Постанова № 76138603, 22.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2570/18 Справа № 175/3054/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Демченко Е.Л., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Управління державного-будівельного контролю Дніпровської міської ради на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Дніпровська міська рада про стягнення коштів та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що в якості авансового внеску за купівлю належного відповідачу житлового будинку№7 по вулиці Фадєєва у м. Підгороднє Дніпровського району Дніпропетровської області передав останньому 10000 грн.. Позивач стверджує, що після передачі відповідачу авансу він реконструював за власні грошові кошти належне відповідачу домоволодіння, та вважав, що останній після завершення позивачем реконструкції будинку та узаконення самочинно збудованого майнового комплексу: «Автостоянки», розташованої по провулку Самаркандський, 2 Б, у місті Дніпро, укладе з ним договір міни належного будинку та «Автостоянку», разом з розташованою на її території будівлею охорони. З врахуванням зазначеного позивач просив визнати за ним право власності на обидва об'єкти нерухомого майна та стягнути з відповідача 5000 грн. авансового внеску.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року під головуванням судді Шабанова А.М. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та суд постановив: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000 грн. авансового платежу; визнати за ОСОБА_2 право власності на майновий комплекс «Автостоянка» за адресою: провулок Самаркандський, 2 Б, м. Дніпро, загальною площею 4930 кв. м., що складається: будівля охорони літ. А-1, площею 4,7 кв. м.; споруди № 1, 2,1 (огорожа, ворота та замощення), разом з дорожнім покриттям площею 4604 кв. м.; зеленими насадженнями площею 320 кв. м., без додаткового прийняття в експлуатацію.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рушення суду мотивоване тим, що з наданої позивачем розписки від 01.05.2017 року вбачається, що відповідач отримав від позивача 10 000 грн. в якості авансового внеску за майбутню купівлю житлового будинку, а тому вказана сума підлягає поверненню позивачеві. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи, що позивач позбавлений можливості надати декларацію про готовність до експлуатації майнового комплексу “Автостоянка”, у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання введення в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва, який відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження готовий до безпечної експлуатації, - дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на вказану нерухомість.

В апеляційній скарзі керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Управління державного-будівельного контролю Дніпровської міської ради посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду в частині визнання за позивачем права власності на нерухоме майно та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не залучено до участі у справі в якості третьої особи управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради як органу контролю відповідно до ЗУ “Про регулювання містобудівної діяльності”. Крім того, апелянт зазначає, що право власності або право користування земельною ділянкою на час ухвалення рішення за будь-ким не зареєстроване.

Суд першої інстанції не дослідивши наявності у позивача правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, в порушення вимог ст. 375, 376 ЦК України безпідставно визнав право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке не прийняте в експлуатацію, а тому не є створеним в розумінні ст. 331 ЦК України, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. Крім того, судом першої інстанції порушено правила підсудності, так як спірна нерухомість розташована в Центральному районі м. Дніпра.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні, суд першої інстанції виходив з того, що з наданої позивачем розписки від 01.05.2017 року вбачається, що відповідач отримав від позивача 10 000 грн. в якості авансового внеску за майбутню купівлю житлового будинку, а тому вказана сума підлягає поверненню позивачеві. При цьому, суд першої інстанції, враховуючи, що позивач позбавлений можливості надати декларацію про готовність до експлуатації майнового комплексу “Автостоянка”, у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання введення в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва, який відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження готовий до безпечної експлуатації, - дійшов висновку про визнання за позивачем права власності на вказану нерухомість.

З вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, так як він не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення коштів та визнання права власності, колегія суддів виходить з наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що згідно попереднього договору від 01.05.2017 року відповідач отримав від позивача 10000 грн. в якості авансового внеску за майбутню купівлю належного відповідачу житлового будинку №7 по вулиці Фадєєва у м. Підгороднє Дніпровського району Дніпропетровської області. За вказаним договором ОСОБА_3 надає ОСОБА_2 право користуватися вказаним домоволодінням та здійснювати реконструкцію (добудови та перебудови) належному йому житлового будинку. Сторони домовилися, що замість грошового розрахунку за купівлю вказаного будинку сторони після узаконення ОСОБА_2 збудованої ним “Автостоянки”, розташованої по провулку Самаркандський, 2 Б, у місті Дніпро, останній укладе з ним договір міни належного йому будинку на належну позивачу “Автостоянку”.

Згідно ч. 2 ст.331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (ССІ), та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.1, 2, 4 п.4 Примірного положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 671, орган держархбудконтролю відповідно до покладених на нього завдань, надає, отримує документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію; приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об’єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об’єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків), здійснює державний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об’єктів містобудування, проектної документації щодо об’єктів, розташованих у межах відповідних населених пунктів.

Відповідно до п.9-1 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, з 28.10.2016 року функції державного архітектурно-будівельного контролю на території м. Дніпро здійснює управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради.

При цьому, виключно власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до вимог статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. 78, 92, 93, 102-1, 116,118, 119, 123, 125, 126 ЗК України), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України “Про оренду землі”, Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно зі статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та незаконно ухвалив рішення про визнання права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомості та фактично перебрав на себе функції, які належать до виключної компетенції міської ради щодо вирішення цих питань.

Крім того, всупереч вимогам статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення) суд першої інстанції не залучив Дніпровську міську раду до участі у справі в якості відповідача, як власника самовільно забудованої земельної ділянки та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, як органу контролю у відповідності до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо звернення позивача до міської ради чи її територіальних органів з метою узаконення самочинного будівництва та його реєстрації, а отже, спірні об’єкти нерухомого майна не є об’єктом права власності.

Крім того, суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача 10000 грн. в якості авансового внеску за майбутню купівлю житлового будинку, фактично вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач про це суд не просив, а в позовній заяві поставив питання про стягнення з відповідача лише 5000 грн.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не визначився належним чином з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не перевірив достатності наданих доказів для задоволення позовних вимог, грубо порушивши норми матеріального закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції не відповідає матеріальному та процесуальному законам, а тому підлягає скасуванню, з ухваленням нового- про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

У зв'язку із задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягає стягненню судовий збір 2100 грн.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, Управління державного-будівельного контролю Дніпровської міської ради – задовольнити.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Дніпровська міська рада про стягнення коштів та визнання права власності — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, р/р 35217020000291 в Державній казначейській службі України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 02909938, код класифікації бюджету 2800) судовий збір у сумі 2 100 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

ОСОБА_4