Постанова № 76160956, 21.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1979/18 Справа № 202/20974/14 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 05

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Дніпро 21 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Прокурора Дніпропетровської області,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року по справі за позовом прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права державної власності та витребування майна із чужого володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року прокуратура Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом до ВАТ БМФ “Дніпроважбуд”, ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права державної власності та витребування майна із чужого володіння.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду України від 02 березня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 року позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено частково.

Визнано неправомірним включення до статутного фонду ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” гуртожитків у м. Дніпропетровську, а саме: № 7 по вул. Калиновій, 10; № 8 по вул. Тверській, 29; № 9 по вул. Тверській, 3; № 10 по вул. Тверській, 31-а; № 3 по вул. Б.Хмельницького, 14 та № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10.

Визнано недійсним наказ комітету економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27.01.1995 року № 114 в частині включення до статутного фонду ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” цих гуртожитків.

Визнано недійсним акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” від 21 грудня 1994 року, затверджений заступником голови Дніпропетровського виконкому в частині включення вказаних гуртожитків до статутного фонду ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд”.

У задоволенні позову в частині витребування інших приміщень гуртожитків відмовлено з тих підстав, що ці приміщення за ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” на час розгляду справи не зареєстровані і їх власниками є ТОВ “Трейд технолоджи інвестмент”, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ТОВ “Торгівельно-офісний центр “Інсток”, які брали участь у справі як треті особи, що не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору.

Оскільки цим судовим рішенням встановлена незаконність набуття ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” права власності на вказані гуртожитки, зокрема гуртожиток № 4 по вул. Б.Хмельницького, 10 у м. Дніпропетровську і врахувавши відчуження частини приміщень, в тому числі, ОСОБА_2, просив визнати за державою право власності на нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2, та витребувати від нього на користь держави набуту за договором купівлі-продажу нерухомість /т.1 а.с. 2-12, 66-68/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2014 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено через порушення позивачем строків позовної давності /т.1 а.с. 243-250/.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року рішення залишено без змін /т.2 а.с. 88-92/.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасовано, та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції /т.2 а.с. 127-129/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права державної власності та витребування майна з чужого володіння було відмовлено /т.3 а.с. 152-155/.

Висновки суду грунтуються на тому, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, який придбав нежитлові приміщення не у ВАТ БМФ “Дніпроважбуд”, а у іншої особи — ТОВ “Хімекс”, на підставі нотаріально посвідчених правочинів, які в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, а також те, що приватизація спірного майна відбулася безпосередньо за участі і з волі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду з апеляційною скаргою звернувся представник Прокуратури Дніпропетровської області, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.3 а.с. 158-164/.

В своїй скарзі посилається на те, що судом не враховано те, що засновником ВАТ “БМФ”ДВБ” була Дніпропетровська обласна рада, та саме вказаний орган на підставі п. 11 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 05.07.1993 року № 508, визначив та затвердив перелік нерухомого майна, що ввійшло до статутного фонду підприємства, що корпоратизувалося, зокрема, заступником Дніпропетровського облвиконкому 21.12.1994 року затверджено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного монтажного тресту “ДВБ” та Комітетом економіки Дніпропетровської обласної ради народних депутатів наказом № 114 від 27.01.1995 року визначено перелік майна, що ввійшов до статутного фонду ВАТ “БМФ “ДВБ”. Апелянт посилається на незаконне включення до статутного фонду підприємства гуртожитків як об’єктів державного житлового фонду, зокрема гуртожитку № 4 по вул. Б. Хмельницького, 10 у м. Дніпропетровську, частиною якого є спірне нерухоме майно, що свідчить про незаконність вибуття спірного нерухомого як частини гуртожитку, з власності держави, в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області, поза її волею іншим шляхом.

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін /т.3 а.с. 192-197/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, положення статті 388 ЦК України можуть застосуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власниками та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Судом встановлено, що відповідно до наказу виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 27 січня 1995 року № 114 на виконання Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 “Про корпоратизацію підприємств” та “Положення про порядок корпоратизації підприємств”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 року № 508, створено на базі будівельно-монтажного тресту “Дніпроважбуд” відкрите акціонерне товариство будівельно-монтажна фірма “Дніпроважбуд” /т.1 а.с. 109/.

На виконання Указу Президента України від 19 лютого 1994 року № 56/94 “Про єдину систему органів приватизації в Україні” та наказу Фонду державного майна України від 23 вересня 1994 року № 664, яким РВ ФДМУ для забезпечення єдиного методичного підходу до процесів роздержавлення було об’єднано з Фондом комунального майна відповідних обласних рад, Фонд державного майна України як правонаступник первісного засновника ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” з боку держави, відповідно до Указу Президента України від 27 січня 1995 року склав акт прийому-передачі документів ВАТ “Дніпроважбуд” від імені державного органу приватизації щодо отримання повного пакету установчих документів ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” /т.1 а.с. 99/.

Відповідно до наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 14 червня 1996 року № 12/02-ПАОК прийнято рішення про приватизацію ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд”шляхом продажу акцій /т.1 а.с. 111/.

Відповідно до наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 01 жовтня 1998 року № 12/62-ЗВП прийнято рішення про завершення приватизації ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд” /т.1 а.с. 116/.

Відповідно до договору міни від 02 липня 2004 року ВАТ “БМФ “Дніпроважбуд”, зобов’язалося передати підряднику ТОВ “Хімекс” у власність належне йому на праві власності нежитлове приміщення, а саме підвал будинку, що знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Б. Хмельницького, будинок 10, загальною площею 176,1 кв. метри, а підрядник взамін зобов’язується виконати на користь власника майна роботу, передбачену договором. Підвал, що є предметом договору, належить власнику на підставі наказу № 12/62-3ВП від 01.10.1998 року Регіонального відділення фонду держмайна України по Дніпропетровській області, зареєстрованого КП “ДМБТІ” в електронному реєстрі прав власності за реєстраційним № 3071722. Не житлові приміщення, що відчужуються за цим договором складаються з: частини будівлі гуртожитку літ. А-5 приміщення № 103 в підвалі поз. 1,2-12 загальною площею 176,1 кв. метри, приямки а5 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 , реєстровий № 1522 /т.1 а.с. 50-51/.

19 квітня 2005 року ТОВ “Хімекс” укладає договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 на частину будівлі гуртожитку літ. А-5 приміщення № 103, розташовані по вул. Б. Хмельницького, буд. 10 в м. Дніпропетровську, яка складається в підвалі поз. І, 2-10, загальною площею 175,7 кв. метри, приямки а5-, а8, а9, а11, а13. В загальному користуванні: а3-ганок, на І поверсі тамбур ІV, сходова клітина V. За завою власника відчужується: в будівлі гуртожитку літ. А-5 в підвалі приміщення № 103 поз. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 загальною площею 117,5 кв. метри, приямки а7, а8 ,а9, а11, а13. В загальному користуванні а3- ганок, на І поверсі тамбур ІV, сходова клітина V /т.1 а.с. 55/.

16 травня 2005 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на ці приміщення, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно зроблене КП “ДМБТІ” /т.1 а.с. 99/.

12.07.2006 року між ТОВ “Хімекс” та ОСОБА_2 укладається договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Б. Хмельницького, 10 у м. Дніпропетровську. За заявою власника відчужуються нежитлові приміщення, які складаються: у будівлі гуртожитку літ. А-5 у підвалі нежитлове приміщення № 103 поз. 9,10 загальною площею 46,6 кв. метри, приямки літ. а5, а6, у загальному користуванні : ганок літ. а3, у підвалі поз. І; на І поверсі поз. ІV, V. Право власності зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП “ДМБТІ” 09.08.2006 року /т.1а.с. 100, 101/.

Таким чином, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за першим набувачем ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” на підставі наказу регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області за № 12/62-3ВП від 01.10.1998 року та Переліку нерухомого майна, що передано у власність, підтверджено Наказом Управління майном Дніпропетровської обласної Державної адміністрації № 2-В від 10.09.1999 року.

До моменту набуття у власність першим набувачем ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” спірного майна, воно належало державі.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна і воно не може бути витребувано у нього, оскільки таке майно вибуло із володіння власника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з волі останнього та на законних підставах і це виключає можливість застосування правового механізму, передбаченого частиною першою статті 388 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції про вибуття спірного майна із володіння власника — РВ ФДМУ по Дніпропетровській області з волі останнього та на законних підставах грунтуються на тому, що чинне на час спірних правовідносин законодавство не відносило гуртожитки до об’єктів державного житлового фонду, які підлягають передачі в комунальну власність відповідних рад і могли бути включені до вартості майна підприємства, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони на це не існувало. Корпоратизація і приватизація державного підприємства будівельно-монтажного “ДВБ”, яке в подальшому було перетворено на ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” відбувалося з дотриманням всіх вимог діючого на той час законодавства та за безполсередньої участі Фонду Державного майна України, який у відповідності до Указу Президента України від 26 листопада 1994 року № 699/94 було визнано державним органом приватизації та засновником з боку держави відкритих акціонерних товариств. У пункті 3 вказаного Указу Президента України зазначено, що засновниками з боку Держави відкритих акціонерних товариств є Фонд Державного майна України, регіональне відділення Фонду Державного майна України і представництво Фонду Державного майна України у районах та містах. РВ ФДМУ по Дніпропетровській області як правонаступник засновника ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” з боку Держави склав акт прийому-передачі документів ВАТ “Дніпроважбуд” від імені державного органу приватизації щодо отримання повного пакету установчих документів ВАТ “Дніпроважбуд”, а тому суд прийшов до висновку, що приватизація ВАТ БМФ “Дніпроважбуд” відбувалася виключно з волі та безпосередньої участі Фонду Державного майна України.

Крім того, доказами того, що в діях РВ ФДМУ по Дніпропетровській області наявна воля про передачу спірного майна іншій особі свідчать і Наказ РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 14.06.1996 року № 12/02/ПАОК про початок приватизації на Наказ РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 01.10.1998 року за № 12/62-ЗВП про завершення приватизації ВАТ БМФ “Дніпроважбуд”.

Відповідно до частини п’ятої статті 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, у редакції від 15.02.1995 року, перелік об’єктів (груп об’єктів), які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Позивачем не надано належних доказів того, що спірний об’єкт нерухомого майна не підлягає приватизації.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права державної власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволенню не підлягають.

Статтею 212 ЦК України 2004 року установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, які грунтуються на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Судові витрати понесені у зв’язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_7