Постанова № 76158957, 27.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/909/17

Провадження № 22-ц/772/1387/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 рокуСправа № 136/909/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Оніщука В.В.,

суддів: Зайцева А.Ю., Медяного В.М.,

за участі секретаря Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: ОСОБА_4,

відповідач: Турбівська селищна рада, Липовецького району Вінницької області,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області,

Комунальне підприємство «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д.Т. в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Комунальне підприємство «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення самочинного будівництва та зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_3, згідно договору купівлі - продажу від 30.11.2010 року на праві власності належить вбудоване приміщення лазні загальним розміром 165.00 кв. м., що розташоване в смт. Турбів, вул. Паркова (колишня Пролетарська) 27. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.08.2013 року у справі №136/1360/13-ц визначено, що йому, ОСОБА_3, належить на праві власності на підставі вищевказаного правочину частка 61,5% із зовнішніми розмірами 10,55 м х 21,7 м в одноповерховій житловій будівлі, що розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Пролетарській 27.

ОСОБА_4 без будь-якого дозволу, тобто самочинно, впритул до стіни частини житлового будинку, яка придбана ОСОБА_3, прибудував хлів для утримання тварин. За наслідками розгляду поданих ОСОБА_6 заяв до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, було встановлено факт проведення самочинної реконструкції сараю за адресою вул. Паркова, 27-А, у смт. Турбів, Липовецького району, Вінницької області, що послугувало підставою для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності.

З метою узаконення самочинного збудованого об’єкта нерухомості, за наслідками розгляду звернення ОСОБА_4 було прийнято рішення 2 сесії 7 скликання Турбівської селищної ради від 24.11.2015, про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність загальною площею 0,015 га. в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд розміром 0,015 га.

15 вересня 2016 року Турбівська селищна рада прийняла рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність гр. ОСОБА_4 та про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки загальною площею 0,015 га за адресою: смт. Турбів, вул. Паркова (колишня Пролетарська),27А з визначенням цільового призначення: - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0150 га, кадастровий номер 0522255500:01:005:0554, по вул. Парковій (колишня Пролетарська), 27А.

30 грудня 2016 згідно із витягом з Державного кадастру про земельну ділянку за місцем розташування Вінницька область Липовецький район смт. Турбів, вулиця Пролетарська 27А, право власності на спірну земельну ділянку під самовільно збудованим об’єктом нерухомості було зареєстроване за ОСОБА_4

Зважаючи на те, що господарська споруда відповідачем збудована з грубим порушенням норм ДБН, що стало наслідком притягнення його до відповідальності, порушує права позивача як власника майна щодо здійснення своїх правомочностей, позивач вважає, що такий об’єкт має бути знесений.

Крім того, рішення органу місцевого самоврядування та державну реєстрацію спірної земельної ділянки під самочинно збудованим об’єктом нерухомості, позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті органом місцевого самоврядування без урахування норм чинного законодавства щодо його прав як особи, яка набула право власності на будівлю та на отримання земельної ділянки (її частини), на якій вона розміщена, без зміни її цільового призначення для обслуговування нерухомості. Також вказує, що межі земельної ділянки було погоджено з ним в акті шляхом введення його в оману, у шахрайський спосіб, після чого він відкликав проставлений ним підпис, а тому звернувшись в суд, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії 7 скликання Турбівської селищної ради № 146 від 15.09.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність громадянам в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність гр. ОСОБА_7 та передачі у власність йому земельної ділянки загальною площею 0,0150 га, за адресою: смт. Турбів, вул. Паркова (колишня Пролетарська),27А, з визначенням цільового призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0150 га, кадастровий номер 0522255500:01:005:0554 по вул. Парковій (колишня Пролетарська), 27А;

- зобов’язати Державного реєстратора Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", Вінницької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,015 га, кадастровий номер 0522255500:01:005:0554, що знаходиться за адресою; Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська), 27А, кв. №3, номер запису про право власності: 16552898 від 23.09.2016;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати кадастровий номер - 0522255500:01:005:0554 земельної ділянки, площею 0,015 га, що знаходиться за адресою; Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська), 27А, кв. 3;

- усунути перешкоди в користуванні йому, ОСОБА_3, належною нерухомістю шляхом зобов’язання ОСОБА_7 знести самочинно збудований сарай для утримання тварин, розташований впритул до стіни частини будинку в смт. Турбів по вулиці Паркова 27, або зобов’язати Турбівську селищну раду знести цей самочинно збудований сарай за рахунок забудовника ОСОБА_4;

- зобов’язати Турбівську селищну раду використати схематичний план земельної ділянки, який виміряний 28.12.2016 року ТОВ «ПРИВАТ-БТІ» та зафіксований в «Технічному паспорті на частину житлового будинку з вбудованими приміщеннями лазні» (Інвентаризаційна справа 376-16-ТП) за адресою: вулиця Паркова №27, смт. Турбів, зробити відповідно до ч.1, 3, 4 ст. 88, ч.1, 4 ст. 120 ЗК України розподіл земельної ділянки між співвласниками зазначеного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дозволити їм виготовити технічну документацію із землеустрою, відповідно до вказаного розподілу, затвердити документацію після виготовлення, та передати ці земельні ділянки у власність;

- вирішити питання судових витрат.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії, 7 скликання Турбівської селищної ради № 146 від 15.09.2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність громадянам» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність гр. ОСОБА_4 та передачі у його власність земельної ділянки, площею 0,0150 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0522255500:01:005:0554, що розташована в смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська), 27А.

Усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю, що розташована в смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська) за №27, зобов’язавши ОСОБА_4 знести самочинно збудований сарай зазначений під літерою «а5» у технічному паспорті на будівлю за №27А, що збудований впритул будівлі належної ОСОБА_3, що розташована в смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська) за №27.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що Турбівською селищною радою під час прийняття рішення про надання дозволу на розробку технічної документації недотримано вимог Закону України «Про землеустрій». Також суд зазначає, що самочинно збудований відповідачем сарай порушує права позивача як користувача суміжної земельної ділянки та співвласника житлового будинку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції в порушення вимог ст. 89 ЦПК України не дав оцінку доказам по справі на підставі всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, що призвело до неповного з’ясування обставин справи та ухвалення незаконного рішення, а також суд першої інстанції не врахував, що Цивільним кодексом України визначено обмежене коло осіб, які в праві звертатись до суду із вимогами про знесення самочинного будівництва.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позов пред’явлено з порушенням юрисдикційної підсудності, оскільки вимоги ОСОБА_8 слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

21 червня 2018 року ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відзиві позивач зазначає, що доводи та аргументи апеляційної скарги не дають підстав для скасування законного рішення суду першої інстанції, оскільки не спростовують висновків суду.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини.

ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Представники Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області в судове засіданні не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник комунального підприємства «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» в судове засіданні не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 18 квітня 2018 року таким вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №2534 (а.с.12-15), ОСОБА_3 придбав вбудоване приміщення лазні загальною площею 165,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Вінницька область Липовецький район смт. Турбів, вул. Пролетарська 27. Згідно умов договору земельна ділянка окремо невиділена.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 05.08.2013 року визначено, що ОСОБА_3 належить на праві власності на підставі договору купівлі – продажу, укладеного 30.11.2010 року та зареєстрованого в реєстрі за №2534, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_9, частка 61,5% із зовнішніми розмірами 10,55 м х 21,7 м в одноповерховій житловій будівлі, що розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області по вулиці Пролетарській 27. (а.с.16-19)

Відомості про вищевказаний об’єкт нерухомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2016 (а.с.23).

Набувши у власність нерухомість, позивач мав виправданні очікування на оформлення права власності на земельну ділянку необхідну для обслуговування об’єкта нерухомості, виходячи із принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані, що закріплено у частині першій статті 120 ЗК України, де зазначено, що особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Разом з тим, документи, на яких правах належала земельна ділянка попередньому власнику (Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області) та її розміри відсутні, згідно умов договору купівлі – продажу такі питання сторонами не узгоджувались.

Рішенням Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області від 04 жовтня 2011 року №11 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,03 га., для ведення особистого господарства та будівництва і обслуговування житлового будинку.

13 березня 2015 року Турбівською селищною радою ухвалено рішенням №20 «Про впорядкування нумерації будівлі по вул. Пролетарська, 27», відповідно до якого багатоквартирному житловому будинку, у тому числі де проживає ОСОБА_4 присвоєно нову поштову адресу: вул. Пролетарська, 27А, залишивши частині житлового будинку з вбудованим приміщенням лазні, що належить ОСОБА_3 стару поштову адресу: вул. Пролетарська, 27.

Судом встановлено, що домовленості між суміжними користувачами щодо користування земельною ділянкою, яка розташована в смт. Турбів по вул. Пролетарська, 27 та 27А, не досягнуто.

Земельна ділянка ОСОБА_4 щодо обслуговування квартири, у якій він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (пізніше 27А), раніше не надавалась, лише 24.11.2015 рішенням 2 сесії 7 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району (а.с.25), ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність, загальною площею 0,015 га в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1.

15.09.2016 року Турбівською селищною радою було ухвалено рішення 9 сесії 7 скликання №146 (а.с.26), яким ОСОБА_7 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність, передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,0150 га за адресою: смт. Турбів, вул. Паркова (колишня Пролетарська),27А, з визначенням цільового призначення: - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,.0150 га кадастровий номер 0522255500:01:005:0554 та зобов’язано оформити право власності на неї.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 30.12.2016 року (а.с.27), державну реєстрацію права власності вищевказаної земельної ділянки проведено 06.07.2016 року, власником земельної ділянки є ОСОБА_4

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, тобто розробки такої документації, визначено “Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками” затвердженої наказом Держкомзему України від 18 травня 2010 року №376.

У відповідності до пункту 2.1 цієї Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України землевпорядної документації, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, власник чи користувачу земельної ділянки повинен вже мати рішення про передачу чи надання земельної ділянки, якою він користується.

Разом що тим, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_7 до прийняття Турбівською селищною радою рішення від 24.11.2015 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), спірна земельна ділянка не надавалась.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного Кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст.78 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки або зміни цільового призначення земельної ділянки.

У запереченні на позовну заяву Турбівська селищна рада вказує на те, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, співвласниками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не відводилась та відповідно не сформована.

В свою чергу надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку не відводилась та відповідно не сформована, не відповідає змісту ст. 25, 50 ЗУ «Про землеустрій».

За таких обставин, враховуючи те, що Турбівською селищною радою Липовецького району ухвалено рішення, яким затверджено технічну документацію, з порушенням чинного законодавства, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність такого рішення.

Окрім цього, слід врахувати, що сторони у справі є співвласниками одного будинку та між ними не вирішено питання користування земельною ділянкою для обслуговування цього ж будинку

За змістом чч. 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

За таких обставин, до вирішення питання меж земельних ділянок та встановлення порядку користування земельною ділянкою, передача у власність земельної ділянки будь - кому із користувачів, є передчасною.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування прийнято з дотриманням вимог земельного законодавства, є безпідставними.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що позов подано з порушенням правил юрисдикційної підсудності, оскільки даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

ОСОБА_10 Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 607/12895/17 зазначила, що з моменту державної реєстрації у встановленому законом порядку права постійного користування земельною ділянкою припиняються адміністративні відносини між відповідним органом місцевого самоврядування та особою, якій передано земельну ділянку у постійне користування, і виникають приватноправові відносини, що характеризуються рівністю учасників. Залежно від складу таких учасників спори щодо цих відносин можуть бути предметом судового розгляду за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Щодо позовних вимог про знесення самочинного будівництва слід зазначити наступне.

Згідно листа Державної архітектурно будівельної інспекції від 13.11.2017 року (а.с.149) встановлено, що постановами про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 за самочинне виконання будівельних робі з реконструкції сараю по вул. Паркова, 27А у смт. Турбів Липовецького району було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафів. На підтвердження обставин притягнення ОСОБА_4 до юридичної відповідальності за самочинне будівництво надано протоколи Державної архітектурно будівельної інспекції, припис, постанову (а.с.150-157).

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 09.11.2016 року ОСОБА_4 самочинно, без дозволу на виконання будівельних робіт у 2008 році виконував роботи з реконструкції сараю за адресою: Вінницька область, Липовецький район с. Турбів, вул. Паркова, (Пролетарська), 27а, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Доводи апеляційної скарги про де, що відповідач вказаний сарай не будував, а здійснив лише його реконструкцію, на увагу не заслуговують, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 не отримав дозвіл на проведення будівельних робіт з реконструкції сараю, а за відсутності відповідного дозволу така реконструкція - будівництво вважається самочинним.

При цьому, факт самочинного будівництва встановлено контролюючим органом, а саме Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області

Крім того, факт самочинного будівництва сараю, що значиться під літерою «а5» по вул. Паркова (раніше Пролетарська 27) 27А підтверджено матеріалами Інвентаризаційних справ № 2029 та № 2311 (а.с.60-72), відповідно до яких має місце штамп про наявність самочинно збудованих будівель, у тому числі сараю, що значиться під літерою «а5».

Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України визначено, що в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України).

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 є користувачем суміжної земельної ділянки на якій відповідачем самочинно реконструйовано сарай, а також ОСОБА_8 разом із ОСОБА_4 є співвласниками одного житлового будинку.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги про знесення самочинного будівництва заявлені неналежною особою.

Як слідує з матеріалів справи, сарай зазначений під літерою «а5» у технічному паспорті на будівлю за №27А, збудований впритул будівлі належної ОСОБА_3, розташованої в смт. Турбів, по вул. Паркова (колишня Пролетарська) за №27, що відповідно порушує його права як власника житлового будинку.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, обґрунтовано виходив із того, що факт порушення прав позивача як користувача земельною ділянкою та співвласника житлового будинку підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що самочинне будівництво проведено відповідно до будівельних норм та стандартів, узгоджується із екологічними, пожежними та санітарними нормами. Дії відповідачів порушують загальні засади цивільного законодавства України, оскільки кожен громадянин України має право розраховувати, що будівництво буде здійснюватися у встановленому законом порядку без створення загрози для оточуючих, у випадку ігнорування законних вимог державних органів та неприйняття останніми мір з припинення будівництва, права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції надає оцінку оскаржуваному судовому рішенню виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29 липня 2009 року, Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Аргументи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанцій, власного тлумачення апелянтом вимог чинного законодавства та характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області залишити від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий (суддя-доповідач): /підпис/ ОСОБА_2

Судді: /підпис/ ОСОБА_11

/підпис/ ОСОБА_12

Згідно з оригіалом.

Суддя В.В. Оніщук