Постанова № 76143719, 27.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/2957/17 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.Провадження № 22-ц/780/2959/18 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 56 27.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Олійник В.І., Лівінського С.В.,

за участю секретаря Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», Фастівського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними, визнання незаконним нарахування штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду із позовом про визнання дій ПрАТ «Київобленерго» та Фастівського РП ПрАТ «Київобленерго» неправомірними в частині перевірки без дотримання вимог та визнання позивача винним у спричиненні збитків Фастівському РП ПАТ «Київобленерго» у зв»язку з підключенням мною електроустановок до електромережі постачальника із порушенням схеми обліку в будинку АДРЕСА_1 в смт.Борова Фастівського району; визнати дії відповідачів неправомірними в частині накладення на позивача штрафу в розмірі - 25 483,36 грн.; стягнути з ПрАТ «Київобленерго» та Фастівське РП ПрАТ «Київобленерго» моральну шкоду в розмірі - 25 000 гривень.

Свій позов обґрунтовував тим, що працівниками відповідача в грудні 2016 року в належному його синам на праві власності домоволодінні було неправомірно проведено перевірку та складено Акт №К033026 про порушення Правил КЕЕН. Зазначив, що вказаний Акт про порушення був складений без присутності власників будинку на ім'я ОСОБА_2, який в свою чергу не являється власником будинку. Вказаний акт із повідомленням про оплату було надіслано позивачу із зазначенням про укладений із померлою матір»ю позивача договору з постачання електроенергії. Між тим, власниками вказаного будинку є ОСОБА_3, ОСОБА_4, які там постійно проживають, а не він. Вказаний акт про порушення для виконання було надіслано позивачу та повідомлення про накладення штрафу. У відповідь на його заяву відповідачами було надіслано відповідь про існування заборгованість у розмірі боргу у зв»язку з підключенням електроустановок до електромережі постачальника із порушенням схеми обліку, тобто за вказаним актом про порушення. Між тим вказував, що на розгляді вказаного Акту про порушення він вказував про те, що власник будинку не він, але рішення про накладення штрафу все ж таки було винесено. Вказував, що акт справжнім власникам будинку - його синам в порушенням вимог постанови КМУ №1357 від 26.07.1999 року надіслано не було; на засідання комісії з розгляду питання про накладення штрафу фактично його примушували зізнатись у крадіжці електроенергії, а тому вважає, що нарахована заборгованості в розмірі 25483,36 грн. була без дотримання вимог закону. Зазначав, що він звертався із заявами про скасування штрафів, але жодного позитивного результату це не дало. В результаті чого, він перебуває у пригніченому стані тривалий час, у нього погіршився стан здоров»я у наслідок переживання про необхідність сплати незаконно нарахованого штрафу йому, звертався до лікарів. Вказані душевні страждання та переживання змінили його звичний спосіб життя у зв»язку з такими вимушеними обставинами, а тому йому заподіяна моральна шкода в сумі - 25 000 грн. Вважає дії працівників відповідача неправомірними, а тому звернувся до суду за захистом свого порушеного права із вказаним позовом.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ,ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і незаконним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням судом обставин справи, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд неповно з»ясував всі обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, що призвело до ухвалення судом необґрунтованого та незаконного рішення.

Просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення ,яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом перешої інстанції встановлено та з такими висновками погоджується колегія суддів, наступне.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 (далі Правила КЕЕН) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що постачання електричної енергії - це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії відповідно до цієї статті є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2007 року між ЗАТ F.E.S «Київобленерго» правонаступником якого є ПрАТ «Київобленерго» та ОСОБА_5 було укладено Договір №050250057 про користування електричною енергією побутовим споживачем за адресою АДРЕСА_1, якій належить 3/5 частин житлового будинку.

В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після її смерті належний останній на праві власності будинок № АДРЕСА_1 успадкували її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які отримали у встановленому законом порядку Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2010 року, а саме по 1/2 частці кожен.

Між тим, було встановлено та не заперечувалося сторонами, що відповідно до вимог п.27 Правил користування електроенергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 року у зв»язку з порушенням термінів сплати коштів за спожиту електроенергію 25.02.2016 року вказаний будинок в смт.Борова Фастівського району було відключено від електропостачання.

Зважаючи на відсутність у відповідачів інформації про смерть ОСОБА_5, вказаний борг був облікований за нею як за особою, з якою в минулому був укладений договір на постачання електроенергії. Між тим, після смерті матері з заявою до ПрАТ «Київобленерго» про укладення договору на електропостачання до житлового будинку АДРЕСА_1 ніхто зі спадкоємців не звертався.

Ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення правил користування електричною енергією.

Як вбачається з вимог позовної заяви, то ОСОБА_2 фактично не оспорює правомірності дій уповноважених осіб відповідача з встановлення порушення порядку користування електроенергією та самого факту безоблікового використання електроенергії, а у цьому позові він просить захистити, на його думку, порушене його право у тому, що акт про порушення 17.12.2016 року за №К033026 було складено саме на нього, який не є власником будинку чи користувачем, без з»ясування дійсного власника, яким є його сини; не було направлено акт дійсним власникам та питання про накладення штрафу було вирішено невірно, тобто позивач оскаржує до суду у цьому позові процедуру встановлення та накладення штрафу на нього як на винну у крадіжці електроенергії особу, не повідомлення про виявлене порушення, отримання акту та розгляду питання на засіданні комісії питання про накладення штрафу на нього.

Як вже зазначено вище 25.02.2016 року вказаний будинок було відключено від електропостачання за не оплату боргу за користування електроенергією.

В п.2 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМ України від 26.07.1999 року № 1357 /зі змінами/, роз'яснено, що самовільне підключення, це споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил.

Вирішуючи справу в межах позовних вимог суд першоїі інстанції встановив, що 17.12.2016 року представниками Фастівського районного підрозділу ПАТ «Київобленерго» при проведені перевірки дотримання споживачами Правил КЕЕН, за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено факт порушення п.48 Правил НЕЕК, а саме самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електромережі постачальника з порушенням схеми обліку, про що у відповідності до п.53 Правил НЕЕК було складено Акт про порушення №К 033026 від 17.12.2016 року, який був підписаний трьома представниками енергопостачальника.

В Акті зазначено, що від надання пояснень та від підпису ОСОБА_2 відмовився.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Протоколу № 038, то 10.01.2017 року по розгляду Акту №К033026 відбулося засідання комісії, де було прийнято рішення про проведення розрахунку обсягу спожитої та неврахованої електроенергії на підставі п.53 ПКЕЕН та пп.3.1.5 Методики, за яким сума завданих збитків за період з 26.02.2016 року по 17.12.2016 рік становить - 25483,34 грн.

Судом встановлено, що 19.01.2017 року було проведено розрахунок по Акту порушення ПКЕЕ №033026 від 17.12.2016 р. на суму 25483,34 грн. і як вбачається з повідомлення про оплату за січень 2017 року від 11.01.2017р. було отримано ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Як вбачається з досліджених в суді письмових доказів, то представники відповідача під час проведення перевірки вручили акт перевірки третій особі ОСОБА_2, ототожнивши його із користувачем електроенергії в АДРЕСА_2, а він, будучи присутнім під час проведення перевірки в будинку, фактично допустивши представників, та на розгляді цього ж питання про порушення комісією не повідомив про його належність іншим особам, а саме позивачу.

З огляду на це, представники відповідача не знали та могли знати про те, що ОСОБА_2 не є користувачем будинку, а тому їх дії під час проведення перевірки є правомірними, оскільки вчинені у відповідності до вказаних вимог Правил НЕЕК.

Зворотного стороною позивача доведено не було.

Згідно абз.2 п.35 Правил НЕЕК енергопостачальник має право відключити побутового споживача у разі розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження засобу обліку та зриву пломби, порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

За умовами п.36 Правил НЕЕК відновлення постачання електричної енергії побутовому споживачу здійснюється протягом трьох робочих днів у містах та п'яти робочих днів у сільській місцевості після оплати витрат на повторне підключення, усунення виявлених порушень та/або відшкодування збитків, завданих електропостачальнику (електророзподільному підприємству), крім випадку, коли електроустановку побутового споживача відключено у зв'язку з наявністю заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію.

Енергопостачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією, як передбачено п.37 Правил КЕЕН.

За умовами п.48 Правил НЕЕК побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електричних мереж і споживання електричної енергії без засобів обліку; пошкодження засобу обліку, тощо.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на вказані вимоги законодавства та встановленні порушення з боку користувачів в будинку в АДРЕСА_3, спочатку не виконання обов»язку по сплаті боргу за користування, а в подальшому за розкрадання електроенергії, суд першої інстанції вірно вважав правомірні дії уповноважених осіб відповідачів по відключенню вказаного будинку від електропостачання як в лютому 2016 року, так за наслідками проведеної в подальшому перевірки в грудні 2016 року.

Крім того, за умовами повідомлення про оплату за січень 2017 року за вказаним актом про порушення штрафу було накладено на ОСОБА_5, а не на позивача, хоч він і отримав вказаний акт спочатку.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2018 року, позов ПрАТ «Київобленерго» було задоволено частково та солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» в рахунок відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок порушення Правил користуванням електричною енергією для населення, суму у розмірі 25483 грн. 34 коп. та стягнуто в рівних частинах сплачений судовий збір, а саме по 800 грн. з кожного.

Відтак, колегія судів приходить до висновку, що позивачем жодним чином не доведено порушення його прав внаслідок проведення перевірки за зазначеним актом про порушення, визнанням штрафу та заборгованості, а відтак таке право не підлягає судовому захисту у визначений позивачем спосіб.

За ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змістом ст.15 та ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити право чи охоронюваний законом інтерес лише у разі їх порушення.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09.10.1979 року у справі «Артіко проти Італії» (пункт 35) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Розглянувши позовні вимоги у зазначеному у позові обсязі із врахуванням їх викладення у резолютивній частині позову, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вказаними діями уповноважених осіб відповідача права позивача жодним чином порушено не було.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.п.9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995 р., розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

З аналізу змісту вимог вказаних норм законодавства вбачається, що обов»язковою умовою для відшкодування моральної шкоди є наявність вини у її вчиненні, але у даному випадку вини відповідачів у заподіянні позивачу моральної шкоди встановлено не було, що є наслідком відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 29 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: