Постанова № 76138197, 29.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/8299/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті ОСОБА_2 та повний текст рішення складено 16 лютого 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в якому просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 160 000 грн. у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, втратою професійної працездатності в розмірі 30%.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2018 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 18000 грн., на користь держави з відповідача стягнуто судовий збір у сумі 640 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі, визначеному в позовній заяві, а саме 160 000 грн., посилаючись на неповне та неточне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає фактичним моральним стражданням, які позивач переніс та переносить у зв’язку із професійним захворюванням.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача, а встановлення ступеню втрати професійної працездатності є підставою для відшкодування шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, а не роботодавця.

Крім того, на думку відповідача, суд неправомірно розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження та справу розглянуто з порушенням правил підсудності. При цьому, відповідач зазначає, що суд невірно розподілив судові витрати у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, як необґрунтовану.

Третьою особою Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області подано відзив на апеляційну скаргу, який не приймається колегією судів до уваги, оскільки поданий з порушеннями вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

ОСОБА_3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги позивача, просив її задовольнити та заперечував задоволення апеляційної скарги відповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та просила її задовольнити, апеляційну скаргу позивача просила залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював у період з 04.08.1971 року по 10.03.2004 року на підприємстві відповідача на різних посадах (а.с.6-8).

ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання № 8 від 04 квітня 2006 року позивачу встановлено професійні захворювання: ХОЗЛ та нейросенсорна приглухуватість.

Відповідно до п. 16 ОСОБА_3 розслідування хронічного професійного захворювання № 8 від 04 квітня 2006 року професійне захворювання позивача виникло за обставин його праці на шахті «Октябрська» ВО «Кривбасруда», «КДЗРК» ВАТ «КЗРК» на підземних дільницях у професіях: помічника кріпільника, підземного скрепериста, машиніста скреперної лебідки, заступника начальника дільниці, начальника дільниці, гірничого майстра, де ОСОБА_1 виконував роботи, які з причин не застосування комплексів знепилення характеризувались запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала нормативи, а внаслідок обмеженості робочого простору недозволяючого застосувати засоби малої механізації важкою працею, що перевищувала допустиму (а.с.11-12).

Пунктом 17 цього ОСОБА_3 причиною виникнення професійного захворювання встановлено роботу впродовж 29 років та 10 місяців в умовах запилення повітря робочої зони, і шуму, параметри якого перевищували норми (а.с.11-12).

Висновком МСЕК від 21 червня 2006 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності (20% ХОЗЛ, 10% туговухість) з 13 червня 2006 року безстроково (а.с.14). група інвалідності не встановлена.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов’язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у звя’зку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З ОСОБА_3 розслідування професійного захворювання 04.04.2006 року (а.с.11-12) вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи в важких та шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди колегією суддів відхиляються, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті ушкодження здоровя, моральної шкоди.

Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обовязок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Посилання відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України ( ч.3 ст. 10 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що спір не є малозначним та не міг бути розглянутий у порядку спрощеного позовного провадження колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що зводяться до невірного трактування норм статті 274 ЦПК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, у порядку спрощеного позовного провадження підлягають розгляду не лише малозначні справи, та оскільки до даного спору не застосовуються заборони перелічені у ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд першої інстанції мав повноваження на розгляд даного спору у порядку спрощеного позовного провадження.

Не можна погодитися й з доводами апеляційної скарги відповідача щодо невірного розподілу судом судових витрат у справі, оскільки, вимога про стягнення моральної шкоди є немайновою та за подання позову в даній категорії справ судовий збір справляється зі фіксованою ставкою (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а не пропорційно до розміру суми грошового відшкодування моральної шкоди, заявленого позивачем.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманного професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач протягом тривалого часу страждає на тремтіння пальців обох рук, підвищення артеріального тиску, головний біль, зниження слуху, що його досить сильно морально пригнічує та змушує постійно лікуватися, але хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення первинно 30% втрати професійної працездатності безстроково, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 18000 гривень до 25000 гривень.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача – залишенню без задоволення, а рішення суду – зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2018 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 18000 грн. до 25000 (двадцять п’ять тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: