Постанова № 76161840, 21.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4001/18 Справа № 199/6713/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря - Бондаренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка у липні 2015 року звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача суми за договором позики, посилаючись на те, що вона надала відповідачу позику у сумі 50 000 грн. та 1 700 доларів США.

Просила зобов’язати відповідача виконати умови договору позики шляхом відшкодування запозичених грошей у розмірі 50 000 грн. та 1 700 доларів США та стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 878,20 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 3 401,91 грн., понесені судові витрати у розмірі 51 грн., а всього – 3452,91 грн.

В іншій частині позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався на те

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

У відповідності до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2015 року позовні вимоги були задоволені, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 192 932,50 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 878,20 грн., стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1051,12 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.04.2016 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що 11.10.2005 року ОСОБА_3 написав розписку, згідно якої він взяв у борг у ОСОБА_2 1 700 доларів США, які зобов’язувався повернути до 11.12.2005 року. Вказаний факт сторонами не заперечувався, а тому не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України (в редакції 2004 року)

11.10.2005 року ОСОБА_3 було написано зобов’язання, зі змісту якого вбачається, що відповідач підтверджує факт придбання ним 06.07.2005 року будівельних матеріалів за кошти, які надані позивачкою, у розмірі 50 000 грн. Через труднощі, які виникли при реалізації матеріалів та необхідність повернути дані кошти у розмірі 8 300 доларів США, він зобов’язувався організувати роботу з реалізації матеріалів та всі кошти з реалізації майна направляти на погашення боргу.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції,в силу ст. ст. 1046, 1047, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін за наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обв’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Розглядаючи по суті даний спір суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дати її отримання. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов’язки за договором позики, в тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками районного суду про те, що надана позивачкою розписка та письмові зобов’язання відповідача від 11.10.2005 року, свідчать про те, що фактично між сторонами було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивачки у борг 1700 доларів США, та двосторонній договір, за яким позивачка надала кошти, а відповідач зобов’язувався вчинити певні дії. Письмове зобов’язання відповідача було складене під час ведення сторонами спільної господарської діяльності. Зазначені кошти у розмірі 50 000 грн. не були ним отримані як позика, а отримані, як кошти, які будуть витрачені на потреби підприємства.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовані.

Так, доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до заперечення позивачкою факту ведення спільної господарської діяльності між нею та відповідачем, але як вже було зазначено вище, в письмовому зобов’язанні відповідача від 11.10.2005 року, сторони кожен від свого імені зобов'язались виконати певні дії, а саме: позивачка надати кошти, а відповідач виконати певні роботи, які були пов'язані саме з сумісною господарською діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю “Прес ЛТД”

Позивачка не заперечувала, що кошти отримані відповідачем будуть витрачені на потреби підприємства(придбання матеріалів то ін) і при їх реалізації будуть повертатись позивачу, а тому судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які випливають із спільної господарської діяльності, а не позикові, як на тому наполягає позивачка.

Таким чином, підстав для задоволення позову та апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення ндустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_5