Постанова № 76171445, 30.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №404/1849/17 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/1283/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 404/1849/17

Провадження № 22-ц/784/1283/18

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

- представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Рум'янцевої Н.О., в приміщені цього суду, вступну та резолютивну частини якого проголошено того ж дня об 11 год. 56 хв., дата складення повного тексту рішення 04 червня 2018 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,

встановила

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБОНК» (далі - ПАТ «КРЕДОБАНК» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.

Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та відповідачем ОСОБА_4, укладений кредитний договір № 3895.10.00.2013, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 177 297 грн. 29 коп. на купівлю транспортного засобу - автомобіля SKODA, модель RAPID, 2013 року випуску, номер кузову НОМЕР_4. Строк користування кредитними коштами до 01 червня 2019 року.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 06 червня 2014 року укладений договір застави № 910.77756 транспортного засобу - автомобіля марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2015 року з ОСОБА_4 стягнуто загалом 200 077 грн. 63 коп. В процесі примусового виконання судового рішення встановлено факт продажу заставного автомобіля фізичній особі ОСОБА_5, а згодом - ОСОБА_2

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 всупереч договірним зобов'язанням було протиправно відчужено заставне майно, а ОСОБА_2, у зв'язку із зареєстрованим в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не може бути добросовісним набувачем, банк просив:

- витребувати у ОСОБА_2 транспортний засіб, який є предметом застави, а саме автомобіль марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер кузова НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., колір - сірий, технічний паспорт та комплект ключів до автомобіля та передати транспортний засіб, технічний паспорт та комплект ключів ПАТ «КРЕДОБАНК» на період до його реалізації;

-2-

- у рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер кузова НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., колір - сірий, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «КРЕДОБАЯНК» будь-якій третій особі - покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «КРЕДОБАЯНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах МВС України та всіх інших державних і недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажом автомобіля тощо); стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» витрати із сплати судового збору у розмірі 2 671 грн. 80 коп.

У відзиві на позов, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на умови договору застави та безпідставність вимог банку, а також набуття ОСОБА_2 права на автомобіль без обтяжень, просила відмовити в позові та стягнути 12 000 грн. витрат на послуги адвоката. У відповіді на відзив, Банк посилався на недобросовісність набуття ОСОБА_2 предмету застави через наявність обтяження, що зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень.

Позиція ОСОБА_4 суду невідома, оскільки справу розглянуто за його відсутності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року позов банку задоволено. Ухвалено: витребувати у ОСОБА_2 транспортний засіб марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер кузова НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., сірого кольору, та передати транспортний засіб, технічний паспорт та комплект ключів ПАТ «КРЕДОБАНК» на період до його реалізації; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3895.10.00.2013 від 06 червня 2014 року укладеному між Банком та ОСОБА_6 у розмірі 200 077 грн. 63 коп. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер кузова НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., сірого кольору, шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «КРЕДОБАЯНК» будь-якій третій особі - покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «КРЕДОБАЯНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії в органах, територіальних та структурних підрозділах, управліннях та відділеннях МВС України та всіх інших державних і недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі/їх дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов'язані з продажом автомобіля тощо); стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» 2 671 грн. 80 коп. судового збору, з кожного по 1 335 грн. 90 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням статей 572, 587, 589, 590 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу» є підстави для звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі поданій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «КРЕДОБАНК» відмовити у повному обсязі.

-3-

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 як добросовісний набувач набула право на автомобіль без обтяжень, отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а тому стаття 27 Закону України «Про заставу» не підлягає застосуванню у цій справі.

Крім того, договір застави не містить умов для категоричної заборони відчуження предмета застави заставодавцем без згоди Банка, що передбачено п. 3.1.2, п. 4.1.3 договору застави, а банк не виконав умов п. 3.1.1. цього договору, чим скористався ОСОБА_4 У зв'язку тим, з відчуженням автомобіля ОСОБА_5, 02 липня 2014 року договір застави припинив чинність з підстав передбачених п. 6.2 договору застави та п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України, а саме у зв'язку з реалізацією предмета застави та до Державного реєстру повинні були бути внесені дані про припинення застави. До того, суд порушив норми процесуального права, розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_4

ПАТ «КРЕДОБАНК» відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасника справи, яка з'явилась в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 3895.10.00.2013 та договір застави транспортного засобу автомобіля марки SKODA, модель RAPID, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, випуску 2013 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, об'єм двигуна 1197 куб.см., колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1. Того ж дня обтяження зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 5 - 14).

02 липня 2014 року спірний автомобіль (реєстраційний номер НОМЕР_1) зареєстровано на ім'я нового власника ОСОБА_5 (реєстраційний номер НОМЕР_2), а 27 червня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_3) (а.с. 76, 97-101, 132-136 зворот).

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 грудня 2015 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь банку 198 096 грн. 63 коп. кредитної заборгованості та 1 981 грн. сплаченого судового збору.

16 червня 2017 року державним виконавцем Кіровського ВДВС міста Кіровоград ГТУЮ у Кіровоградської області відкрито виконавче провадження (а.с. 16).

-4-

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Застава є способом забезпечення зобов'язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу» ).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Пунктом 3.1.4 розділу 3 договору застави передбачено, що заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, оплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацію предмета застави.

За рішенням застоводержателя задоволення його вимог може здійснюватися у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Вибір способу звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й способу позасудового порядку звернення стягнення, здійснюється заставодержателем на його розсуд (п.5.4 договору застави)

Згідно з пунктом 4.1.4 розділу 4 договору застави заставодавець зобов'язаний не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом застави, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від заставодержателя.

Суд встановив, що ОСОБА_4 всупереч умовам укладеного з банком договору застави здійснив відчуження автомобіля, що є предметом застави, без письмового дозволу та відома банку.

Відповідно до частини першої статті 587 ЦК України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» боржник повинен своєчасно повідомляти обтяжувача про загрозу втрати, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета обтяження.

-5-

За положеннями пункту 3 частини другої статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду мають зазначатись, зокрема, заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні суду, є одним із заходів примусового виконання цього рішення.

Установивши, що ОСОБА_4 не виконав належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 198 096 грн. 63 коп., без погодження та письмового дозволу заставодержателя продав транспортний засіб, який є предметом застави, обтяження за яким зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 як добросовісний набувач набула право на автомобіль без обтяжень, отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а тому стаття 27 Закону України «Про заставу» не підлягає застосуванню у цій справі, не знайшли свого підтвердження.

Так, за результатом аналізу частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» можна зробити висновок, що в разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відповідач ОСОБА_2 може бути добросовісним набувачем лише за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не було відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в договорі застави відсутні категоричні умови заборони відчуження предмета застави заставодавцем без згоди Банка, не заслуговують на увагу, оскільки згідно п. 4.1.4 цього договору відчуження предмета застави зобов'язувало заставодавця отримати письмову згоду на це від заставодержателя.

При цьому, умови п. 4.1.3 договору застави зобов'язували заставодавця, зокрема при відчуженні майна без згоди заставодавця негайно повідомити про це заставодержателя і на вимогу останнього замінити його іншим рівноцінним майном, або, незалежно від настання терміну, виконати основне зобов'язання.

Проте як встановлено такі обов'язки ОСОБА_4 не були виконані.

Те, що банк не скористався своїм правом здійснення перевірки в натурі наявності, умови збереження та експлуатації (використання) предмета застави та у разі відчуження (про що заставодевець не повідомив банк) вимагати заміни предмета застави іншим рівноцінним майном згідно п. 3.1.1., 3.1.2 договору не звільняло заставодавця від виконання ним покладених на нього за договором обов'язків та саме по собі не є підставами з яким п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України та п. 6.2. умов договору застави пов'язують припинення застави.

Посилання в апеляційній сказі на те, що за встановлених обставин реалізація предмета застави є підставою припинення застави, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 593 ЦК України та п. 6.2 умов договору застави, не заслуговують на увагу, оскільки зазначені в цій статті та умовах договору підстави поширюється на випадки, коли предмет застави реалізовано в установленому законом та договором порядку.

-6-

Крім того, розгляд справи у відсутність відповідача ОСОБА_4, який судом першої інстанції був належним чином повідомленим про час і місце судового засідання (а.с. 151), згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Отже, вирішуючи спір, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374-375, 382 ЦПК України, колегія суддів ,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 31 серпня 2018 року