Постанова № 76153160, 29.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6715/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 27 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/6715/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання договору іпотеки припиненим

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в кінцевій редакції якого просила визнати припиненим договір іпотеки від 29.05.2008 року, укладений між нею та АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 9642. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що припинення юридичної особи - ТОВ «Промторг», яке є позичальником за кредитним договором, є підставою для припинення згаданого договору іпотеки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням районного суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги, з посиланням на судову практику Верховного Суду України, зазначає, що припинення юридичної особи є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором, як основним зобов'язанням, припиняється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промторг» укладено кредитний договір №11352537000.

Відповідно до умов договору банк зобов'язався надати позивальнику кредит в іноземній валюті в сумі 312 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 513 200,00 грн. за курсом НБУ на день укладення договору (а.с.8-10).

29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки (а.с. 26-27).

Згідно п. 1 договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: житловий будинок №7 , що знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. І Курганний та земельну ділянку площею 500 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Житомир, пров. І Курганний, 7, кадастровий номер 1810136:300:03:022:0010.

Договором іпотеки, зокрема, передбачено, що іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Промторг» за кредитним договором №11352537000 щодо повернення кредиту в сумі 312 000,00 доларів США, а також процентів у розмірі 14,5 % річних та комісій.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Промторг» припинило свою діяльність 03.03.2017 року (а.с. 11-14).

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на положення частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 11 цього ж закону майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Такий правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року в справі № 6-84цс15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання припиненим договору іпотеки.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правовий висновок, висловлений Верховним Судом України у постанові від 11 вересня 2013 року в справі № 6-52цс13, не заслуговує на увагу, оскільки його було змінено та уточнено у постановах від 10 лютого 2016 року в справі № 6-84цс15 та від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14, а також постановою Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2011/16284/12.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України.

суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.08.2018.

Головуючий Судді