом на 13.08.2018 року курс долара США по відношенню до гривні становить 27,245640 грн. за один долар США, згідно даних з офіційного сайту Національного банку України, виходячи з чого сума заборгованості, з врахуванням вартості предмета іпотеки становить 2992947,99грн. (109850,53 доларів США х 27,245640 грн. = 2992947,99 грн.)

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 порушив зобов'язання, як боржник, перед новим кредитором позивачем ОСОБА_1, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 391128,67 доларів США задоволенню не підлягають, а підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 109850,53 доларів США, в межах вартості предмета іпотеки.

Разом з тим, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненим зобов’язання ОСОБА_2 перед ПУАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 014/1581/74/032, укладеним 05.07.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Ерсте Банк» станом на 30 липня 2014 року задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. кредитного договору № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року ОСОБА_2 отримав від ВАТ «Ерсте Банк», який в наступному було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», кредит в розмірі 415000 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 04.07.2027 року включно, зі сплатою 12% річних. ОСОБА_2 в свою чергу прийняв на себе зобов’язання повернути кредит, шляхом щомісячної сплати частки кредиту та відсотків за його користування (т. 2 а.с. 141-145).

Відповідно до п. 6.5. кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором, кредитор має право достроково вимагати повернення заборгованості за кредитом, нараховані проценти та неустойку.

Додатково між банком та ОСОБА_2 06.07.2007 року було укладено в нотаріальному порядку договори іпотеки, за умовами яких останній в рахунок належного виконання прийнятого на себе кредитного зобов’язання передав банку іпотеку у вигляді квартири АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 170-174), земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:19:001:0014 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Бригадній, 141 в м. Одесі (т. 2 а.с. 183-188).

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між банком і ОСОБА_2 було укладено мирову угоду до кредитного договору № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року про зміну умов погашення кредиту (т. 2 а.с. 215) строком дії 31.12.2013 року.

Крім того, банком було 24.07.2014 року прийнято протокол № 1022, строк дії якого 4 місяці, щодо врегулювання заборгованості за вказаним кредитним договором, яким було передбачено умови, при виконанні яких будуть припинені зобов’язання.

Вказану мирову угоду було визнано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.09.2013 року (т.2 а.с. 211-214).

Судом встановлено, що ПАТ «Фідобанк» виконав взяті на себе зобов’язання в повному обсязі, однак позивач ОСОБА_2 всупереч умов кредитного договору, умов мирової угоди, протоколу, не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов’язання.

Підставами для визнання припиненим укладеного між банком та ОСОБА_2 кредитного договору позивач зазначив невідповідність кредитного договору вимогам Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», що виразилось у повному виконанні умов кредитування.

Частинами 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, встановлено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору вбачається, що в ньому послідовно та докладно викладено всі права та обов’язки банку та позичальника, правила нарахування процентів і комісій, наслідки за порушення умов договору.

ОСОБА_1 виступав майновим поручителем за зобов’язаннями ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору з ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк»), та передав кредитору у іпотеку належний йому двоповерховий житловий будинок та земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Бригадна, буд. 141–В, на який у наступному кредитором за основним зобов’язанням було звернуто стягнення з підстав неналежного виконання ОСОБА_2 його зобов’язань за кредитним договором, та таким чином склалась ситуація, за якої ОСОБА_1 виконав вимоги боржника за зобов’язанням перед третьою особою, що стало підставою для стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в межах зворотної вимоги. Але станом на теперішній час зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 р. не виконані в повному обсязі.

З доданого розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року вбачається, що сума неповернутих кредитних коштів за вказаним кредитним договором станом на 29.09.2016 року складає 281278,14 доларів США. До того ж, у вказаному розрахунку зазначено, що ОСОБА_2 періодично здійснював повернення кредитних коштів, останній платіж був здійснений 31.07.2014 року у сумі 13426,89 доларів США, а наступний платіж виконаний за рахунок реалізації предмету іпотеки у сумі 109850,53 доларів США (т. 2 а.с. 56).

Посилання ОСОБА_2 на лист-повідомлення банку від 30.07.2014 року, як підтвердження факту виконання ним зобов’язань за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 р. та списанням залишку заборгованості є невірним, оскільки з цього листа та листа, надісланого державному реєстратору речових прав на нерухоме майно-приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 вбачається, що зобов’язання припинені відносно дії договору іпотеки від 06.07.2007 року щодо квартири АДРЕСА_4 (т. 2 а.с. 49, 50).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Разом з тим статтею 599 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

ОСОБА_2 в позові посилається на те, що відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Разом з тим суд не знаходить підстав для застосування даної норми, оскільки позивачем не доведено в судовому порядку повне і належне виконання договору, учасником якого є позивач.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наданий позивачем в якості доказу Протокол № 1022 від 24.07.2014 року засідання кредитного комітету суд до уваги не бере, оскільки він не підписаний членами комітету і має розбіжності від оригіналу. Натомість представником ПАТ «Фідобанк» на адресу суду надісланий чинний протокол, який підписаний членами кредитного комітету, і на підставі якого банком було вчинено всі дії, зазначені у протоколі.

Дослідивши письмові докази, враховуючи обставини та вищезазначені положення закону, суд дійшов висновку, що доводи позивача ОСОБА_2, викладені ним у позовній заяві, та доводи його представника у судовому засіданні, не підтверджені належними доказами, а саме: не доведено повну та своєчасну сплату всіх належних сум за кредитним договором № 014/1581/74/03221 від 05.07.2007 року, про проведення відповідної експертизи для спростування правильності наданого суду розрахунку заборгованості позивачем або його представником клопотання не заявлялись.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жодна із обставин, вказаних позивачем як на підставу задоволення позову, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду, такі обставини нічим не підтверджені і необґрунтовані, оскільки при укладенні оспорюваного кредитного договору банк діяв як відповідно до вимог закону, так і укладеного між сторонами договорів іпотеки, а тому вимоги позивача суд вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-266 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 545, 611, 617, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про іпотеку», ЗУ «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» про стягнення новим кредитором грошових коштів в межах права зворотної вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (67667, АДРЕСА_5, НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий 14.12.2006 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (65049, м. Одеса, вул. Бригадна, 141, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3) в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 014/1581/74/0322 від 05.07.2007 року грошові кошти у розмірі 109850,53 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 (67667, АДРЕСА_5, НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий 14.12.2006 року Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (65049, м. Одеса, вул. Бригадна, 141, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3) сплачений судовий збір у розмірі 3445 грн.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_1 про визнання припиненим зобов’язання ОСОБА_2 перед Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 014/1581/74/0322 від 05.07.2007 року станом на 30.07.2014 року – залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Суддя О.І. Трушина