Рішення № 76134761, 20.08.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3331/16-ц

2/212/58/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пустовіта О.Г.,

секретаря судового засідання Конограй В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання погодженими меж земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який в послідуючому було уточнено, про визнання погодженими меж земельної ділянки, а саме: визнати погодженими межі належної ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 згідно акту погодження меж земельної ділянки від 22.04.2015 року, виготовленого Криворізьким міськрайонним виробничим відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_2.

Позов обґрунтовано тим, що вона 06.05.1998 року разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 придбали у власність глинобитонний, обкладений цементною плиткою жилий будинок А-1, загальною площею 38,5 кв.м., жилою площею 32,8 кв.м., л. Кухню Б, сарай В, погріб Г, вбиральню Д, № 1-2 паркани, 1 водоколонку, 11 замощення з земельною ділянкою, площею 1000 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 Подальше життя з чоловіком не склалося, шлюб 04 липня 2002 року було розірвано, після чого вона купила в нього його частку вказаного будинку і земельної ділянки. Вона, 22.03.2005 року, отримала Державний акт серії НОМЕР_1, виданий Криворізькою міською радою Дніпропетровської області на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

Земельно-кадастровим бюро при Криворізькому міському управлінні земельних ресурсів 10 квітня 2003 року була заведена землевпорядна справа на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, згідно якої було складено акт та план встановлення меж даної земельної ділянки, який був підписаний відповідачем з його згоди та завірений печаткою.

Навесні 2015 року, нею на своїй земельній ділянці було поставлено забор (огорожу), та проведено каналізацію, після чого відповідач став вчиняти сварки з приводу того, що вона захопила 0,5-1 м. його земельної ділянки, та погрожував їй знести забор.

24.03.2015 року вона звернулася до Криворізького міськрайонного відділу Дніпропетровська регіональна філія Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» для виготовлення технічної документації та отримання кадастрового номеру на вказану земельну ділянку, але при складанні акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідач відмовився від підпису, а так-як їхні ділянки суміжні, його підпис і згода є необхідними.

Для врегулювання даного питання, вона 20.05.2015 року звернулася до Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу, на що 25.05.2015 року отримала відповідь-відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, так-як технічна документація не відповідає Земельному Кодексу України, через відсутність погодження меж власником земельної ділянки.

Вона неодноразово прохала відповідача підписати погодження меж земельної ділянки, на що він постійно ставив їй умову - поділитися каналізацією, яку вона провела за свої кошти.

Отже, їй необхідно було отримати згоду всіх суміжних землекористувачів земельної ділянки, на якій розташовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1

Протягом року нею будо вчинено всі можливі дії для оформлення технічної документації на земельну ділянку, але попре вмовляння відповідача підписати акт відновлення меж земельної ділянки, він до цього часу своєї згоди не надав, відмову свою нічим не аргументував. Вважає, що відмова відповідача від надання згоди на відновлення меж земельної ділянки, що належить їй на праві власності, є безпідставною, невмотивованою, такою, що порушує її законні права, як власника.

Ухвалою суду від 17.08.2016 року відкрито провадження у справі.

23.09.2016 року відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву про невизнання позову.

Заперечення обґрунтовано тим, що в травні 1998 року він купив будинок земельною дільницею за адресою: АДРЕСА_3. В жовтні 1998 року він отримав Державний акт на право власності на землю. Загальна площа земельної дільниці 0,1658га з доданим планом та розмірами відповідних меж.

В 1998р. ОСОБА_3 придбала земельну дільницю за адресою: АДРЕСА_1. В 2003 році він підписав їй акт по встановленню меж земельних ділянок, так як розбіжностей з приводу меж ніж їхніми ділянками, яка існувала вже близько 80 років , зі сторони ОСОБА_3 не пред'являлись. Межа проходила, згідно Держакту на право власності на землю між саманним будинком на його дільниці та літньою кухнею на дільниці ОСОБА_3 з дотриманням будівельних норм, які передбачають відстань від будинку до паркану по одному метру. Відстань між будівлями складає 2 метри. Ці побудови були побудовані ще до 1941 року.

На весні 2015 року ОСОБА_3 при будівництві нового паркану змістила межу на 0,3 м. в сторону його будинку, що є порушенням меж вказаних в його Держакті на право власності на землю, а також акту по встановленню меж земельної дільниці, який він підписав ОСОБА_3 в 2003 році. Криворізьке відділення ДРФ ДП ЦДЗК, яке виконувало заміри земельної дільнки ОСОБА_3 в квітні 2003 року при явному накладення розмірів земельної ділянки будинку НОМЕР_2 на його ділянку, що видно по огорожі, не вжив жодних заходів щодо з'ясування причин цього накладення.

При підписанні акта приймання-передачі дільничних знаків для видачі кадастрового номера на землю, написано, що він складався в присутності власників сусідніх ділянок і вони претензій не мають. Він не був присутній, так як його про це не сповіщали. При складанні акту на кадастровий номер ОСОБА_3 підробила його підпис.

При прийманні-передачі межових знаків по бажанню замовника ОСОБА_3, вони не були встановлені, що дало повід ОСОБА_3 трактувати розміри своєї дільниці на свій розсуд. Підписання «Акту по відновленню меж земельної ділянки в натурі» від 07.02.2003 року, який він підписав для ОСОБА_3, вже має на увазі законодавчо незмінність, в подальшому, меж між земельними ділянками.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на підстав, викладені в запереченні.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явились, надали клопотання про розгляд справи без участі представник третьої особи. Щодо розгляду справи покладаються на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу від 06.05.1998 р. серії НГ 0751840, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. та зареєстровано в реєстрі речових прав за № 2-980, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у власність глинобитонний, обкладений цементною плиткою жилий будинок А-1, загальною площею 38,5 кв.м., жилою площею 32,8 кв.м., л. кухню Б, сарай В, погріб Г, вбиральню Д, № 1-2 паркани, 1 водоколонку, 11 замощення з земельною ділянкою, площею 1000 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2

Згідно Договору купівлі-продажу 1/2 частини домоволодіння та земельної ділянки від 05.07.2002 р. серії АЕК № 827570, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. та зареєстровано в реєстрі речових прав за № 7266, ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 належну йому по праву приватної власності 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться за номером АДРЕСА_1, а саме 1/2 частину домоволодіння - жилий будинок А-1, загальною площею 38,5 кв.м., жилою площею 32,8 кв.м., Б - літня кухня, В - сарай, Г - погріб, Д - вбиральня, І - водоколонка, № 1-2 - паркан та належну земельну ділянку пл. 0,1 га.

На підставі рішення Криворізької міської ради від 28.05.2003 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1.

На замовлення позивачки Криворізький міськрайонний виробничий відділ ДРФ ДП «Центр ДЗК» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, в яку входить акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, але ОСОБА_2, який є власником житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться на суміжній земельній ділянці, не погодив межі земельної ділянки та не підписав вказаний акт.

Відповідно до витягу з протоколу №4 Криворізької міської ради від 06.05.2015 року рекомендовано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дотримуватись відповідно до ст.. 103 ЗК України правил добросусідства, вирішувати спірне питання шляхом домовленості та рекомендовано використовувати земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_3 та НОМЕР_2, виключно згідно з межами, які передбачені Державними актами на право власності на зазначені земельні ділянки.

З рішення № РВ-1200206362015 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру від 15.05.2015 року, вбачається, що державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області розглянуто заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07.05.2015 року разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято вішення про відмову у внесенні відомостей в зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: технічна документація не відповідає п. «б» ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, п. 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (по ліній Б-В відсутнє погодження меж власником суміжної земельної ділянки).

Згідно зі ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Виходячи із аналізу ст.ст.126, 198 ЗК України у зміст терміну «погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами» покладений принцип добровільності вчинення зазначених дій суб'єктами земельних відносин, і чинним земельним законодавством не передбачено обов'язку щодо надання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки у т.ч. і за рішенням суду.

Стаття 198 ЗК України просто вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки...». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу - акту погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося, і процедура зміни цільового призначення земельної ділянки має зупинитися.

Водночас, у п.3.12 Інструкції встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

П. 2.8 Інструкції передбачено, що технічна документація із землеустрою включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника(користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Ні ЗК України (зокрема і ст..198 ЗК України), ні Інструкцією не передбачено правові наслідки щодо суміжних землекористувачів в разі їхньої відмови від підписання акту, оскільки така відмова не тягне за собою відмову у встановленні меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками з урахування вимог п. 3.12 Інструкції, у якій зазначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ні зазначеною нормою ЦК України, ні іншим актом цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту цивільного права, як визнання погодженими меж земельної ділянки згідно акту погодження без згоди суміжного землекористувача.

Виходячи з наведеного, пред'явлений позивачем позов не є належним способом захисту її цивільних прав та інтересів, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 125, 126, 158, 198 ЗК України, ст.ст. 12, 76-81, 263-265,268,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради про визнання погодженими меж земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 29 серпня 2018 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт