Постанова № 76137329, 29.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1453/17

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Кравченко К.В. , Вербицька Н. В.

при секретарі: Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - ОСОБА_1 (довіреності від 07.08.2018 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2018р. по справі № 821/1453/17 за позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

28 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, в якому просив суд:

- зобов'язати відповідача внести зміни до наказу № 2-2-6/38 від 07 червня 2004 року, включивши у розрахунок вислуги років, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 1 вересня 1982 року по 28 серпня 1986 року;

- зробити перерахунок та виплатити недоплачену надбавку до посадового окладу за період роботи суддею Комсомольського районного суду м. Херсона.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ, як слухач Вищої слідчої школи МВС СРСР, з 01.09.1982 року по 29.08.1986 року. На момент роботи суддею Комсомольського районного суду м. Херсона, позивачеві неправильно, всупереч нормам статті 35 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII «Про державну службу» та Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, було нараховано стаж роботи, без врахування періоду навчання у Вищій школі МВС СРСР.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами, надав заперечення, в яких зазначив, що Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про державну службу», «Про міліцію» зарахування часу навчання громадян у навчальних закладах до стажу державної служби не передбачено, крім випадків визначених нормативно-правовими актами. Час навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР дійсно зараховується позивачеві до міліцейського стажу, проте до стажу державної служби не зараховується. Так, Порядком обчислення стажу державної служби не передбачено навчальних та наукових закладів, у тому числі підпорядкованих міністерствам та відомствам, тому не має підстав для зарахування до стажу державної служби навчання у навчальних закладах колишніх міністерств внутрішніх справ СРСР, оскільки здобуття позивачем вищої освіти не є державною службою в розумінні Закону України «Про державну службу». Крім того, відповідач посилається на пропуск строку звернення до суду позивачем, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки, про обставини неврахування стажу навчання у Вищій слідчій школі МВС, позивачеві стало відомо ще з наказів Комсомольського районного суду м. Херсона від 07.06.2004 року №2-2-6/38. Відзив на позовну заяву не подавався.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області внести зміни до наказу № 2-2-6/38 від 07.06.2004 року, включивши у розрахунок вислуги років, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01 вересня 1982 року по 28 серпня 1986 року та зробити перерахунок та виплатити недоплачену надбавку до посадового окладу за період роботи суддею Комсомольського районного суду м. Херсона.

На вказане рішення територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення були порушені норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

18.08.2017 року позивач звернувся до відповідача з листом про внесення змін до наказу № 2-2-6/38 від 07.06.2004 року, щодо включення у розрахунок вислуги років, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років, періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР та просив зробити перерахунок та виплатити недоплачену надбавку до посадового окладу за період роботи суддею Комсомольського районного суду м. Херсона.

06.09.2017 р. № 1184/04 відповідач відмовив у задоволені вимог позивача.

З 01.09.1982 року по 29.08.1986 року ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ, як слухач Вищої слідчої школи МВС СРСР з присвоєнням спеціального звання старший сержант міліції.

З 29.08.1986 року по 12.09.2001 року позивач проходив службу в УМВС України в Херсонській області.

07.06.2004 року наказом УДСА в Херсонській області № 2-2-6/38, ОСОБА_2, призначено суддею Комсомольського районного суду м. Херсона та було зараховано стаж роботи, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років (17 років 00 місяців 13 днів), без врахування періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.09.1982 по 29.08.1986 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції суд виходив з того, що що період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР повинен зараховуватись до стажу державної служби, оскільки вказаний період входить до безперервного стажу проходження служби в органах внутрішніх справ, що дає право на надбавку за вислугу років.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Згідно до вимог ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами та доповненнями до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 17 ч.1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

Відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Обчислення стажу державної служби здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі по тексту - Постанова №283) та Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 року №270/551 (далі по тексту - Методика №270/551).

Відповідно до абзацу 22 пункту 3 Постанови №283 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до стажу державної служби включається час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 Постанови №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Так, вимогами статті 18 Закону України «Про міліцію» визначено, що навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 7 Розділу І Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від от 23 жовтня 1973 г. № 778 (у редакції, чинній на час навчання позивача у Вищій слідчій школі), до рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ відносяться особи, які перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР, яким присвоєно спеціальні звання, встановлені Президіумом Верховної Ради СРСР.

Військовозобов'язані, призначені на посади рядового і начальницького складу міліції, а також зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються з військового обліку та перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ВСШ №530 п/с від 01.09.1982 року позивач з 01.09.1982 року по 29.08.1986 року проходив службу в органах внутрішніх справ як слухач Вищої слідчої школи МВС СРСР (а.с.5).

За таких обставин, позивач у період з 01.09.1982 року по 29.08.1986 року перебував в кадрах Міністерства внутрішніх справ і проходив службу в органах внутрішніх справ, та на нього, як слухача Вищої слідчої школи МВС СРСР, поширювались вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а також позивачу було присвоєно спеціальне звання - старший сержант міліції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 у період з 01.09.1982 року по 29.08.1986 року безперервно служив в органах внутрішніх справ, включаючи період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР, а тому зазначений період підлягає включенню до стажу державної служби, що дає право на отримання надбавки за вислугу років.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 3.2 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Головного управління державної служби України та Міністерства праці і соціальної політики України від 12.10.2007 року № 270/551 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах Міністерства внутрішніх справ на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 року № 114, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету. Якщо державним службовцям час служби в органах внутрішніх справ на посадах рядового та начальницького складу був включений до стажу державної служби, то після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 року № 36 Про внесення зміни до пункту 3 Порядку обчислення стажу державної служби цей стаж не переглядається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, при прийнятті наказу №2-2-6/38 від 07.06.2004 року, безпідставно не включив період навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 01.09.1982 року до 28.08.1986 року, оскільки вказаний період входить до безперервного стажу проходження служби в органах внутрішніх справ, а також входить до стажу державної служби, як такий, що був зарахований позивачу ще під час проходження служби в органах внутрішніх справ та після призначення на посаду судді.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 127/20301/17)

Щодо посилань апелянта в своїй апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не застосування строків звернення до суду, передбачених КАС України, колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на положення ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, якими визначено, що звернення до суду в разі порушення законодавства про оплату праці не обмежено будь-яким строком. На думку колегії суддів, неправомірним виключенням із загального стажу державної служби періоду навчання позивача у Вищій школі МВС СРСР, що дає право на надбавку за вислугу років, відповідач порушив право ОСОБА_2 на отримання належної йому оплати праці, оскільки надбавка за вислугу років є складовою частиною суддівської винагороди. За таких обставин, застосування положень ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права на оплату праці є правомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02), здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («STRETCH v. THE UNITED KINGDOM» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» («Scordino v. Italy» № 36813/97).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30.08.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.