Рішення № 76140697, 30.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3655/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.07.2018 року ВП № 56681089 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн., -

СУТЬ СПОРУ:

Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 03.07.2018 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56681089) в частині стягнення з Одеської митниці ДФС виконавчого збору у розмірі 14892 гривні.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Постановою від 03.07.2018 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56681089) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 185/3908/15, виданого 19.06.2018 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Одеської митниці ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу за новою організаційною структурою та штатним розписом на 2017 р. Одеської митниці ДФС, затверджених наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 № 100. Зазначеною постановою зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Крім того, зазначеною постановою з Одеської митниці стягнуто виконавчий збір у розмірі 14892 грн.

Одеська митниця ДФС вважає, що постанова від 03.07.2018 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56681089) в частині стягнення з Одеської митниці ДФС виконавчого збору у розмірі 14892 грн. є протиправною, оскільки суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України; частини 1 статті 10, частини 1 статті 27, частин 1-3 статті 63 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», п.43.3-43.5 ст.43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, пунктів 1, 3, 4 розділу III Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2018 року позовну заяву Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.07.2018 року ВП № 56681089 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 30.08.2018 року о 12:00 год., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 29.08.2018 року.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання, призначене на 30.08.2018 року, сторони не з'явилися.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, з урахуванням ч.9 ст.205 та ч.3 ст.268 КАС України, вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року у справі № 815/3908/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, державний інспектор Лиманська С.С., державний інспектор Бахчиванжи О.Є., державний інспектор Гасюченко Л.П., державний інспектор Поль О.Ю., державний інспектор Саркісян С.Л., державний інспектор Євстратов В.М., державний інспектор Мудрий О.Ю., державний інспектор Назаренко О.В., державний інспектор Яценко І.О., державний інспектор Чухненко В.В., державний інспектор Шаталова Т.М., державний інспектор Матвієнко С.М., державний інспектор Сідорчук Л.Л., державний інспектор Макаров В.А., державний інспектор Крохмаль О.В., державний інспектор Савватеєєв Д.В. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС від 26.06.2017 р. № 630-о, яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 27.06.2017 р. відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», ст40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС з 27.06.2017 р., зобов'язано Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу за новими організаційною структурою та штатним розписом на 2017 р. Одеської митниці ДФС, затверджених наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 р. №100, стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.06.2017 р. по 17.11.2017 року у розмірі 12762,73 грн., стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2416,19 грн., стягнуто з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн., у решті позовних вимог було відмовлено.

Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2017 року у справі № 815/3908/17 набрала законної сили на підставі Постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року.

25.04.2018 року Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 17.11.2017 року у справі № 815/3908/17, в якій просила роз'яснити на яку посаду належить поновленню ОСОБА_1, якщо в Одеській митниці ДФС відсутня вакантна посада державного інспектора митного поста «Одеса-аеропорт», згідно штатного розпису на 2018 р. Одеської митниці ДФС.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року у справі № 815/3908/17 в задоволенні заяви Одеської митниці ДФС про роз'яснення рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, треті особи на стороні відповідача ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, державний інспектор Лиманська С.С., державний інспектор Бахчиванжи О.Є., державний інспектор Гасюченко Л.П., державний інспектор Поль О.Ю., державний інспектор Саркісян С.Л., державний інспектор Євстратов В.М., державний інспектор Мудрий О.Ю., державний інспектор Назаренко О.В., державний інспектор Яценко І.О., державний інспектор Чухненко В.В., державний інспектор Шаталова Т.М., державний інспектор Матвієнко С.М., державний інспектор Сідорчук Л.Л., державний інспектор Макаров В.А., державний інспектор Крохмаль О.В., державний інспектор Савватеєєв Д.В. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. було відмовлено.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка С.Б. від 03.07.2018 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа № 815/3908/17, виданого Одеським окружним адміністративним судом 19.06.2018 року, про зобов'язання Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу за новими організаційною структурою та штатним розписом на 2017 р. Одеської митниці ДФС, затверджених наказом Одеської митниці ДФС від 28.02.2017 р. №100, було відкрито виконавче провадження ВП № 56681089, боржнику надано десятиденний термін на виконання рішення суду, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

З урахуванням зазначеного, набрання судовим рішенням законної сили є самостійною підставою для його виконання.

При цьому, у зв'язку з самостійним невиконанням боржником судового рішення, що набрало законної сили, стягувач може звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби з метою його примусового виконання.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 року розмір мінімальної заробітної плати становить 3723,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З урахуванням зазначеного, примусове виконання рішення немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.п.1-2 Розділу 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенко С.Б. в постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2018 року ВП № 56681089 правомірно зазначив про стягнення з Одеської митниці ДФС виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

За таких обставин, оскаржувана постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.07.2018 року ВП № 56681089 в частині стягнення з Одеської митниці ДФС виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. є обґрунтованою та законною, тобто прийнятою у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 39441717) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа. Б. Дерев’янка, 1, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови від 03.07.2018 року ВП № 56681089 в частині стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко