Постанова № 76161029, 30.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7014/2018 Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І.

760/11701/18-ц Доповідач-ЧобітокА.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:

головуючого-судді - Чобіток А.О.

суддів- Немировської О.В.,Ящук Т.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року в справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості визнана неподаною та повернута позивачу з підстав невиконання останнім вимог ухвали суду від 11.05.2018 року, якою позовна заява була залишена без руху.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК», подавши докази того, що 15.06.2018 року затверджено новий статут товариства, відповідно до якого позивач є акціонерним товариством та правонаступником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що судове рішення є необґрунтованим, а повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення спору та від здійснення правосуддя, що суперечить ст..ст. 124, 129 Конституції України. Вважає, що суд безпідставно повернув позовну заяву, звузивши права позивача на судовий захист та відстрочив час виконання відповідачем зобов'язання за договором з урахуванням апеляційної тяжби позивача на оскарження незаконного рішення та додаткових витрат у вигляді судового збору.

Вислухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, Апеляційний суд міста Києва , який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у складі колегії суддів приходить до наступного.

Встановлено, що в травні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАБАНК» подало до суду першої інстанції позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи її невиконанням відповідачем умов кредитного договору, укладеного між сторонами13.04.2011 року, внаслідок чого станом на 31.03.2018 року відповідач має заборгованість - 106051,72 грн., яка складається з наступного:

3119,17 грн. - заборгованість за кредитом;

92606,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4800,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг;

500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

5026, 27 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою від 11.05.2018 року суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху, зазначивши про те, що вона не в повному обсязі відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, якою встановлені вимоги до позовної заяви, оскільки в позовній заяві не зазначено :

-з якого часу відповідач перестав виконувати умови договору або виконував його неналежним чином;

-за який період утворилася заборгованість, зазначена у позові;

-за який період позивачем розрахована заборгованість за процентами, розмір процентів, за якими розраховувалася заборгованість та чим викликана зміна розміру процентів, коли, чи передбачено це умовами договору та чи було про це повідомлено відповідача, чи давав відповідач згоду на це;

-з чого складається заборгованість за пенею та комісією, як вона розраховувалась, за який період та на яких підставах;

-підстави та період і розрахунок нарахування штрафів.

Крім того, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення вимог ст. 95 ЦПК України, копії документів, доданих до позовної заяви, не засвідчені належним чином.

На виконання вимог ухвали суду від 11.05.2018 року, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАБАНК» 22.06.2018 року направило до суду першої інстанції позовну заяву в новій редакції до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка отримана судом першої інстанції 03.07.2018 року, в якій зазначив позивачем Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАБАНК».

У новій редакції позовної заяви позивачем зазначено, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2018 року має заборгованість - 106051,72 грн., яка складається з наступного:

3119,17 грн. - заборгованість за кредитом;

92606,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

4800,00 грн. - заборгованість за пенею;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов»язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов»язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову, а саме:

штраф (фіксована частина) -500,00 грн.;

штраф (процентна складова) - : 5026,27 грн.=(3119,17=92606,28=4800,00) грн.* 5%.

При цьому в позовній заяві зазначено, що розрахунок суми заборгованості, доданий до позовної заяви ( у новій редакції) містить відомості щодо розмірі відсоткової ставки , розміру нарахованих відсотків, пені, суми платежів, які надходили в рахунок погашення заборгованості, суму використаних кредитних лімітів, періоду нарахування, відомості щодо розміру простроченого зобов'язання.

06.07.2018 року суд першої інстанції визнав позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» неподаною та повернув її останньому з тих підстав, що в позовній заяві в новій редакції зазначено лише суми, що стягуються, однак, не зазначено обґрунтований розрахунок сум, що стягуються з відповідача, не зазначено період, за який ці суми стягуються, з якого моменту виникла заборгованість, яким чином і за який період, розраховані суми, які позивач просить стягнути з відповідача.

При цьому, долучений до позовної заяви розрахунок, не містить даних про особу, яка його підписала та повноважень цієї особи.

На усунення зазначених судом недоліків розрахунок, на який посилається позивач, подано у одному примірнику, тоді як в ухвалі про залишення позову без руху вказувалося, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, позивачем у позовній заяві зазначено Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570.

В ухвалі про залишення позову без руху зазначалося, що відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві повинно зазначатися повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін.

Разом з тим, ідентифікаційний код позивача - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України зазначено для юридичної особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», організаційно-правова форма якої - Приватне акціонерне товариство.

Крім того, суд вважав, що позивачем пропущено наданий на усунення недоліків десятиденний строк, оскільки ухвалу від 11.05.2018 року позивач отримав 14.06.2018 року, а нову позовну заяву подав 03.07.2018 року.

Перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам процесуального права у її взаємозв'язку з ухвалою від 11.05.2018 року , суд апеляційної інстанції вважає її законною та обґрунтованою.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Отже, відсутність хоча б одного реквізиту, визначеного статтею 175 ЦПК України, може бути самостійною підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява, норма вказаної статті була цілком процитована судом першої інстанції позивачу, яким було Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАБАНК».

При цьому судом було акцентовано увагу позивача про не зазначення останнім в позовній заяві необхідність зазначення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються з зазначенням періоду утворення заборгованості.

Як убачається з позовної заяви в новій редакції, то позивачем не зазначено періоду утворення заборгованості, яким чином і за який період, розраховані суми, які позивач просить стягнути з відповідача, а сам розрахунок наведено не в позовній заяві, а викладено в окремому документі, який не містить даних про особу, яка його підписала та повноважень цієї особи, тобто не містить необхідних реквізитів встановлених нормами процесуального права для письмових доказів, а також указаний розрахунок подано без його копії для відповідача.

Крім того, позовна заява в її первинній редакції та в новій редакції містять найменування позивача - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», повертаючи позовну заяву, суд виходив і з тих підстав, що ідентифікаційний код позивача - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України зазначено для юридичної особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», організаційно-правова форма якої - Приватне акціонерне товариство, тобто позовна заява в новій редакції не містила відомостей про фактичне найменування юридичної особи, яка звернулась до суду.

З копії Статуту Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в доданої до апеляційної скарги вбачається,що його нова редакція затверджена наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 року №519 та погоджена Національним банком України 11.06.2018 року.

Відповідно до вказаного статуту,згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на привтане акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК».

З наведеного вбачається, що на момент подачі позовної заяви, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вже мав нову назву, проте позовна заява була подана саме від імені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» без надання суду відповідних документів щодо змін юридичної особи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані недоліки є суттєвими та такими, що не дозволяли суду першої інстанції відкрити провадження в справі та розглянути її з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, зважаючи і на те, що відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною та може бути розглянута в спрощеному позовному провадженні, внаслідок чого підготовче провадження не здійснюється.

Про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження просив і сам позивач, додавши відповідне клопотання до позовної заяви.

За вказаних обставин аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично ухилився від вирішення спору та від здійснення правосуддя, на увагу не заслуговують, оскільки в даному випадку дії суду були направлені на те, щоб не допуститиперетворення судового процесу у безладний рух.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 175 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, додавши до неї квитанцію про сплату вже зарахованого судового збору (при поданні повернутої позовної заяви), а ст. 7 Закону України «Про судовий збір», надає право особі, яка сплатила судовий збір, але заява була повернута судом, звернутись до суду з клопотанням про його повернення.

На підставі викладеного ухвала суду є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий : Судді: