Вирок № 76170088, 30.08.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/8137/17

провадження № 1-кп/415/244/18

ВИРОК

Іменем України

30.08.18 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №2015130240000294 від 11 лютого 2015 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше судимого: 02.10.2000 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України до 3-х років позбавлення волі, з відстрочкою виконання вироку на 1 рік 6 місяців; 03.12.2001 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 3-х років 2 місяців позбавлення волі; 25.10.2004 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 185, ст. 69, 70,71 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільнився 06.03.2006 року за відбуттям строку покарання; 17.10.2012 року Бердянським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, звільненому з місць позбавлення волі 09.11.2012 року за відбуттям строку покарання, 16 листопада 2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115, ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Гуртового Б.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу керівника сектору «А» № 123 від 22.11.2014 року ОСОБА_1, який проходив військову службу в військовій частині – польова пошта В4680 на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 механізованого батальйону, був залучений до складу сил та засобів сектору «А», які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Будучи військовослужбовцем військової частини – польова пошта В4680, тобто військовою службовою особою, рядовий ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 121-122 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України (зокрема – положень ст.3 про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю) та законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів начальників, беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, бути взірцем належної поведінки, виконуючи службові обов'язки не вживати алкогольних напоїв.

Однак, ОСОБА_1, усупереч вимог вищенаведеного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на злочинний шлях.

10.02.2015 року, в денний час, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем дислокації військової частини - польова пошта В4680 розташованою за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 38а, знаходячись в салоні службового автомобіля УАЗ, яким він користувався, під час прибирання салону вказаного автомобілю, знайшов корпус ручної осколкової гранати оборонної дії Ф-1, спорядженого уніфікованим запалом для ручних гранат УЗГРМ-2 (засобами підриву).

ОСОБА_1, як діючий військовослужбовець, усвідомлюючи, що вказані предмети являються бойовими припасами і маючи намір на їх незаконне придбання та носіння, про свою знахідку командування частини не повідомив, при чому, незаконно, без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання. зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами) дозволу, шляхом привласнення знайдених бойових припасів, незаконно придбав корпус ручної осколкової гранати обороної дії Ф-1, спорядженого уніфікованим запалом для ручних гранат УЗГРМ-2 (засобами підриву), яка відповідно до висновку судової вибухотехнічної експертизи №106 від 28.03.2015 належать до категорії бойових припасів, а саме, взяв їх до своїх рук та поклав до кишені свого одягу (куртки), тобто здійснив незаконне придбання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.

Надалі, 10.02.2015 року, у вечірній час, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на незаконне носіння боєприпасів, ОСОБА_1 діючи умисно, залишив місце розташування свого підрозділу військової частини – польова пошта В4680, яка розташована за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Жовтнева, 38а, маючи при собі корпус ручної осколкової гранати оборонної дії Ф-1, спорядженого уніфікованим запалом для ручних гранат УЗГРМ-2, який знаходився при ньому в кишені його куртки, направився на невстановленому автомобілі таксі до приміщення кафе-бару «Лісабон», розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Постишева, будинок №3.

Приїхавши до кафе-бар «Лісабон», ОСОБА_1 продовжував здійснювати свій злочинний намір направлений на незаконне носіння бойового припасу без передбаченого закону дозволу до його застосування в приміщенні вищевказаного кафе-бару о 23.15 годині зазначеного дня, тобто здійснив незаконне носіння бойових припасів – спорядженої ручної осколкової гранати Ф-1 без передбаченого законом дозволу.

Згідно висновку судової вибухотехнічної експертизи №106 від 28.03.2015 – надані на дослідження предмети, вилучені 11.02.2015 в ході огляду місця події в приміщенні кафе-бару «Лісабон» за адресою: місто Лисичанськ вулиця Постишева, будинок №30, являються:

- деталями накольного механізму підривника УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який входить до складу уніфікованого підривника дистанційної дії типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, відноситься до боєприпасів та застосовується для підриву корпусів бойових ручних осколкових гранат Ф-1, РГД-5, РГ-42 промислового виготовлення;

- уламками корпусу ручної оборонної осколкової гранати – Ф-1 промислового виготовлення.

Надані на дослідження деталі накольного механізму підривника УЗРГМ-2 та металеві уламки, утворились внаслідок вибуху бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1, промислового виготовлення, яка відноситься до боєприпасів.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Надалі, 10.02.2015 року о 23.15 годині в приміщенні кафе-бару «Лісабон», розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Постишева, 30, між відвідувачами ОСОБА_1, невстановленою особою з одного боку та ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з іншого боку, на грунті неприязних відносин відбувся словесний конфлік.

Під час конфлікту ОСОБА_4, знаходячись неподалік від танцювального майданчику, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс не менше 3 ударів руками в область обличчя ОСОБА_1, в результаті якого останній впав на підлогу.

Надалі, ОСОБА_1 згадав, що в кармані його куртки знаходиться споряджена граната Ф-1 з підривачем УРЗГМ-2, яку він вирішив взяти в руку з метою нанесення нею тілесних ушкоджень ОСОБА_4, діючи з прямим умислом, розуміючи вибухові властивості вищевказаної гранати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, а саме те, що він перебуває у громадському місті, у якому знаходиться понад 10 осіб та передбачаючи, що оточуючим особам, внаслідок можливого вибуху гранати будуть завдані тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, привів гранату в бойову готовність, зірвавши лівою рукою кільце з запобіжника.

Однак, ОСОБА_4, продовжив наносити численні удари руками в область обличчя ОСОБА_1, в результаті яких, останній знову впав на підлогу. В цей час ОСОБА_4 здійснив ще один удар ногою в область обличчя ОСОБА_1 поки останній перебував у положенні лежачи.

Після цього, ОСОБА_1 піднявшись з підлоги, з метою припинення протиправних дій зі сторони ОСОБА_4, продемонстрував перед ОСОБА_4 гранату Ф-1, яка була приведена в бойову готовність та яка знаходилась в його правій руці, після цього правою рукою, в якій перебувала граната Ф-1, яка була приведена в бойову готовність у напрямку з верху вниз наніс 2 удари по голові ОСОБА_4, після чого, спусковий важіль підривача УРЗГМ - 2 відірвався, що призвело до запалювання підривача гранати та її вибуху.

В результаті протиправних дій ОСОБА_1, які виразились у застосуванні ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 у приміщенні кафе-бару «Лісабон», розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Постишева, 30, потерпілими заподіяні наступні тілесні ушкодження:

- ОСОБА_3 – у вигляді проникаючого осколкового торакоабдомінального поранення грудної клітини ліворуч з пошкодженням діафрагми шлунку, товстого кишковика, внутрішньошлункової кровотечі, геморрагічного шоку 2 ст., травматичного шоку 2 ст., посттравматичного лівостороннього пневматораксу, численних осколкових сліпих поранень лівої верхньої кінцівки, обширної міжм’язової гематоми лівого передпліччя з частковим пошкодженням лучової артерії, численних інородних тіл м’яких тканин лівого передпліччя, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №50 від 25.05.2015, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення;

- ОСОБА_5 – у вигляді рубців в ділянці лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи №242 від 12.01.2016, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, заподіявши короткочасний розлад здоров’я, осколкового проникаючого інфікованого рогівкового поранення з випаданням оболонок ока, гіфеми, гемофтальму тяжкого ступеня правого ока, з наявністю внутрішньоокових чужорідних тіл, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №242 від 12.01.2016, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою втрати загальної працездатності більш ніж на 1/3, та не несли ознак небезпечності для життя на момент спричинення;

- ОСОБА_6 – у вигляді мінно-вибухової травми, відкритого осколкового переламу лівої великогомілкової кістки у верхній третині без зміщення, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №94 від 27.04.2017, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як для одужання та відновлення функції необхідно більш ніж 3 тижні, та не мають ознак небезпечності для життя;

- ОСОБА_4 – у вигляді осколкового поранення м’яких тканин лівого ліктевого суглобу, верхньої треті обох стегон, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №207 від 16.10.2015, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_7 – у вигляді осколкового поранення лівого гомілковостопного суглобу, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи №208 від 16.10.2015, відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_8 – у вигляді осколкового поранення області шиї, лівого гомілковостопного суглобу, стопи, правого стегна, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №202 від 30.10.2015, відносяться до легких тілесних ушкоджень, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_9 – у вигляді осколкового поранення м’яких тканин правої надбрівної дуги, які, згідно висновку експерта №93 від 26.04.2017, відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_10 – у вигляді осколкового поранення правого гомілковостопного суглобу, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи №210 від 16.10.2015, відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_11 – у вигляді осколкового поранення завушної області зліва, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи №209 від 16.10.2015, відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, заподіявши короткочасний розлад здоров’я;

- ОСОБА_12 – у вигляді мінно-вибухової травми, численних дрібних осколкових поранень верхніх та нижніх кінцівок, тулуба та обличчя, наявності чужорідних тіл, сліпого осколкового поранення нижньої третини лівого передпліччя з пошкодженням променевої артерії, які, згідно висновку судово-медичної експертизи №92 від 24.04.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та не є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив:

- умисне тяжке тілесне ушкодженні, що є небезпечним для життя в момент заподіяння по відношенню до потерпілого ОСОБА_3, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій та спричинило інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину потерпілому ОСОБА_5, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України,

- умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя потерпілого ОСОБА_6, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України,

- умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відповідно до ст. 63 Конституції України відмовився, зазначивши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, просив пробачити його та суворо не наказувати.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судове засідання не з’явились, надали суду заяви, в яких просили провести судовий розгляд даного кримінального провадження за їх відсутністю, покарання призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що є небезпечним для життя потерпілого ОСОБА_3 в момент заподіяння та в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій та інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину потерпілого ОСОБА_5, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

Доведеною в судовому засіданні суд вважає винуватість ОСОБА_1 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя потерпілого ОСОБА_6, та придбанні і носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України відповідно.

Також, винність ОСОБА_1 в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 125 КК України), середньої тяжкості (ч. 1 ст. 122 КК України) та тяжких злочинів (ч. 1 ст. 263 КК України, ч. 1 ст. 121 КК України);

- особу винного, який не працює, є військовослужбовцем та учасником антитерористичної операції ( том І а.с.57) не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, не одружений, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (том І а.с. 214,215), раніше судимий (том ІІ а.с. 42),

- та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_1 маючи не зняті та непогашені судимості за вчиненні умисних злочинів знов вчинив умисні злочини та вчинення злочину загально небезпечним способом.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також беручи до уваги дані про репутацію обвинуваченого який, маючі не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні злочини проти громадської безпеки та життя і здоров’я осіб, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, та, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів невеликої, середньої тяжкості та тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 121 КК України та обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 125 КК України.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочинів останнім, поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які повністю викривають його у вчинених злочинах, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та беручи до уваги думку потерпілих, які щодо призначення покарання обвинуваченому посилалися на розсуд суду, а також відсутність тяжких наслідків від вчиненого, підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 максимальної міри покарання у виді позбавленні волі, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, суд не вбачає.

На переконання суду, таке покарання буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України, викладені в даному вироку, до ухвалення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017 року, яким ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання на підставі ст. 70 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією всього належному йому майна, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, - за сукупністю злочинів: застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України, судом не встановлено. Підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід відраховувати з 10 листопада 2015 року.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за даним вироком слід зарахувати покарання у виді позбавлення волі, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком - вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 листопада 2017 року - з 10.11.2015 року по 20.06.2017 року включно, за правилами ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід в межах даного кримінального провадження під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 не обирався Підстав щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 - суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не пред’явлені, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1:

-вибухотехнічної експертизи № 106 від 28.03.2015 року (а.с.156-162), що згідно довідки НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 155) складає 491 (чотириста дев’яносто одну) грн.. 04 коп. (одержувач - № рахунку 31116115700009, УК у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя /Шевч./24060300, код банку 813015, Код ЄДРПОУ 38025367, назва банк – ГУДКСУ у Запорізькій області) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави;

-дактилоскопічної експертизи № 386/181 від 01.03.2015 року, що згідно довідки НДЕКЦ ( том І а.с.183) складає 368 (триста шістдесят вісім) грн. 28 коп. (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави;

