Рішення № 76168015, 15.08.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3086/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Мисько С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79013, м.Львів, вул.Ак.Єфремова 32А), яка діє в інтересах ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна 6), Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області (79005, м.Львів, вул.К.Левицького 18), Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, пр.Шевченка 17-19) про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, Прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що ОСОБА_2 незаконно перебував під слідством та судом впродовж 72 місяців та 8 днів, а саме: з 08.02.2012 року (постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2Л.) по 15.02.2018 року (постанова про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2Л.). Відтак, вважає, що за цей період йому було заподіяно значної моральної шкоди, а в його житті відбулися негативні зміни, які суттєво вплинули на відносини в роботі, з друзями та в сім’ї. Протягом шести років ОСОБА_2 доводив свою невинуватість у скоєнні інкримінованих йому злочинів, у зв’язку з чим, змушений був витрачати свій час на участь в слідчих діях та в судових засіданнях, постійно хвилюватися за своє майбутнє, що негативно позначилось на його моральному та психологічному стані. Вважає, що з вини органів досудового слідства були порушені його життєві умови як в побуті так і у роботі, було порушено авторитет та ділову репутацію на роботі, відбувся розрив особистих та ділових відносин з багатьма людьми. Участь у кримінальній справі потягла за собою нераціональне витрачання часу, обумовили значну витрату фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, внаслідок чого позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 269 120,00 грн. Крім того просить стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти, внесені у виді застави за ОСОБА_2 з інфляційними витратами в розмірі 40 084,00 грн.

Представник ГУ Казначейства України – ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що проти позовних вимог заперечує повністю з наступних підстав. Зокрема, вважає, що позивач після закриття кримінального провадження 15.02.2018 року повинен був звернутися до органів, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження із заявою про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями. Щодо стягнення з державного бюджету України внесеної застави в сумі 17 000 грн. та нарахованих на неї інфляційних витрат, то вважає, що сума внесеної застави відповідно до Закону не може відшкодовуватися. Крім того, вважає, що у матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди, а заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди є значно завищеним та таким що не відповідає обставинам справи та значно перевищує законодавчо гарантований мінімум.

Представником Прокуратури Львівської області ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що з позовними вимогами не погоджується і просить відмовити в їх задоволенні. Вважає, що розрахунок моральної шкоди проведено не правильно, без врахування вимог Закону. Крім того, вважає вимогу позивача про стягнення 40 083 грн. грошових коштів, які були внесені як застава, необгрунтованою. Оскільки, застава як запобіжний захід в межах кримінальної справи регулюється КПК України, а законодавством передбачено чіткий порядок повернення застави в межах кримінально-процесуального судочинства.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити. Крім того, представник позивача надала суду додаткові пояснення, в яких вказує, що факт заподіяння моральної шкоди підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Вказала, що позовні вимоги, які розглядаються у цьому провадженні, стосуються правовідносин, які виникли між сторонами у зв’язку із зподіянням шкоди, завданої позивачу незаконними рішеннями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури чи суду, відтак регулюються нормами ЦК України, а також нормами ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Представник прокуратури Львівської області у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники відповідачів - Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.223 ЦПК України, суд вважає, що справу можна слухати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1ст.4 ЦК України).

За положенням п.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

08.02.2012 року слідчим управлінням ДПС у Львівській області відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу №141-0892 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, про що винесено постанову.

03.03.2012 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого за ч.3 ст.212 КК України.

Під час досудового слідства ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 000 грн., який був сплачений в березні 2012 року.

18.05.2012 року порушено нову кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, про що винесено постанову та яку об’єднано в одне кримінальне провадження зі справою №141-0892.

19.05.2012 року ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст.358 КК України.

28.05.2012 року складено обвинувальний висновок, який затверджений прокурором 08.06.2012 року.

Кримінальну справу скеровано до Галицького районного суду м.Львова.

За результатами розгляду справи в суді винесено постанову від 29.05.2017 року справі №1304/5380/12, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.212, ч.4 ст.358 КК України направлено для проведення додаткового розслідування.

Після надходження кримінальної справи з Галицького районного суду м.Львова до прокурора, в подальшому до органу досудового розслідування 15.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №32017140000000053 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст.358 КК України.

15.02.2018 року заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду прокуратури Львівської області ОСОБА_6, розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32017140000000053 від 15.06.2017 року за попередньою кваліфікацією кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст.358 КК України, постановив дане кримінальне провадження закрити у зв’язку із відсутністю в діях директора ТОВ «Нео-Сервіс» - ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст. 358 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в результаті незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_2 у період з 08.02.2012 року до 15.02.2018 року незаконно перебував під судом і слідством 72 місяці та 8 днів.

Суд зазначає, що досудове розслідування проводилось неповно, не об'єктивно, оскільки в ході такого не було виявлено належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.212, ч.4 ст. 358 КК України.

Таким чином, суд вважає, що незаконними рішеннями та діями посадових осіб органу досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_2 завдано моральну шкоду з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства прокуратури і суду.

Пунктом 1 ст.2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках, зокрема постановлення судом виправдувального вироку.

Відповідно до п.5 ст.3 зазначеного Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається), зокрема моральна шкода.

За час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_2 зазнав моральної шкоди, яка полягає у негативних змінах в його житті, які суттєво вплинули на відносини в роботі, з друзями та в сім’ї. Протягом шести років ОСОБА_2 доводив свою невинуватість у скоєнні інкримінованих йому злочинів, у зв’язку з чим, змушений був витрачати свій час на участь в слідчих діях та в судових засіданнях, постійно хвилюватися за своє майбутнє, що негативно позначилось на його моральному та психологічному стані. З вини органів досудового слідства були порушені його життєві умови як в побуті так і у роботі, було порушено авторитет та ділову репутацію на роботі, відбувся розрив особистих та ділових відносин з багатьма людьми. Участь у кримінальній справі потягла за собою нераціональне витрачання часу, обумовили значну витрату фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.

Згідно з пунктами 5 та 6 ст. 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Пункт 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначає, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Згідно ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет на 2018 рік» з 1січня 2018 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі– 3723,00 гривень.

Таким чином, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи, ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 269 120,00 грн., з розрахунку 3723,00 грн. (мінімальна заробітна плата станом на час винесення рішення) х 72 місяці 8 днів (кількість місяців перебування під слідством) = 269 120,00 грн.

Суд зазначає, що вказаний розмір завданої моральної шкоди є мінімальним, таким, який має бути відшкодований за відповідний період у будь-якому випадку і будь-якій особі, внаслідок незаконного притягнення її як обвинуваченої.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, стан здоров'я потерпілих, тяжкість вимушених змін у їхніх життєвих стосунках тощо.

Таким чином, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури були порушені конституційні права позивача, що завдало йому фізичних і моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_2 перебував під дією запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього обов’язків.

Постанова Пленуму Верховного Суду України у п.10-1 зазначає, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Згідно п.35 Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення коштів державного бюджету виконується виключно Державною казначейською службою України (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів).

Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/201, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені норми, стягнення на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.

Разом з тим, суд прийшов до висновку про відмову в частині позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 внесені у виді застави за ОСОБА_2 грошові кошти з інфляційними втратами в розмірі 40 084,00 грн. Суд не приймає до уваги покликання позивача та його представника на те, що внаслідок інфляції грошові кошти, які були внесені у вигляді застави, знецінились та на п.3 ст.3 ЗУ «Про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до якого у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується також інші витрати, сплачені громадянином.

Оскільки, застава, внесена як запобіжний захід в межах кримінальної справи, а тому вказані правовідносини регулюються КПК України. Зокрема, відповідно до ст.182 КПК України застава, що була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Постановою КМУ від 11.01.2012 року №15 «Про затвердження Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу» затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 року №15 визначено механізм внесення, повернення та звернення у дохід держави коштів у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до п.7 вказаного Порядку кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Окрім того, п.8 Порядку передбачено, що для повернення коштів, внесених як застава, особа подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, зокрема засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку, в якому міститься рішення про повернення застави. Таким чином, згаданим вище Положенням чітко врегульовано механізм повернення застави, вказано які саме документи повинні подаватись та визначено органи, які здійснюють таке повернення.

Згідно ч.2 ст.10 та ч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку зі звільненням позивача ОСОБА_2 від сплати судового збору при подачі позову, суму судового збору у розмірі 4036,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави у розмірі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.10,11,60,209,212 ЦПК України, на підставі ст.ст.1167,1172 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» , суд ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1) до Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна 6), Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області (79005, м.Львів, вул.К.Левицького 18), Прокуратури Львівської області (79005, м.Львів, пр.Шевченка 17-19) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна 6; ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 (79005, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди суму грошових коштів в розмірі 269120,00 грн. (двісті шістдесят дев’ять тисяч сто двадцять гривень 00 копійок)

Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна 6; ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь Державної судової адміністрації України 4036,80 грн. судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Апеляційногосуду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Волоско І.Р.