Постанова № 76160873, 30.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/6994/2018

Унікальний номер 2604/14264/12

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Пікуль А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року, ухваленого під головуванням судді Яровенко Н.О., по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 25 вересня 2008 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 103.40784, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 75000,00 гривень зі сплатою 28 % річних та строком на 36 місяців.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2, 25 вересня 2008 року між Банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 6311-ДП1, а також між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 7347-ДП2.

Зобов'язань за кредитним договором боржник належним чином не виконував, тому, позивач просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 101 743,06 грн., з яких: 65 050,77 грн. - заборгованість по капіталу, 16 905,89 грн. - заборгованість по процентах та 19 786,40 грн. пені. (а.с.2-4, 57)

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 101743,06 грн. заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» 1017,44 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник ОСОБА_2 не виконав належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором, укладеним 25 вересня 2008 року між ним та ПАТ «ПроКредит Банк», а тому, враховуючи положення кредитного договору і договорів поруки, укладених 25 вересня 2008 року, дійшов висновку про стягнення заборгованості солідарно з боржника та поручителів. (а.с.82-84)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року було поновлено строк ОСОБА_4 на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року, заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року залишено без задоволення. (а.с.120)

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року, просила його скасувати в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у цій частині. На обґрунтування скарги зазначила, що 04 вересня 2009 року позивач направив ОСОБА_2 вимогу про повне дострокове погашення заборгованості від 31 серпня 2009 року, яка вручена останньому 21 вересня 2009 року. За змістом даної вимоги Банк вимагав протягом п'яти банківських днів з моменту направлення вимоги погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту. Таким чином, посилаючись на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки кредитором було змінено строк виконання основного зобов'язання і банком протягом шести місяців після настання строку погашення заборгованості за кредитним договором не заявлено вимог у судовому порядку до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, представник апелянта вважала, що порука припинилася 12 березня 2010 року. Крім цього, представник апелянта вказувала, що зазначення у п.п.4.1 договорів порук, що порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора, - не є встановленням строку дії поруки. (а.с.128-131)

Зважаючи наположення пункту8 частини1 РозділуХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 вересня 2008 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 103.40784, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 75000,00 гривень зі сплатою 28 % річних та строком на 36 місяців.

За умовами пунктів 2.2, 2.3 вказаного договору, погашення кредиту здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком. Дата останнього платежу за графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у договорі. Погашення усіх грошових зобов'язань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки, у встановленій цим договором черговості.

Пунктом 3.2. вказаного договору передбачено право кредитора вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 (три) банківські дні.

Вимога кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі. У випадку неможливості надати вимогу позичальникові така вимога може бути пред'явлена його поручителям (пункт 3.3 кредитного договору).

Як визначено пунктами 3.4, 3.6 кредитного договору, позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом 5-ти банківських днів з дня відправлення вимоги. При прострочені погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 30 (тридцять) календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Пунктом 5.6. вказаного кредитного договору, його сторони погодили, що до усіх вимог, що випливають з цього договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність. (а.с.7-9)

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2, 25 вересня 2008 року між Банком і ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 6311-ДП1, а також між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 7347-ДП2.

Згідно з пунктом 2.1. договорів поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 4.1. договорів поруки - порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора. Непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Пунктом 4.2. договорів поруки встановлено, що договір вступає в силу з моменту його укладення діє протягом усього часу користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх зобов'язань позичальника за кредитними договорами та поручителя за договором.

Пунктом 4.5. договорів поруки встановлено, що до усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність. (а.с.13-16)

Цих обставин, підписання кредитного договору і договорів поруки, а також отримання у кредит коштів у вищезазначеній сумі боржник ОСОБА_2 та поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_1 не заперечували.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором банком направлялися на адресу позичальника та поручителів вимоги від 31 серпня 2009 року, від 31 березня 2010 року про повне дострокове погашення кредитної заборгованості. (а.с.27-35, 38-41)

Із зазначеним позовом, Банк звернувся 21 червня 2012 року, про що свідчить штемпель суду на позовній заяві. (а.с.2-4)

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування неправильності розрахунку заборгованості, наданого суду першої інстанції позивачем, тому колегія суддів вважає, що апелянтом ОСОБА_1 не оспорюється розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 103.40784 від 25 вересня 2008 року.

Проте висновок районного суду про солідарну відповідальність ОСОБА_3 та ОСОБА_1 колегія суддів визнала помилковим, враховуючи наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя.

За умовами укладених між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_1 (з кожним окремо) договорів поруки від 25 вересня 2008 року вбачається, що порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії кредитних договорів, належного виконання усіх вимог кредитора. Непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки (п. 4.1).

Отже, умови договорів поруки про їх дію з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитних договорів та до моменту, що наступить пізніше не означають установлення строку припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки.

Умови п. 4.1. договорів поруки про те, що непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки, суперечать встановленим строкам пред'явлення вимоги до поручителя у частині четвертій статті 559 ЦК України і які на відміну від позовної давності не можуть бути збільшені за згодою сторін.

Таким чином, поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором Банком направлялися на адресу позичальника та поручителів вимоги від 31 серпня 2009 року про повне дострокове погашення кредитної заборгованості.

За змістом вимоги Банку до ОСОБА_2, банк вимагав протягом 5-ти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту, яка включає: капітал внесків згідно з Графіком - 114,62 грн., проценти внесків згідно з Графіком - 3 185,38 грн., проценти за неправомірне користування кредитом - 707,08 грн., суму дострокового погашення кредиту - 64 936,15 грн., пеню - 726,00 грн., а всього 69 669,23 грн. (а.с.38-39)

За змістом вимоги Банку до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, банк вимагав протягом 3-х банківських днів повністю погасити заборгованість позичальника, яка на дату вимоги складає 68 962,15 грн. (капітал внесків згідно з Графіком - 114,62 грн., проценти внесків згідно з Графіком - 3 185,38 грн., суму дострокового погашення кредиту - 64 936,15 грн., пеню - 726,00 грн.). (а.с.40-41)

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, який слід обчислювати з 09 вересня 2009 року й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, тобто до 10 березня 2010 року.

З урахуванням зазначених правових норм колегія суддів дійшла висновку про те, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителів про повернення боргових сум повинен обчислюватись від наступного дня після настання дати дострокового повернення заборгованості, та оскільки такі вимоги не були заявлені до поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 протягом шести місяців після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинила свою дію.

Крім того, районним судом не враховано, що 16 березня 2009 року між Банком і боржником ОСОБА_2 був укладений Договір № 1 про внесення змін до кредитного Договору, яким доповнено Договір пунктом 4.1.4, який передбачає можливість підписання Сторонами нової редакції Графіка повернення кредитних грошей без необхідності підписання договору про внесення змін до цього Договору.(а.с. 10)

15 жовтня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 було підписано нову редакцію Графіка повернення кредиту та сплати процентів, який був оформлений Додатком 1 до вищевказаного кредитного Договору, внаслідок чого було збільшено обсяг відповідальності боржника ОСОБА_2 щодо повернення кредитних грошей із 111375.02 грн. до 119037.98 грн. за рахунок збільшення обсягу сплачуваних процентів за користування кредитом із 36375.02 грн. до 44037.98 грн.(а.с. 7-11)

При цьому, доказів згоди поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на збільшення обсягу відповідальності боржника ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, у справі, яка переглядається, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про покладення на поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарного обов'язку з боржником ОСОБА_2 відповідати за виконання зобов'язань за кредитним договором № 103.40784 від 25 вересня 2008 року. Так само помилковим є висновок про солідарне стягнення судового збору.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1017,44 грн. за розгляд справи районним судом. (а.с.1)

За таких обставин, рішення районного суду підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 кредитної заборгованості і стягнення судового збору із ухваленням в цій частині нового рішення.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року скасувати в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 101 743 грн. 06 коп. і 1017 грн. 44 коп. судового збору, у зв'язку з цим, резолютивну частину рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2012 року викласти в наступній редакції:

Позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ - 21677333 задовольнити частково і стягнути на його користь зОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 заборгованість за кредитним договором № 103.40784 від 25 вересня 2008 року в розмірі 101 743 (сто одна тисяча сімсот сорок три) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимогПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк», код ЄДРПОУ - 21677333 судовий збір в розмірі 1017 (одна тисяча сімнадцять) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 серпня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

А.А.Пікуль