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-компакт-диск з написом «VS DVD-RV» з відеозаписом камер спостереження кафе-бару «Ліссабон» м. Лисичанська від 10.02.2015 року, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом, підписом слідчого, згідно постанови слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВС від 12.02.2015 року (а.с.103) - зберігається в матеріалах даного кримінального провадження № 2015130240000294 від 11 лютого 2015 року(а.с. 104) – залишити в матеріалах даного кримінального провадження № 2015130240000294 від 11 лютого 2015 року;

-змив речовини темного кольору з підлоги в центрі залу, змив речовини темного кольору з підлоги залу № 2, змив речовини темного кольору з підлоги з місця вибуху, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом, підписами понятих, слідчого; змив рідини бурого кольору зі столу № 1, змив рідини бурого кольору з підлоги біля барної стойки, змив рідини бурого кольору зі снігу при вході в кафе-бар «Ліссабон» м. Лисичанська, змив рідини бурого кольору зі снігу при вході в кафе-бар «Ліссабон» м. Лисичанська, запаковані до паперових конвертів з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого; зразки грунту з епіцентру вибуху, важіль, кільце з чекою, що є деталями накольного механізму підривника УЗРГМ-2, металеві уламки гранати Ф-1, запаковані до поліетиленового спецпакету для речових доказів № 2460884 з пояснювальним написом, печаткою «НДЕКЦ № 18/18», згідно постанови ст. слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВС від 06.04.2015 року (а.с.164-164) та квитанції (а.с.170), знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – підлягають знищенню.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 121, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 122, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 121 КК України – у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років;

за ч. 1 ст. 263 КК України – у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 (шість) місяців;

за ч. 2 ст. 125 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, - не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 10 листопада 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за даним вироком слід зарахувати покарання у виді позбавлення волі, відбуте ОСОБА_1 за попереднім вироком - вироком Жовтневого районного суду міста Харкова від 16 листопада 2017 року - з 10.11.2015 року по 20.06.2017 року включно, за правилами ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення

-вибухотехнічної експертизи № 106 від 28.03.2015 року у сумі 491 (чотириста дев’яносто одна) грн. 04 коп. (одержувач - № рахунку 31116115700009, УК у Шевченківському р-ні м.Запоріжжя /Шевч./24060300, код банку 813015, Код ЄДРПОУ 38025367, назва банк – ГУДКСУ у Запорізькій області)

-дактилоскопічної експертизи № 386/181 від 01.03.2015 року у сумі 368 (триста шістдесят вісім) грн. 28 коп. (одержувач - УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31112115012051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача- Казначейство України (ЕАП), МФО 899998).

Речові докази:

-компакт-диск з написом «VS DVD-RV» з відеозаписом камер спостереження кафе-бару «Ліссабон» м. Лисичанська від 10.02.2015 року, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом, підписом слідчого, згідно постанови слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВС від 12.02.2015 року - зберігається в матеріалах даного кримінального провадження № 2015130240000294 від 11 лютого 2015 року – залишити в матеріалах даного кримінального провадження № 2015130240000294 від 11 лютого 2015 року;

-змив речовини темного кольору з підлоги в центрі залу, змив речовини темного кольору з підлоги залу № 2, змив речовини темного кольору з підлоги з місця вибуху, запакований до паперового конверту з пояснювальним написом, підписами понятих, слідчого; змив рідини бурого кольору зі столу № 1, змив рідини бурого кольору з підлоги біля барної стойки, змив рідини бурого кольору зі снігу при вході в кафе-бар «Ліссабон» м. Лисичанська, змив рідини бурого кольору зі снігу при вході в кафе-бар «Ліссабон» м. Лисичанська, запаковані до паперових конвертів з пояснювальними написами, підписами понятих, слідчого; зразки грунту з епіцентру вибуху, важіль, кільце з чекою, що є деталями накольного механізму підривника УЗРГМ-2, металеві уламки гранати Ф-1, запаковані до поліетиленового спецпакету для речових доказів № 2460884 з пояснювальним написом, печаткою «НДЕКЦ № 18/18», згідно постанови ст. слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВС від 06.04.2015 року та квитанції, знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області – знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та направити обвинуваченому, потерпілим, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова