Рішення № 76160855, 29.08.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2018 року № 826/8578/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_1 доМіністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся приватний нотаріус Запорізького нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просить суд: скасувати рішення Міністерства юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату №1 від 08 грудня 2016 року щодо анулювання ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю і наказ ¹3918/5 від 27 грудня 2016 року та зобов'язати повернути свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю приватному нотаріусу ОСОБА_1 у первісному вигляді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Міністерством юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії неодноразово та грубо порушило свої ж накази №1904/5 від 28 липня 2011 року та №357/5 від 17 лютого 2014 року та відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат», що в свою чергу унеможливило проведення законного, неупередженого та всебічного розгляду всіх обставин справи.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях на позовну заяву представник Міністерства юстиції України зазначив, що за наявності безспірного факту втрати нотаріусом архівних документів, що підтверджується матеріалами справи, та одночасно дією положень статті 5, підпункту «и» пункту 2 ч. 1 статті 12 та статті 14 Закону України «Про нотаріат», які передбачають настання юридичної відповідальності і відповідно застосування санкції за таке порушення чинного законодавства. Відповідач стверджує, що у порушення вимог статей 5, 8, 14 Закону України «Про нотаріат» ОСОБА_1, залишивши документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса у автомобілі на автостоянці, не забезпечила належне зберігання та схоронність документів, які є власністю держави, що призвело до їх часткової втрати.

З урахуванням клопотання представника позивача, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При цьому, суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08 грудня 2016 року Міністерством юстиції України в особі Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату прийнято рішення №1, яким на підставі підпункту «и» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку із знищенням чи втратою нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 05 січня 1998 року за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1.

Вказаним рішенням встановлено, що Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом надано інформацію про вчинення нотаріальних дій ОСОБА_1 відповідно до реєстрів для реєстрації нотаріальних дій під час перебування приватного нотаріуса за кордоном відповідно до витягу бази даних «Відомості до осіб, які перетнули державний кордон України» Державної прикордонної служби (лист від 06 грудня 2016 року №2860/01-20).

Крім того, відповідно до акту від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів), який був наданий 24 листопада 2016 року на засідання Комісії начальником відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лєміш Н.Є., утрачено 6 справ та 66 документів з архіву приватного нотаріуса ОСОБА_1 Можлива причина відсутності справ та документів - крадіжка 11 лютого 2016 року.

На засіданні Комісії від 08 грудня 2016 року заступником начальника відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області було надано копію витягу із протоколу засідання Експертної комісії Головного управління юстиції у Запорізькій області від 17 квітня 2014 року №6, акт від 15 лютого 2014 року №4 про вилучення для знищення документів, не внесених до національного фонду, та копію першого аркушу опису №1 справ тривалого (до 10 років) зберігання за 2001-2015 року, який затверджений приватним нотаріусом ОСОБА_1 08 березня 2016 року.

08 грудня 2016 року позивач на засіданні Комісії пояснила, що довіреності, зазначені в акті від 07 липня 2016 року №1, знищено.

При цьому, з акту від 15 лютого 2014 року №4 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного фонду, та пред'явлених на засідання Комісії інших документів не вбачається виконання Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22 грудня 2010 року. Крім того, відповідно до акту про вилучення для знищення документів не встановлено, що саме ті довіреності, про які зазначено у акті про нестачу архівних справ, були знищені.

Також, на засіданні Комісії представником Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області надано копію заяви від 06 грудня 2016 року, зі змісту якої вбачається, що заявник під час ремонту транспортного засобу виявив файл з докуметами, а саме додаткову угоду №3 «Про внесення змін до договору застави №325/127-З від 03 грудня 2017 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_1 за №5057 від 12 грудня 2012 року.

Зазначений договір зазначений в акті від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів).

Тобто, стороння особа, знайшовши додаткову угоду №3 «Про внесення змін до договору застави №325/127-З від 03 грудня 2007 року», отримала доступ до відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, що не узгоджується з вимогами статті 8 Закону України «Про нотаріат».

Також, на засіданні Комісії встановлено, що відповідно до акту від 07 липня 2016 року №1 про нестачу архівних справ (документів) утрачено Алфавітну книгу обліку договорів довічного утримання (05 жовтня 2009 року) та Алфавітну книгу обліку договорів відчуження нерухомого майна (24 січня 2013-30 грудня 2015), строк зберігання яких 75 років, і справи «накази, розпорядження Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Запорізької області з питань нотаріальної діяльності» з 1 по 4 том.

Відповідно до рішення №1 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 08 грудня 2016 року та виявлених порушень Міністерством юстиції України видано наказ №3819/5 від 27 грудня 2016 року, яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 05 січня 1998 року за НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1.

Незгода позивача із вказаними рішеннями зумовила її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відповідно до ч. 9 статті 10 Закону України «Про нотаріат», питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат», нотаріус зобов'язаний:

здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Статтею 14 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.

Приватний нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса протягом усього строку здійснення ним нотаріальної діяльності.

У разі припинення приватної нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса передаються ним до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Підстави для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю визначені у ст. 12 Закону.

Зокрема, згідно з ч. 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

1) пункт 1 частини першої статті 12 виключено;

2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів; і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України;

3) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Нотаріальної палати України, у разі неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики.

Отже, з аналізу зазначених статей Закону вбачається, що санкція у вигляді позбавлення свідоцтва за знищення документів випливає з обов'язку нотаріуса дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення. Це пояснюється особливою цінністю документів, які зберігаються у нотаріуса, важливістю інформації, яку містять документи, а також можливістю завдання шкоди охоронюваним правам та інтересам фізичних, юридичних осіб, територіальних громад або держави у разі знищення чи пошкодження документів.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Згідно з пунктом 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року №1577 (далі - Положення №1577), Міністерство юстиції України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Пунктом 8 Положення №1577 передбачено, що Міністерство юстиції України у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про нотаріат», з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та належної організації передачі документів нотаріального діловодства на тимчасове зберігання до державних нотаріальних архівів, Міністерством юстиції України, за погодженням з Державним комітетом архівів України, наказом від 22 грудня 2010 року №3253/5 затверджено Правила ведення нотаріального діловодства (далі - Правила).

Згідно із пунктом 1.1 ці Правила встановлюють порядок документування нотаріальної діяльності та зберігання архіву і визначають порядок організації роботи з документами в державних нотаріальних конторах (далі контора), державних нотаріальних архівах (далі архів), приватними нотаріусами.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4 Правил, відповідальним за організацію діловодства та архіву при здійсненні приватним нотаріусом нотаріальної діяльності, у тому числі володіння, користування реєстрами, книгами обліку, журналами, в яких реєструються нотаріальні документи та документи, на підставі яких вчинені нотаріальні дії, та їх ведення, а також за нотаріальні документи, що знаходяться у його провадженні, є нотаріус. Приватний нотаріус може покласти організацію діловодства та архіву на особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах. У разі втрати документів нотаріального діловодства приватний нотаріус повинен негайно доповісти начальнику управління юстиції та вжити необхідних заходів для розшуку чи відновлення втрачених документів.

Згідно з пунктом 15.6 Правил підготовлені до передачі документи доставляються до архіву вантажним чи легковим автотранспортом з критим кузовом, виключно у супроводі відповідальної особи.

Тобто, з аналізу зазначених норм вбачається, що документи нотаріального діловодства та архів нотаріуса дозволяється передавати до архіву лише в день їх фактичної передачі і лише у супроводі відповідальної особи.

Однак, як вбачається з обставини справи, нотаріусом не було дотримано вказаних вимог законодавства, у зв'язку з чим у відповідача виникло право до застосування санкцій, передбачених чинним законодавством.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює її професійну діяльність як нотаріуса, а відтак підстави для скасування рішення №1 від 08 грудня 2016 року відсутні.

При цьому, суд зазначає, що судом не беруться до уваги посилання позивача на обставини, які встановлені в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, оскільки остання скасована в порядку апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем виконано обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного нотаріуса Запорізького нотаріального округу ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук