Постанова № 76171333, 30.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/607/18 30.08.2018

Провадження №22-ц/784/1246/18

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Цуркан І.І.

За участю учасників справи: представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року, постановлене в приміщенні того ж суду у складі судді Козаченка Р.В. о 14 год. 31хв. (повний текст складено 01.06.2018 року) у цивільній справі (єдиний унікальний номер 489/607/18, номер провадження 22-ц/784/1246/18) за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду в сумі 385684,53 грн.

Свої вимоги обґрунтовував наступним. Наказом ДПП від 10.12.2015 року № 21 о/с ОСОБА_3 призначений на посаду інспектора роти № 4 батальйону № 4 УПП у м. Миколаєві ДПП. 16.09.2016 року згідно з розстановкою сил та засобів роти №4 батальйону №4 УПП у м. Миколаєві ДПП екіпаж КАНТ-0452 у складі капрала поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції Буркова М.С. заступили на службу по охороні громадського порядку в Центральному районі м. Миколаєва в нічну зміну на службовому автомобілі «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1.

17.09.2016 року близько 06 год.30 хв. на перехресті вул. Сивашської Дивізії та вул. Березневого повстання в м. Миколаєві ОСОБА_3., керуючи зазначеним службовим автомобілем, при виконання маневру, а саме повороту ліворуч, здійснив наїзд на бордюрний камінь, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. В той же день відносно ОСОБА_3 було складено адміністративний протокол за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340,00 грн.

Вартість матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до висновку експертного дослідження від 06.02.2017 року складає 385684,53 грн. Посилаючись на те, що службовий автомобіль не відремонтований, вимоги ст. 22, 1166, 1187 ЦК України просили стягнути з відповідача вказану суму (а.с.1-2).

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП. Заява про його поновлення не подавалась (а.с.73-78).

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення вимог процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та задовольнити позов. Посилається на те, що на суд невірно застосував до спірних правовідносин норми КЗпП. На думку позивача норми КЗпП не поширюються на працівників поліції, оскільки правовідносини регулюються спеціальним законом «Про Національну поліцію», ст. 19 якого передбачає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність (а.с. 87-89).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити. Вважає, що рішення суду, постановлене із застосуванням норм КЗпП є законним та обгрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Згідно зі ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вищенаведені норми.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції. Норми, які б регулювали матеріальну відповідальність працівників поліції, заподіяну ними під час виконання службових обов'язків, в ньому відсутні. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону № 580-VIII).

За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 23 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженої Постановою КМУ від 29 липня 1991 року N 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Знову ж законодавець робить посилання до застосування закону, норми яких відсутні у спеціальному законі.

Таким чином спеціальний закон допускає застосування до правовідносин, які ним не врегульовані, інших нормативно-правових актів.

Таким нормативно-правовим актом є КЗпП України, главою IX якого врегульовані питання покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

З огляду на викладене посилання апелянта на те, що суд першої інстанції необгрунтовано застосував до спірних правовідносин норми КЗпП, є безпідстаним.

Позивач в позові посилався на норми ст. 22, 1166, 1187 УК України. З урахуванням того, що в обгрунтування позову позивач посилався саме на наявність трудових відносин з відповідачем, суд правильно застосував норми, які регулюють дані правовідносини, не порушивши при цьому вимоги ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установу, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 є працівником поліції відповідно до наказу № 21 о/с від 10.12.2015 року. Під час виконання ним службових обов'язків 17 вересня 2016 року з його вини сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої службовий автомобіль, яким він керував, - «Toyota Prius» д.н.з. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження. Зазначені обставини встановлені постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.10.2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 340,00 грн., а також матеріалами службового розслідування, проведеного за вказаним фактом ДТП Департаментом патрульної поліції на підставі наказу від 19.09.2016 року № 2909, та виданим нею наказом № 3749 від 28.10.2016 року, яким ОСОБА_3 визнано винним у порушенні п.п. 1, 12 ч.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» та притягнуто до дисціплінарної відповідальності у вигляді догани.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачу про наявність шкоди, заподіяної працівником, остаточно стало відомо 28.10.2016 року, тобто коли було видано наказ про притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності. До суду позивач звернувся 05 лютого 2018 року з пропуском річного строку, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗпП України. Заява про поновлення пропущеного строку в справі відсутня.

За такого доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до приписів ч.1 ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Суддя Н.В. Самчишина

Суддя Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 30.08.2018 року.