Постанова № 76170320, 29.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7679/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/1061/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

В вересні 2015 року ПАТ «Ідея Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що на підставі договору від 22.03.2013 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 57 770 грн. зі сплатою 2,5% річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. З метою забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір поруки від 11.02.2015 року, за яким ОСОБА_3 поручився за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором в межах п'ятдесяти гривень. ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором не виконує, в результаті чого виникла заборгованість станом на 10.08.2015 року на загальну суму 69 213 грн. 34 коп. Тому ПАТ «Ідея Банк» просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 69 163 грн. 34 коп. та відповідно до договору поруки просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 50 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №F86.102.76037 від 22.03.2013 року в розмірі 69 163 (шістдесяти дев'яти тисяч сто шістдесяти трьох) гривень 34 копійок.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором №F86.102.76037 від 22.03.2013 року в розмірі 50 (п'ятдесяти) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 691 (шістсот дев'яносто однієї) гривні 65 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ 19390819) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 48 копійок.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Покликається на те, що суд не дослідив докази по справі, не встановив достовірність підпису в кредитному договорі, не дослідив документ, який доводить факт отримання нею коштів. Крім того, судом першої інстанції не було допущено її представника до розгляду справи, а відтак позбавив її права заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису у кредитному договорі та в судовому засіданні. Враховуючи наведене просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 «Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу».

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 22.03.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №F86.102.76037, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в 57 770 грн. з терміном користування кредитом на 60 місяців. Позичальник зобов'язується сплачувати кредит та відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5% річних щомісяця згідно графіка щомісячних платежів, та за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,85% від початкової суми кредиту.

Підписавши кредитний договір, ОСОБА_2 погодилася з усіма істотними умовами такого договору.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №F86.102.76037 від 22.03.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 11.02.2015 року.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору шляхом не здійснення своєчасного погашення основного боргу та відсотків за користування кредитними коштами в установлені кредитним договором строки, у останньої утворилася заборгованість.

Станом на 10.08.2015 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитним договором №F86.102.76037 від 22.03.2013 року, яка становить 69 213 грн. 34 коп. та складається з:

- основного боргу в розмірі 44 602 грн. 25 коп.;

- простроченого боргу в розмірі 5 994 грн. 89 коп.;

- прострочених процентів в розмірі 10 061 грн. 71 коп.;

- строкових процентів в розмірі 197 грн. 54 коп.;

- нарахованої плати за обслуговування кредиту в розмірі 1 094 грн. 11 коп.;

- пені за останній рік в розмірі 7 262 грн. 84 коп.

Постановляючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства ПАТ «Ідея Банк», суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, забезпечений порукою, внаслідок чого у неї виникла відповідна заборгованість перед позивачем, що стало підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

За вимогами, передбаченими в ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами, а з вимогами ст.610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України).

Пунктом 4 Договору поруки від 11 лютого 2015 року передбачено, що поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником всіх зобов'язань в сумі 50 грн., де кредитор - Публічне акціонерне товариство /ПАТ/ ОСОБА_4; поручитель - ОСОБА_3; боржник - ОСОБА_2

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не допустивши до участі у справі мого представника, позбавив її права клопотати про призначення почеркознавчої експертизи підпису в кредитному договорі та в судовому засіданні заперечити позовні вимоги, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 року на адресу Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_2 надіслала заперечення на позовну заяву в якому вказала, що позов не визнає та просить розгляд справи проводити у її відсутності, проте дане заперечення не містить клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Таке клопотання не містить й апеляційна скарга.

Крім того, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 колегія суддів виходить з того, що кредитний договір №№F86.102.76037 від 22.03.2013 року укладений між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 нею не оспорювався.

Посилаючись на неповне дослідження та з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, обставин справи, які на думку апелянта, мають істотне значення для вирішення спору, посилання на те, що суд першої інстанції не дослідив належними чином та не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, апелянт в апеляційній скарзі не конкретизував, які саме обставини не були досліджені судом першої інстанції, і яким конкретно доказам не надано належної оцінки.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п.1 ч.1 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 листопада 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29.08.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета