Постанова № 76137956, 30.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/8566/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чех Наталія Анатоліївна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника громадянина Узбекистану ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом громадянина Узбекистану ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 31.05.2018 про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31.05.2021 щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_6.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2018 року зупинено дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 31.05.2018 року про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31 травня 2021 року щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року адміністративний позов громадянина Узбекистану ОСОБА_6 до Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну - залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.

Зокрема, апелянт посилався на те, що 21.06.2018 Новозаводський районний суд міста Чернігова проінформував його про призначення судового засідання відносно громадянина Узбекистану ОСОБА_5 щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту о 11 год. 22.06.2018.

З огляду на вказане, було підготовлене клопотання про відкладення розгляду справи 21.06.2018 о 17 год. 18 хв., яке було направлене електронною поштою на офіційну адресу Дніпровського районного суду міста Києва inbox@dn.ki.court.gov.ua.

Відтак, не зрозуміло, з яких причин судом було отримано вказане клопотання о 13 год. 30 хв. 22.06.2018.

Крім того, 24.07.2018 його викликано на 15 год. 00 хв. до Шевченківського районного суду міста Києва, тому він зміг прибути до Дніпровського районного суду міста Києва о 16 год. 30 хв. 24.07.2018, про що повідомив секретаря судових засідань судді Чеха Н.А.

Відтак винесення ухвали про залищення позовної заяви без розгляду свідчить про обмеження позивача на доступ до правосуддя.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та повно відобразив обставини, що мають значення для справи, та прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо залишення позовної заяви без розгляду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 31.05.2018 Головним управління Державної міграційної служби України в місті Києві прийнято рішення про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31.05.2021 щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_6 (а.с. 50-51).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в судове засідання 22.06.2018 представник позивача не з'явився, та в судове засідання 24.07.2018 також ні позивач, ні представник позивача не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин, чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали, тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

За правилами частини першої та другої статті 194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно п. 2 частини третьої статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Частиною п'ятою статті 205 КАС України закріплено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.

Порядок направлення судових викликів та повідомлень визначений Главою 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої-другої статті 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Пунктом 1 частини першої статті 127 КАС України визначено, що часом вручення повістки вважається: день вручення судової повістки під розписку.

Наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі встановлені статтею 240 КАС України, відповідно до якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, за змістом вищезазначених процесуальних норм, суд залишає позовну заяву без розгляду лише за наявності певних умов, а саме, якщо особа належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, проте повторно не прибула у судове засідання без поважних причин і не заявила про розгляд справи за її відсутності.

Як свідчать матеріали справи, 07 червня 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 31.05.2018 про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31.05.2021 щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_6.

15 червня 2018 року відкрито провадження у даній справі, та призначено до судового розгляду на 22.06.2018 (а.с. 33-35).

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження судом зупинено дію рішення Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві від 31.05.2018 року про примусове повернення та заборону в'їзду в Україну на строк до 31 травня 2021 року щодо громадянина Узбекистану ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до набрання законної сили судового рішення (а.с. 33-35).

Згідно повідомлення про виклик від 15.06.2018 здійснено виклик позивача у судове засідання на 22.06.2016 на 8 год. 15 хв., яке надіслане за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-37).

Однак, у судове засідання 22.06.2018 ні позивач, ні представник позивача не з'явився, тому судовий розгляд справи перенесено на 24.07.2018.

Судовою повісткою здійснено виклик позивача та представника позивача у судове засідання на 24.07.2018, яке отримано останніми 03.07.2018, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 59-60).

Проте, у судове засідання 24.07.2018 року ні позивач, ні представник позивача також не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин, чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не подавали.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача на електронну адресу суду першої інстанції було надіслано клопотання про відкладення 22.06.2018 розгляд справи у зв'язку з перебуванням за межами м. Києва в іншому судовому засіданні, яке було зареєстровано Дніпровським районним судом міста Києва спочатку 22.06.2018 о 12 год. 53 хв. та потім 22.06.2018 о 13 год. 30 хв. (а.с. 61-62).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з наданої до суду апеляційної інстанції представником позивача роздруківки зі своєї електронної пошти вбачається, що клопотання про відкладення розгляду справи 22.06.2018, ОСОБА_4 було відправлено на офіційну електронну адресу Дніпровського районного суду міста Києва 21.06.2018 о 17 год. 18 хв. (а.с. 74), у зв'язку з його перебуванням за межами Києва в іншому судовому засіданні в Новозаводському районному суді міста Чернігова щодо розгляду питання про зміну запобіжного заходу громадянину Узбекистану ОСОБА_5 (а.с. 74).

Таким чином, вказані дії представника позивача свідчать про наміри останнього прийняти участь у розгляді справи для захисту прав позивача в суді, що свідчить про поважність причин неявки у судове засідання 22.06.2018.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що статтею 288 КАС України визначено особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Згідно з частиною другою статті 288 КАС України адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 липня 2018 року, є передчасною.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції Українигарантується.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з повторним не прибуттям позивача у судові засідання без поважних причин, є неправильним та таким, що неґрунтується на нормах КАС України, а відтак є підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 272, 288, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника громадянина Узбекистану ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2018 року - скасувати, а справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено: 30 серпня 2018 року.