Ухвала суду № 76132, 06.07.2006, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 11-271 Головуючий у 1 інстанції - Салай М.Г.

Категорія ст..286ч.2 Доповідач-Рудомьотова С.Г.

УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

2006 року 06 липня дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:

головуючого -Щербакова О.С.

суддів - Рудомьотової С.Г. ,Сердюка О.Г.

З участю прокурора - Надточій О.В.

та адвоката - ОСОБА_1

підсудного - ОСОБА_2

потерпілої - ОСОБА_3

представника цивільного відповідача - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 на вирок Чернігівського райсуду від 17 лютого 2006 року ,яким засуджено ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, гр.-на України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр-на України, з середньою освітою, працівника ІНФОРМАЦІЯ_2,

- за ст.286ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ НОМЕР_1банк УДК Чернігівської обл. м. Чернігів МФО 853592 код 25575078 судові витрати за проведення експертиз в сумі 399,84 грн.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Чернігова на користь потерпілої ОСОБА_3 15 тисяч грн., моральної шкоди. В частині задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

Вироком суду визнано винним і засуджено ОСОБА_2 за те, що він, 19 липня 2005 року, приблизно о 16 год., без посвідчення водія ,керував автомобілем марки КАМАЗ-5511 д.н.з.НОМЕР_2,що належить ІНФОРМАЦІЯ_2 і з яким він перебував у трудових відносинах рухаючись по дорозі Н.Яриловичі - Чернігів - Київ в напрямку м. Чернігова ,на 165 км, усупереч вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, які зобов'язують учасників дорожнього руху не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян ,а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди -, яку водій об'єктивно спроможний виявити ,вжити заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди, підсудний проявив неуважність до дорожньої обстановки, і під час об'їзду (обгону) велосипедиста, який рухався у попутному напрямку, вимушений був терміново загальмувати, внаслідок чого з'їхав на праву обочину дороги. Виїхавши з обочини, не вжив заходів для безпечного об'їзду велосипедиста ОСОБА_5 як цього вимагає п. 133.3 ПДР, внаслідок чого здійснив наїзд на нього, завдавши потерпілому тілесні ушкодження, від яких він помер.

В апеляції потерпілої ОСОБА_3 ставиться питання про зміну вироку суду із збільшенням стягнень на відшкодування матеріальної шкоди 2132 грн. та моральної шкоди 50000 грн., вважаючи, що суд не в повній мірі врахував всі обставини справи та її моральні страждання.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про пом'якшення покарання , застосування ст..75 КК України, з посиланням на те, що суд не в достатній мірі врахував всі пом'якшуючі його вину обставини-визнав вину, віз потерпілого до лікарні, раніше не судимий, відшкодував потерпілій витрати на поховання та на поминальний обід.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив пом'якшити покарання потерпілу ОСОБА_3, яка просила задовольнити її вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди та збільшення стягнення моральної шкоди і не заперечувала проти пом'якшення покарання підсудному, написавши про це заяву ,пояснення цивільного відповідача ,який згоден з рішенням суду, адвоката ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію підсудного і заперечувала проти апеляції потерпілої, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи в обсязі апеляції і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню.

Під час досудового і судового слідства ОСОБА_2 повністю визнавав свою вину у інкримінованому йому злочині, докладно розповів , як і чому його скоїв. Підтвердив, що 19 липня минулого року , як водій ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно шляхового листа, перевозив щебінь на ремонт дороги Чернігів-Ріпки Після роботи, близько 16 години, повертався у гараж, рухався по дорозі у м. Чернігів , де на 165 км попереду себе побачив велосипедиста. Почав терміново гальмувати, заїхав на праве узбіччя, а виїжджаючи правим бампером, зачепив заднє колесо велосипеда .Коли проїхав, то побачив велосипедиста на обочині дороги. Забрав його і повіз до лікарні. По дорозі потерпілий помер.

Виновність ОСОБА_2 також доводиться сукупністю досліджених і перевірених у судовому засіданні інших доказів: даними протоколів огляду місця події та схемою до нього, огляду автомобіля і велосипеда (а.с.4-12), висновками судово-трасологічної експертизи (а.с.30-35), авто технічної експертизи (а,с,39-40), судово-медичної експертизи (а.с.19-25),відповідно якої смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок гострої крововтрати ,яка є ускладненням травматичного пошкодження паренхіми легень уламками ребер, масивними крововиливами в клітковину та м'які тканини тазу внаслідок пошкодження кровоносних судин уламками кісток тазу. Травматичного розриву діафрагмальної поверхні правої долі печінки з крововиливом у черевну порожнину. Дані тілесні ушкодження могли виникнути при наїзді автомобіля на велосипедиста. За ступенем тяжкості носять характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для здоров"я. Потерпілий на момент отримання тілесних ушкоджень знаходився на велосипеді з наступним падінням на дорогу, спереду та зліва відносно автомобіля.

Потерпіла ОСОБА_3 також підтвердила, що її чоловік загинув з вини підсудного, просила стягнути моральну та матеріальну шкоду .

Місцевий суд повно і всебічно дослідив наявні докази по справі, дав їм вірну юридичну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст..286 ч.2 КК України, бо він порушив п.п. 1.5,13.1,13.3 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого. Апелянти також у своїх апеляціях не оспорюють вірність кваліфікації дій засудженого.

Разом з тим місцевий суд призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, не в повній мірі врахував ті обставини, які значно знижують ступінь вини засудженого ,і є необхідними і достатніми для його виправлення.

В апеляційній інстанції потерпіла ОСОБА_3 не бажала суворого покарання засудженому, погодилась з проханням засудженого про пом'якшення йому покарання з застосуванням ст..75 КК України, зазначивши, що напередодні засідання апеляційного суду ОСОБА_2 відшкодував їй 5 тис. грн. і представила суду про це заяву.

Крім цього, ОСОБА_2 характеризується позитивно, має малолітню дитину,20.05.2006 року народження.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати до покарання засудженого ст..75 КК України, і звільнити від покарання з випробуванням.

Що стосується вимоги потерпілої про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2132 грн. за проведення поминальних обідів відповідно до кожної дати дня загибелі потерпілого, то місцевий суд цілком вірно відмовив в задоволенні такого, обгрунтувавши це відповідно у вироку.

Стосовно вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то колегія суддів вважає за можливе збільшити таке стягнення до 20000 .грн. з огляду на ступінь страждань потерпілої загибеллю чоловіка.

Керуючись ст..356,365-366,379 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити. Вирок Чернігівського районного суду від 17 лютого 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 змінити. До покарання, призначеного судом, застосувати ст..75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 2(два) роки.

На підставі ст..76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи.

Розмір відшкодування моральної шкоди збільшити.

Стягнути з ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" м. Чернігова на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.В іншій частині цей же вирок залишити без змін.

якої смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок гострої крововтрати ,яка є ускладненням травматичного пошкодження паренхіми легень уламками ребер, масивними крововиливами в клітковину та м'які тканини тазу внаслідок пошкодження кровоносних судин уламками кісток тазу. Травматичного розриву діафрагмальної поверхні правої долі печінки з крововиливом у черевну порожнину. Дані тілесні ушкодження могли виникнути при наїзді автомобіля на велосипедиста. За ступенем тяжкості носять характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для здоров"я. Потерпілий на момент отримання тілесних ушкоджень знаходився на велосипеді з наступним падінням на дорогу, спереду та зліва відносно автомобіля.

Потерпіла ОСОБА_3 також підтвердила, що її чоловік загинув з вини підсудного, просила стягнути моральну та матеріальну шкоду .

Місцевий суд повно і всебічно дослідив наявні докази по справі, дав їм вірну юридичну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст..286 ч.2 КК України, бо він порушив п.п. 1.5,13.1,13.3 Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого. Апелянти також у своїх апеляціях не оспорюють вірність кваліфікації дій засудженого.

Разом з тим місцевий суд призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, не в повній мірі врахував ті обставини, які значно знижують ступінь вини засудженого ,і є необхідними і достатніми для його виправлення.

В апеляційній інстанції потерпіла ОСОБА_3 не бажала суворого покарання засудженому, погодилась з проханням засудженого про пом'якшення йому покарання з застосуванням ст..75 КК України, зазначивши, що напередодні засідання апеляційного суду ОСОБА_2 відшкодував їй 5 тис. грн. і представила суду про це заяву.

Крім цього, ОСОБА_2 характеризується позитивно, має малолітню дитину,20.05.2006 року народження.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе застосувати до покарання засудженого ст..75 КК України, і звільнити від покарання з випробуванням.

Що стосується вимоги потерпілої про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2132 грн. за проведення поминальних обідів відповідно до кожної дати дня загибелі потерпілого, то місцевий суд цілком вірно відмовив в задоволенні такого, обгрунтувавши це відповідно у вироку.

Стосовно вимоги потерпілої про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то колегія суддів вважає за можливе збільшити таке стягнення до 20000 .грн. з огляду на ступінь страждань потерпілої загибеллю чоловіка.

Керуючись ст..356,365-366,379 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити. Вирок Чернігівського районного суду від 17 лютого 2006 року щодо засудженого ОСОБА_2 змінити. До покарання, призначеного судом, застосувати ст..75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 2(два) роки.

На підставі ст..76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи.

Розмір відшкодування моральної шкоди збільшити.

Стягнути з ЗАТ „ІНФОРМАЦІЯ_2" м. Чернігова на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.В іншій частині цей же вирок залишити без змін.