Ухвала суду № 76168029, 23.08.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6219/18

Провадження № 1-кс/461/7149/18

У Х В А Л А

про надання дозволу на арешт майна

23.08.2018 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Волоско І.Р., секретар Мисько С.М., за участю прокурора Бурда П.О., слідчого Захарчука Я.В. розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 про надання дозволу на арешт майна, -

в с т а н о в и в :

старший слідчий в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 42018140400000168 від 15.08.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, погодженим прокурором військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, вилучене у на майно, вилучене у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Подане клопотання мотивує тим, що вилучені під час обшуку предмети, речі та документи є такими, в яких зафіксовані відомості про обставини готування та вчинення вказаного кримінального правопорушення, можуть бути використані в якості доказів у даному кримінальному провадженні та є необхідні для призначення і проведення відповідних експертиз, з метою розкриття злочинів.

В судовому засіданні слідчий та прокурор вимоги клопотання підтримали у повному обсязі, просять клопотання задовольнити.

Заслухавши пояснення слідчого та прокурора, дослідивши матеріали клопотання та докази, додані до такого, приходжу до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУ НП у Львівській області розслідується кримінальне провадження № 42018140400000168 від 15.08.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

21.04.2018 року в ході проведення невідкладного обшуку автомобіля НОМЕР_1, який був припаркований на узбіччі автодороги на відрізку Червоноград – Ковель у с. Боянець Сокальського району Львівської області виявлено та вилучено наступні речі та предмети, документи, грошові кошти: 3 купюри номіналом по 500 грн.; 1 купюра номіналом 200 грн.; 9 купюр номіналом 100 грн.; 6 купюр номіналом 50 грн.; 4 купюри номіналом 20 грн., що були виявлені та добровільно видані ОСОБА_3 на загальну суму 2980 грн. ОСОБА_4 добровільно видав належні йому грошові кошти, серед яких: 3 купюри номіналом 100 грн.; 17 купюр номіналом 50 грн.; 4 купюри номіналом 20 грн.; 2 купюри номіналом 10 грн. на загальну суму 1250 грн. ОСОБА_5 добровільно видав належні йому грошові кошти, серед яких: 115 купюр номіналом 500 грн.; 27 купюр номіналом 200 грн.; 5 купюр номіналом 100 грн. на загальну суму 63470 грн. 23 купюри номіналом 100 доларів США; 4 купюри номіналом 50 доларів США; 3 купюри номіналом 20 доларів США; 2 купюри номіналом 10 доларів США; 5 купюр номіналом 5 доларів США на загальну суму 2605 доларів США; 2 купюри номіналом 50 євро; 2 купюри номіналом 10 євро на загальну суму 120 євро; 2 купюри номіналом 100 польських злотих; 2 купюри номіналом 50 польських злотих; 1 купюра номіналом 20 польських злотих на загальну суму 320 злотих. ОСОБА_6 добровільно видав належні йому грошові кошти, серед яких: 6 купюр номіналом 200 грн.; 12 купюр номіналом 100 грн.; 3 купюри номіналом 50 грн. на загальну суму 2550 грн. Крім цього під час обшуку ОСОБА_6 виявлено та вилучено протокол про порушення митних правил №0197/20900/17 від 12.01.2018 на 3-х арк. Також, в ході обшуку авто НОМЕР_1 виявлено та вилучено моб. тел. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, серед яких: 2 моб. тел. марки «Samsung», 4 моб. тел. марки «iPhone», моб. тел. марки «Xiaomi», моб. тел. марки «Nokia».

21 серпня 2018 року вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, так як у слідства є достатні підстави вважати, що з даних мобільних телефонів невстановлені на даний час спільники ОСОБА_7 контактували між собою та узгоджували дії по отриманню неправомірної вигоди, виявлені грошові кошти можуть бути об’єктами неправомірної вигоди як встановленого випадку так і не встановлених на даний час випадків аналогічних правопорушень, свідчити про причетність до вчинення даного правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним статті 98цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий в обґрунтування поданого клопотання зазначає про те, що вилучені у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 речі та грошові кошти під час досудового розслідування відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу та з метою подальшого забезпечення відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди та враховуючи те, що санкція статті, передбаченої ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі із конфіскацією майна, однак слідчий суддя не може з цим погодитись.

Слідчий в судовому засіданні не довів, що існують ризики, передбачені ч.2 ст.170 КПК України, можливість використання вказаних грошових коштів та майна як доказу, про що в клопотанні не вказано. Слідчий також не довів наявності достатньої підозри вважати, що скоєно кримінальне правопорушення особами у яких вилучене майно та грошові кошти.

При цьому, відповідно до вимог ч.6 ст.170 КПК України, арешт майна з цією метою може бути накладений на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду завдану діями цих осіб.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено про наявність підстав для арешту майна, відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

у задоволені клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 про надання дозволу на арешт майна вилучене у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.Р.Волоско.