Постанова № 76140875, 30.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1031/18 Суддя (судді) першої інстанції:

Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Пилипенко О. Є.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Бердніков М. С., представника відповідача Терези Ю. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення не зазначений, дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації автозаправного комплексу ТОВ «Глуско Рітейл», який розташований за адресою: Кільцева дорога, 16 у Святошинському районі міста Києві, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) відімкнення від джерел живлення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на момент розгляду справи судом першої інстанції більшість правопорушень була усунута. Судом першої інстанції у оскаржуваному рішення не зазначено, яким чином кожне порушення загрожує життю та здоров'ю людей. Зазначає, що на момент подання апеляційної скарги неусунутими залишились два порушення:

- відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 метрів в порушення п. 8.151 ДБН В.2.5.20-2001 «Газопостачання»;

- АЗС з АГЗП не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Вказані порушення не відповідають ступеню вжитого заходу реагування, судом першої інстанції не враховані висновки акту перевірки № 52.

Відзив до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем 07.12.2017 р. видано наказ № 465 «Про проведення позапланових перевірок», відповідно до якого у період з 08 по 21 грудня 2017 року державним інспекторам доручено провести позапланову перевірку об'єкта відповідача, який розташовано за адресою: Кільцева дорога, 16 у Святошинському районі міста Києві, щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Копію наказу отримано під особистий підпис в.о. головного керуючого директора ОСОБА_5

На підставі наказу видано посвідчення № 456 на проведення позапланової перевірки, яке відповідно до частини 5 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» перед початком перевірки пред'явлене керівнику суб'єкта господарювання.

Під час здійснення перевірки встановлено, що АЗС ТОВ «Глуско Рітейл» експлуатується з порушенням правил та норм пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають на АЗС, а саме:

- п. 2.37 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України - в адміністративному приміщенні автозаправного комплексу допускається захаращення шляхів евакуації меблями;

- п. 2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України - ширина евакуаційних виходів (дверей) із торгівельної зали виконано менше 1,2 м в порушення п. 8.7 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»;

- п. 1.18. розділу ІV Правил пожежної безпеки України - в адміністративному приміщенні автозаправного комплексу допускається користування пошкодженою розеткою;

- п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І, п. 2.1 розділу V Правил пожежної безпеки України - не підтверджено розміщення другого (за необхідності більшої кількості) пожежного гідранта для зовнішнього пожежогасіння на водопровідній мережі в радіусі не більше 200 м, в порушення п. 12.16, п. 13.3.4 ДБН В.2.5- 74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування»;

- п. 2.1 розділу V Правил пожежної безпеки України - на покажчику ПГ відсутні цифрові значення відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначення виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

- п. 31 розділу VІІ НАПБ В.01.058-2008/112 - кількість плівкоутворювального піноутворювача для ліквідації можливих пожеж протипожежною технікою не підтверджена розрахунком;

- п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І Правил пожежної безпеки України - відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м в порушення п. 8.151 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання»;

- п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І Правил пожежної безпеки України - відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м в порушення п. 8.150 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання»;

- п. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України - АЗК не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення;

- ст. 133 Кодексу цивільного захисту України, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 763 - не укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування об'єкту з аварійно-рятувальними службами;

- п.п. 4.9.5, 4.9.6. наказу № 557 ПТБ, ПКМУ №1788 - не проведено встановленим порядком обов'язкове страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки.

За результатами перевірки інспектором було складено акт від 21.12.2017 р. № 194 перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом цивільного захисту України регулюються відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту. Також цей Кодекс визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно із ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зокрема, є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Згідно зі ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами по справі, що позивачем проведено повторну перевірку відповідача, про що складено акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 06.03.2018 р. № 52 (а. с. 105 - 108).

Згідно опису виявлених порушень, позивачем зафіксовано наступні порушення:

- п. 2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки України - ширина евакуаційних виходів (дверей) із торгівельної зали виконано менше 1,2 м в порушення п. 8.7 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»;

- п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І Правил пожежної безпеки України - відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС становить менше 40 м в порушення п. 8.151 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання»;

- п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І Правил пожежної безпеки України - над технологічними обладнаннями АГЗП не влаштовано навіс із негорючих матеріалів в порушення п. 8.150 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання»;

- п. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України - АЗС та АГЗП не обладнано автоматизованою системою раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Згідно п. 2.23 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. № 1417 (далі - Правила), забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно з нормованою вимогою.

У відповідності до п. 8.7 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» ширину евакуаційних виходів (дверей) із торговельної зали слід визначати за розрахунком, виходячи з кількості людей, які евакуюються через цей вихід, згідно з таблицею 4, але приймати не менше 1,2 м.

Факт існування вказаного порушення з боку відповідача не заперечується ним у апеляційній скарзі.

Натомість, апеляційна скарга в цій частині обґрунтована встановленням відсутності даного порушення позивачем під час перевірки 18.06.2018 р.

Також апелянт обрунтовує неправомірність встановлення позивачем вказаного порушення тією обставиною, що ДБН В.2.2-23:2009 були затверджені вже після введення споруди до експлуатації, в той час як на момент введення ширина виходів повинна була становити не менше 0, 8 м.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону № 877 відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

За таких обставин, колегія суддів не приймає в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення доводи апелянта про встановлення усунення виявленого порушення станом на 18.06.2018 р., тобто після розгляду судом першої інстанції справи по суті заявлених вимог.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про наявні вимоги до ширини евакуаційних виходів станом на дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію, оскільки згідно ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечувати пожежну безпеку та у відповідності до п. 1.1 ДБН В.2.2-23:2009 ці Норми поширюються на проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі (магазинів, ринків), за виняткомбудинків оптової (гуртової) торгівлі, магазинів із продажу автомобілів (автосалонів) і запчастин до них, магазинів зброї, магазинів-складів будівельних матеріалів, магазинів виробничих фірм, атакож магазинів тимчасового функціонування.

Відтак осучаснення стану об'єкта до рівня вимог чинного законодавства є прямим обов'язком відповідача та в частині, що стосується життя та здоров'я людей, не може бути знехтуване за будь - яких обставин.

Незважаючи на те, що встановлення існування загрози життю та здоров'ю людей є оціночним поняттям, на переконання колегії суддів, ширина евакуаційних виходів напряму залежить від швидкості евакуації людей під час виникнення пожежної небезпеки, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

В частині порушення відповідачем вимог п. 22 розділу ІІ, п. 4 розділу І Правил пожежної безпеки України та пунктів 8.150, 8.151 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання» колегією суддів встановлено наступне.

У відповідності до п. 4 Р І Правил пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Згідно п. 22 Р ІІ Правил під час експлуатації об'єктів забороняється знижувати рівень пожежної безпеки, встановлений законодавством, яке було чинним на момент початку використання об'єкта.

Відповідно до пунктів 8.150, 8.151 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання» АГЗП розподіляються на стаціонарні та тимчасові.

В складі стаціонарного АГЗП передбачається, в тому числі, навіс із негорючих матеріалів над технологічним обладнанням.

Згідно таблиці 21 ДБН В.2.5-20- 2001 «Газопостачання» відстань від резервуарів АЗГП до АЗС бензина резервуарів при місткості одного резервуару до 10 м3 мають становити не менше 40 метрів.

Відсутність навісу підтверджується фотоматеріалом від 18.12.2017 р. (а. с. 26).

Відстань від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС зафіксована позивачем на фото № 4 від 18.12.2017 р. (а. с. 25).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведення позивачем відсутності навісу спростовуються матеріалами справи та, на думку колегії суддів, вказане порушення створює загрозу життю та здоров'ю людей, як правильно визначено судом першої інстанції.

Натомість, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта в частині недоведеності позивачем порушення відповідачем вимог п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання» в частині незабезпечення відстані 40 м від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС, оскільки докази існуючої відстані позивачем не надані, так само як і докази того, що ця відстань становить менше 40 метрів.

Крім того, колегія суддів встановила, що п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001 не містить вимог щодо відстані від обладнання АГЗП до резервуарів бензину АЗС.

Така вимога міститься в п. 8.153 з таблицею 21 ДБН В.2.5-20-2001, в той час як позивачем встановлено порушення вимог п. 8.151 ДБН В.2.5-20-2001, що не відповідає змісту зафіксованого порушення, відтак не може бути підставою для застосування заходів реагування з цих підстав.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог п. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до вказаної норми на об'єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).

Згідно ч. 4 ст. 53 Кодексу вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення встановлені ДБН В.2.5-76:2014.

В той же час, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 травня 2006 року № 288 було затверджено Правила улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення.

Відповідно до наказу Міністерства з надзвичайних ситуацій від 03 серпня 2011 року № 793 про внесення змін до наказу від 15 травня 2006 року № 288 «Про затвердження правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення» із переліку об'єктів, які повинні обладнуватися зазначеними системами АЗС виключено.

В подальшому, розпорядженням КМ України від 10.03.2017 р. № 166 - р зазначені Правила скасовані як такі, що втратили актуальність та встановлюють регуляторні бар'єри.

Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. № 2245-III у статті першій визначено, що ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Потенційно небезпечний об'єкт згідно цієї ж норми - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Згідно ч. 4 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМ України від 11 липня 2002 р. № 956 (далі - Порядок № 956) потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Формула порогової маси визначена п. 10 Додатку 1 «Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки» до Порядку № 956.

В адміністративному позові позивач звертав увагу на те, що відповідачем використовуються небезпечні речовини, які становлять небезпеку для життя та здоров'я людей і довкілля.

Натомість, позивачем у позові ототожнено поняття небезпечних речовин та об'єктів підвищеної небезпеки з посиланням на Порядок № 956, що, між тим, дозволяє віднесення потенційно небезпечних об'єктів до об'єктів підвищеної небезпеки лише після проведення процедури ідентифікації.

З огляду на те, що позивачем в межах даного спору не доведено віднесення об'єктів перевірки до об'єктів підвищеної небезпеки, що є обов'язковим для застосування п. 1 ст. 53 Кодексу цивільного захисту України, колегія суддів вважає застосування заходів реагування з цих підстав передчасними.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що зафіксований факт порушень у вигляді невідповідності ширини евакуаційних виходів (дверей) із торгівельної зали ДБН В.2.2-23:2009, а також відсутність навісу із негорючих матеріалів в порушення ДБН В.2.5-20- 2001, що мали місце на момент вирішення спору по суті, є достатніми підставами для застосування судом першої інстанції заходів реагування.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» про застосування заходів реагування залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя О. Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складено 30.08.2018 року)