Ухвала суду № 76156561, 30.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 серпня 2018 р. Справа № 802/2043/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2, позивач) з адміністративним позовом до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - Жмеринське ОУПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

При цьому, як вбачається зі змісту мотивувальної та прохальної частини позовної заяви позивач просив суд поновити строк звернення до суду з даним позовом, посилаючись на ч. 1 ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, суд виходив з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Жмеринського ОУПФУ у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії 02.07.2018. В своїх вимогах позивач ставить питання про перерахунок пенсії та виплати різниці між перерахованою та фактично виплаченою сумою пенсії, з 01.09.2011.

Позивач вважає, що він не пропустив строк звернення до суду, посилаючись на ч. 1 ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України. Відтак, позивач вважає, що на заявлені ним позовні вимоги позовна давність не поширюється.

Однак, суд вважає, що позивачем пропущено встановлений КАС України шестимісячний строк звернення до суду. Підстав для поновлення зазначеного строку суд не знаходить, виходячи з такого.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Посилання позивача на те, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення статті 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" ядерна шкода - втрата життя, будь-які ушкодження, завдані здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, заподіяна майну, або будь-яка інша втрата чи шкода, що є результатом небезпечних властивостей ядерного матеріалу на ядерній установці або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки чи надсилається до неї, крім шкоди, заподіяної самій установці або транспортному засобу, яким здійснювалося перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Відповідно до ст. 72 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність оператора за ядерну шкоду згідно з цим Законом є абсолютною - тобто настає незалежно від встановлення його вини, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 73. Жодна особа, крім оператора, не несе відповідальності за ядерну шкоду, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки згідно з Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" відповідальність за ядерну шкоду несе оператор ядерної установки або відповідальна за ядерну установку держава, УПФУ не є суб'єктом відповідальним за ядерну шкоду у визначенні Закону. Крім того, предметом спору є перерахунок і виплата пенсії, а не відшкодування ядерної шкоди.

Посилання позивача на те, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення пункту 5 частини 1 статті ст. 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є необґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);.

Проте, відповідно до Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів.

За таких обставин, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем щодо його права на пенсійні виплати, не можуть бути віднесені до страхових правовідносин, а тому на них не поширюється дія п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України.

Суд зазначає, що позивач не був позбавлений права звернутися у визначений законом строк за захистом свого порушеного права, яке полягало у невірному обрахунку розміру його пенсії. Виплата пенсії носить регулярний характер і позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про її розмір.

Таким чином, про своє порушене право позивач мав дізнатися після одержання неповних сум виплат, які виплачувались відповідно до чинних постанов Кабінету Міністрів України у менших розмірах, ніж визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що до жовтня 2011 року відповідач виплачував йому пенсію відповідно до вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з жовтня 2011 року отримує пенсію у розмірі, меншому, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 вказаного закону.

Пунктом 8 статті 240 КАС України визначено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до відповідача, відсутність обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії за період з 01.09.2011 до 02.07.2017 підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256, 295 КАС України суд,

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії за період з 01.09.2011 до 02.07.2017.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.09.2011 до 02.07.2017 залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна