Постанова № 76161170, 30.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/54408/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5889/2018

Головуючий у суді першої інстанції: МоскаленкоК.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді-доповідача: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В., Семенюк Т.А.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 року в цивільній справі за позовом

ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання правовідносин за договором поруки припиненими, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та просила визнати правовідносини за договором поруки №109321cred/n від 21.08.2008 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», припиненими з 02.10.2009 року. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до умов кредитного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» надало ОСОБА_5 кредит в іноземній валюті в сумі 10 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення 19.02.2010 року. Водночас між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне виконання зобов'язань ОСОБА_5 за кредитним договором. Зазначала, що порука є припиненою, оскільки строк виконання зобов'язання настав у квітні 2009 року, проте банк протягом шестимісячного строку не пред'явив до неї вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання правовідносин за договором поруки припиненими відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову. Представник позивача посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну правову оцінку фактичних обставин справи. Зазначає, що судом першої інстанції незаконно ухвалене оскаржуване рішення, оскільки відповідач протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме з 01.04.2009 року до 02.10.2009 року не пред'явив вимоги в судовому порядку до позивача, а тому правовідносини за договором поруки припинилися 02.10.2009 року. Вважає, що суд першої інстанції неправильно тлумачить норми матеріального права, зокрема ототожнив поняття строку позовної давності із строком існування зобов'язання поруки.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник ПАТ КБ &qu ;ПриватБанк&qurm;, яке змінило свою назву на АТ КБ &qut:;ПриватБанк&qu ;, ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відхилити. Зазначила, що рішенням суду, яке набрало законної сили та звернуто до виконання, достроково стягнуто всю суму заборгованості по кредиту солідарно з позичальника та поручителя й ще у 2012 році і підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що існує рішення суду про солідарне дострокове стягнення заборгованості з позичальника і поручителя, яке набрало законної сили і підлягає виконанню, сторонами було погоджено умови кредитного договору та договору поруки,позов був заявлений банком у межах строку позовної давності,процентна ставка збільшена згідно до умов договорів,а відтак вимоги позивачки не можуть бути задоволені.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 21 серпня 2008 між ЗАТ КБ &qupt;ПриватБанк&quUK;, правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 246022-CRED, за умовами якого позичальник отримав кредит в сумі 10 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 19 лютого 2010 року зі сплатою 25 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки № 109321 cred/n, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п.11 договору поруки сторони надійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права та інтересу, встановлюється протягом 5 років.

А відтак, твердження позивача в апеляційній скарзі про пропуск банком шестимісячного строку на звернення до суду із вимогами про стягнення кредитної заборгованості з поручителя є такими, що не ґрунтуються на нормах ЦПК України з урахуванням встановленого сторонами у договорі поруки строку, після якого вона припиняється.

За правилами ч.1ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною п'ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових і службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини (частина друга статті 223 ЦПК України 2004 року).

Таким чином, положення ст.559 ЦК України стосовно припинення поруки з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватися до правовідносин, у яких обов'язок поручителя щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з рішення суду, а не лише з договору поруки.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі за № 6-2013 цс 16.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Оболонського суду Київської області від 13 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму боргу у розмірі 11 30 доларів США, що за курсом НБУ складає 89 612, 41 грн., судові витрати у розмірі 896, 12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120, 00 грн.

Зазначене рішення набрало законної сили, разом з тим, боржниками не виконано.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про солідарне стягнення із ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суми кредитної заборгованості, суд у зазначеному преюдиційному рішенні дійшов висновку, що оскільки позичальник не виконав належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості, тому на підставі статей 526, 625 ЦК України боржник і поручителі несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання.

Тобто, зазначеним рішенням Оболонського районного суду м. Києва встановлено законність та обґрунтованість вимоги банку до ОСОБА_4 як до поручителя, перевірено та досліджено дійсність договору поруки.

Таким чином, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставини не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 3 лютого 2016 року № 6-2017цс15.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За викладених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову й доводи апеляційної скарги щодо не пред'явлення банком вимоги до поручителя протягом строку встановленого ч.4 ст.559 ЦК України не можуть бути взяті до уваги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 від імені та в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений : 31 серпня 2018 року