Постанова № 76163648, 30.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

33/775/410/2018(м)

263/8745/18

Головуючий суддя у 1 інстанції: Шатілова Л.Г.

Суддя доповідач: Куракова В.В.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Маріуполь

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області Куракова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, -

ВСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 24.06.2018 року о 01 год. 18 хв., навпроти будинку № 91 А по пр. Миру в м. Маріуполі керував транспортним засобом Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку у медичному закладі, або за допомогою спеціального приладу на місці зупинки відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Він же 24.06.2018 р. о 03 год. 52 хв. керував транспортним засобом Део Сенс, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан спяніння у встановленому законом порядку у медичному закладі або за допомогою спеціального приладу на місці зупинки відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказану постанову захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу в якій вказує, що з винесеною постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що суд виніс оскаржувану постанову без присутності ОСОБА_3, чим порушив право останнього на судовий розгляд. Зазначає, що суд не з'ясував всі обставини, що підлягають з'ясуванню. Звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому правопорушенні. Вказує, що оскаржувана постанова містить посилання на порушення ОСОБА_3 ст. 124 КУпАП, проте останній за вказаною статтею до відповідальності не притягувався. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати за таких підстав.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в дату винесення оскаржуваної постанови, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.ст. 9, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що судом на адресу ОСОБА_3 надсилалося повідомлення про судове засідання, проте ОСОБА_3 дане повідомлення не отримував, що підтверджується повернутим конвертом з повідомленням (а.с. 36, 37). Тобто фактично ОСОБА_3 не знав та не міг знати про судове засідання. Крім того, судове засідання відбулося не в ту дату та час, які були зазначені в протоколах про адміністративне правопорушення серії БР № 086920 та серії БР № 073190 від 24.06.2018 р., що також унеможливило гр. ОСОБА_3 бути присутнім під час винесення оскаржуваної постанови.

Проте вищенаведеним обставинам суд не надав належної оцінки та провів судове засідання за відсутності ОСОБА_3, чим порушив положення ст. 268 КУпАП та право останнього на справедливий судовий розгляд. Дана позиція повністю відповідає положенням ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного сроку незалежним і безстороннім судом.

Розглянувши адміністративну справу, суддя районного суду прийшов до передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 086920 від 24.06.2018 р. вбачається, що ОСОБА_3 24.06.2018 р. о 03-52 хв. керував т/з Део Сенс д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння (почервоніння очей, порушення координації рухів та різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Даний протокол про адміністративне правопорушення покладений в основу доказів, якими підтверджується вина ОСОБА_3 Вважаю даний протокол є недопустимим доказом з огляду на наступне. Обов'язок особи, яка складає протокол про адміністративне правопорушення встановити особу є імперативною засадою адміністративно-деліктного судочинства і вбачає встановлення особи за посвідченням водія, або за іншим документом, що посвідчує особу. Наявний в матеріалах справи протокол серії БР № 086920 від 24.06.2018 р. засвідчує, що особу гр. ОСОБА_3 було встановлено «за базами «Армор». Дане поняття не передбачено положеннями ст. 256 КУпАП, тому це є порушенням порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Крім того, вказаний протокол ОСОБА_3 не підписаний, його пояснення в протоколі не наведено. Не можна вважати даний протокол належним і допустимим доказом і з огляду на те, що в протоколі зазначено прізвища свідків, але в порушення ст. 256 КУпАП відсутні підписи цих свідків. Також вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення містить вичерпний перелік додатків до протоколу, серед яких пояснення, рапорт, копія постанови; проте фактично матеріали справи містять відеозапис з боді-камер поліцейських (а.с. 16), за таких підстав матеріали справи містять суперечності, які істотно впливають на визначення винуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. До протоколу серії БР № 086920 від 24.06.2018 р. були додані пояснення свідків (а.с. 7), разом з тим, як в поясненнях свідка ОСОБА_5, так і в поясненнях свідка ОСОБА_6 відсутнє зазначення часу доби, о котрій гр. ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити об'єктивну сторону вчиненого адміністративного правопорушення, а отже і встановити наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_3.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 073190 від 24.06.2018 р. вбачається, що ОСОБА_3 24.06.2018 р. о 01-18 год. керував т/з Део Сенс д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння (почервоніння очей, тремтіння рук, порушення координації рухів та різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Додатками до цього протоколу, як в ньому зазначено є рапорти, пояснення, копія постанови та розписка. Разом з тим, матеріали справи містять відеозапис (а.с. 28), який не зазначений в додатках до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, інформація, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення суперечить наявним в матеріалах справи доказам вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 073190 від 24.06.2018 р. пояснення свідка ОСОБА_7 не містять інформації про ознайомлення останнього з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України. Ст. 63 Конституції України передбачено право особи не нести відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Це право є основоположним і декларативним, тому працівники поліції були зобов'язані ознайомити свідка зі змістом вказаної статті Конституції України. Дане порушення є значним та таким, що унеможливлює вважати пояснення гр. ОСОБА_7 допустимими доказами в даній справі про адміністративне правопорушення. Оскільки положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства Охорони Здоров'я та Міністерства Внутрішніх Справ від 09.11.2015 року № 1452/735, яка зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858, встановлюють процедуру обов'язкової участі не менше двох свідків при засвідченні факту відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння, а матеріали справи фактично мають лише одне допустиме пояснення від свідка ОСОБА_8, суд не може вважати факт відмови гр. ОСОБА_3 від проходження огляду на стан сп'яніння (про що йде мова в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 073190 від 24.06.2018 р.) доведеним «поза розумним сумнівом».

За таких підстав належних та допустимих доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП матеріали справи не містять.

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи вищенаведене висновок судді суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні даного адміністративного правопорушення є передчасним, не підтверджується матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях Закону.

Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт вчинення ОСОБА_3 інкримінованого адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Оскаржувана постанова суду в резолютивній частині містить посилання на порушення гр. ОСОБА_3 положень ст. 124 КУпАП. Матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять жодного посилання про те, що відносно гр. ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, тому дані посилання є незаконними, а отже підлягають скасуванню.

Виходячи з викладеного, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 липня 2018 року відносно ОСОБА_3 - скасувати.

Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Куракова