Рішення № 76149050, 23.08.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4726/18

Провадження № 2/750/1419/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

17 травня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить встановити факт, що він перебував на утриманні рідного дядька – ОСОБА_3, який помер 12 серпня 1994 року, з 01.01.1991 по день його смерті, а також у порядку спадкування визнати за ним право власності на 9/40 частин житлового будинку № 127, що розташований по вул. Київська в м. Чернігові.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у 1990 році помер його батько – ОСОБА_4. На той час позивачу було 4 роки. Після смерті батька, його рідний брат (дядько позивача) – ОСОБА_3 з метою допомоги позивачу та його матері здійснив поточний ремонт в будинку та у зв’язку з тим, що позивач був малолітнім і непрацездатним добровільно взяв на себе обов’язок надавати йому з матір’ю регулярну матеріальну допомогу. Так, дядько кожного місяця з півночі Російської Федерації (м. Норильськ) передавав речі та кошти на утримання позивача до літа 1994 року. Однак, з літа 1994 року допомога від дядька перестала надходити і з ним було втрачено зв’язок. З цього часу мати позивача почала здійснювати пошук дядька. Пізніше з’ясувалося, що ОСОБА_3 помер у червні 1994 року і у січні 2018 року позивач отримав свідоцтво про смерть дядька. Після його смерті відкрилася спадщина на 9/40 частин житлового будинку № 127, що розташований по вул. Київська в м. Чернігові. Позивач зазначає, що оскільки він перебував на утриманні померлого більше трьох років, то в силу ст. 531 Цивільного кодексу УРСР є спадкоємцем за законом, так як інших спадкоємців у померлого не має, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача – Чернігівської міської ради у судове засідання не з’явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі та вказала, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та матеріали справи № 750/12075/17, суд встановив наступне.

У 1990 році помер батько позивача – ОСОБА_4. На той час позивачу було 4 роки.

Позивач зазначив, що після смерті батька, його рідний брат – ОСОБА_3 з метою допомоги позивачу та його матері здійснив поточний ремонт в будинку та у зв’язку з тим, що позивач був малолітнім і непрацездатним взяв на себе обов’язок добровільно надавати йому з матір’ю регулярну матеріальну допомогу. Дядько кожного місяця з півночі Російської Федерації (м. Норильськ) передавав речі та кошти на утримання позивача до літа 1994 року. Однак, з літа 1994 року допомога від дядька перестала надходити і з ним було втрачено зв’язок. З цього часу мати позивача почала здійснювати пошук дядька.

Згідно інформації Відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по м. Норільську від 29 березня 2012 року № 6775, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у м. Норільськ в 1994 році, актовий запис про смерть № 829 від 12 серпня 1994 року (а/с 21).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у червні 1994 року у м. Норільськ, про що 12 серпня 1994 року складено актовий запис про смерть № 829 (а/с 9).

З копії актового запису про смерть від 12 серпня 1994 року № 829, що міститься в матеріалах цивільної справи № 750/12075/17 (а/с 12), вбачається, що причина смерті ОСОБА_3 не встановлена через різко виражені гнилісні зміни трупа.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, і на частину житлового будинку № 127, що розташований по вул. Київська в м. Чернігові.

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27 березня 2018 року, інформація щодо відкриття спадкової справи щодо майна після смерті ОСОБА_3 відсутня (а/с 24, 25).

За інформацією нотаріуса Норильського нотаріального округу Красноярського краю ОСОБА_8 від 05 червня 2018 року, наданої на запит суду, спадкова справа щодо майна ОСОБА_3, який помер у червні 1994 року, не зареєстрована (а/с 53).

Позивач зазначив, що оскільки він перебував на утриманні померлого дядька більше трьох років, то в силу ст. 531 Цивільного кодексу УРСР є спадкоємцем за законом, так як інших спадкоємців у померлого не має.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, яка доводиться рідною сестрою позивача по лінії матері суду показала, що покійний ОСОБА_3 дуже любив племінника, приїздив, давай гроші. Коли ОСОБА_3 приїздив на 40 днів після смерті батька позивача, то сказав, що буде допомагати. Після 1993 року допомога припинилася, у зв’язку з чим мати позивача його розшукувала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона товаришує з матір’ю позивача. ОСОБА_9 робив ремонт у будинку. На похорони батька позивача він не приїздив, а приїхав на 40 днів після його смерті. Він сказав, що буде допомагати позивачу та його матері. Свідок разом з матір’ю позивача декілька разів заходила на пошту за грошима та посилками, які надсилав покійний з м. Норильська. Пізніше зв’язку з ним не стало.

Свідок ОСОБА_7, яка є матір’ю позивача, суду показала, що ОСОБА_9 приїздив на 40 днів після смерті батька позивача. Сказав, що буде їм допомагати, після чого висилав речі та гроші, а інколи передавав їх через знайомих. Грошові надходження від ОСОБА_3 були у значних розмірах, що давало можливість забезпечити належне утримання малолітнього позивача.

Судом також встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 9/40 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Чернігові по вул. Київській, будинок 127 згідно договору дарування на 3/40 частин від 25 червня 2009 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 липня 1990 року, договору дарування від 30 вересня 1996 року. Інші 9/40 частин вказаного будинку згідно договору дарування від 23 листопада 1982 року належить ОСОБА_3 (а/с 16-17).

Частки між співвласниками не виділені і позивач фактично завжди користувався і частиною будинку, яка належить спадкодавцю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положення статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 524 Цивільного кодексу УРСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу УРСР, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Факт перебування позивача на утриманні рідного дядька – ОСОБА_3, який помер 12 серпня 1994 року, з 01.01.1991 по день його смерті підтверджується матеріалами справи та показами свідків, інших спадкоємців за законом не має, про що свідчить інформація нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, спадкові справи не заводилися, а тому суд знаходить підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування, суд вважає ці вимоги передчасно заявленими, оскільки позивач не звертався до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті дядька і у матеріалах справи відсутня відмова нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, у зв’язку з чим у задоволенні вказаних вимог позивачу слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Чернігівської міської ради (місцезнаходження юридичної особи: вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, ідентифікаційний код юридичної особи - 34339125) про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування – задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на утриманні рідного дядька – ОСОБА_3, який помер 12 серпня 1994 року, з 01.01.1991 по день його смерті.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.08.2018.

Суддя